В певних життєвих ситуаціях виникає потреба визначити походження дитини. В зв’язку з розвитком науки дедалі актуальнішим стає визначення походження дитини при використанні допоміжних репродуктивних технологій. Адже це один із способів для жінок та чоловіків виховувати чадо, коли є проблеми із зачаттям та народженням дитини.
Передбачено в законодавстві, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Визначення походження дитини важливе, оскільки є підставою виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини (дітей).
В України передбачено три основні способи встановлення походження дитини:
- походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою;
- походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою;
- визнання батьківства за рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 144 Сімейного кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.
Сімейний кодекс України визначає походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.
Так, якщо дружина народила дитину, зачату в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.
У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.
Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.
При цьому не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій.
Пункт 11 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 встановлює, що у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення.
У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини. Справжність підпису на заяві має бути нотаріально засвідченою. Крім цього, подається довідка про генетичну спорідненість батьків /матері чи батька/ з плодом.
В графі «Для відміток» актового запису про народження робиться один з таких записів:
- «Матір’ю дитини, яка ідентифікована електронною системою охорони здоров’я за даними заяви про згоду на запис подружжя батьками дитини, є громадянка (прізвище, власне ім’я, по батькові)»
- «Матір’ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім’я, по батькові)».
Також зазначаються найменування закладу (установи), що видав(ла) довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата та за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини.
Інформація станом на 30.04.2025
