Особисту поруку полягає в наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують довіри, письмового зобов’язання про те, що вони ручаються за виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього обов’язків, визначених у ст. 194 КПК.
Таким чином, особисте поручительство ґрунтується на довірі суду до поручителя, заснованому на особливих моральних якостях поручителя і його авторитеті.
Право особи виступити в якості поручителя не обмежено законодавством. Воно гарантовано КПК, незалежно від посади поручителя. Головне, щоб його кандидатура відповідала критеріям, встановленим процесуальним законодавством.
Не обмежено і кількість можливих поручителів. У кожному конкретному випадку слідчий суддя або суд визначає, скільки поручителів буде досить для забезпечення виконання обов’язків підозрюваним або обвинуваченим.
У той же час КПК передбачена можливість вибору і одного поручителя, якщо він є особою, що заслуговує «особливої довіри», яке може бути продиктовано його соціальним статусом, характером або родом занять. Зокрема, до таких осіб можна віднести народних депутатів, депутатів місцевих рад, державних діячів, керівників органів центральної або місцевої влади, осіб, відзначених державними нагородами, громадян, які мають визначні спортивні нагороди і т. Д.
Питання поручительства в кримінальному провадженні роз’яснені в юридичному повідомленні Мін’юсту від 24 квітня 2017 року.
