Досить часто при потребі розпорядитися своїм майном постає питання як саме: шляхом укладення договору заповіту чи дарування ?
Як розʼяснює Міністерство юстиції, для вирішення питання різниці між цими поняттями слід звернутись до Цивільного кодексу України (далі – Кодекс). Відповідно до ст. 717 Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовʼязується передати в майбутньому
другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. При цьому предметом такого договору, тобто дарунком можуть бути гроші, рухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Договір дарування не має передбачати обов’язок обдаровуваного вчиняти певні дії на користь дарувальника.
Часто, особливо зараз під час війни, ми можемо чути слово “заповіт”. Згідно з Кодексом та роз’ясненнями Міністерства юстиції, заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт особа здійснює особисто, навідмінну від дарування. Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою(так званий заповіт з умовою). Наприклад, наявність інших спадкоємців, народження дитини, здобуття освіти тощо. Також, особа, що заповідає майно може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.
Однією з важливих ознак, що відрізняє дані правочини між собою є момент набуття права власності. При укладенні договору дарування перехід права власності на майно відбувається відразу після підписання. А от у випадку оформлення заповіту спадкоємець набуває права власності лише після смерті спадкодавця, прийняття та оформлення спадщини.
Ще однією ознакою цих договорів є форма їх укладення. Договір дарування в залежності від предмету може укладатись як в письмовій, так і в усній формі. Наприклад, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. В свою чергу заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, окрім цього заповідач має підписати договір особисто. Звісно, бувають випадки при яких неможливо підписати особисто, тоді слід керуватись ст. 1251-1252 Кодексу, а під час дії воєнного стану ще й постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 164.
Відмінність між договором дарування та заповітом полягає також в умовах втрати юридичної сили цих документів. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Знову ж таки скасування заповіту чи внесення до нього змін заповідач здійснює особисто.
Щоб розірвати договір дарування мають бути вагомі підстави, які передбачено в чинному законодавстві. До прикладу, можливе розірвання договору дарування на вимогу дарувальника. Дарувальник може вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна у випадку якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.
Джерело: https://minjust.gov.ua/news/ministry/dogovir
