Певна особа на Печерських пагорбах любить погомоніти про нещадну боротьбу з корупцією, а насправді сама ж і очолює рейтинг найвидатніших корупціонерів, починаючи з відомої будівлі на березі великого водосховища і закінчуючи родинними оборудками за рахунок державного бюджету.
Або так: сивочолий чолов’яга з набріоліненою зачіскою від власного перукаря у головному кріслі куполоподібної споруди своєю полохливою безпринципністю всіляко сприяє законодавчому безладу на догоду антиукраїнським політикам заради збереження комфортного крісла і не гребує за рахунок бюджету вихваляти себе перед виборцями.
Чи здогадалися ви, кого я спробував змалювати цими евфемізмами? Напевно, що так. Аж надто відомі особистості, а їх дії стали вже притчею во язицех у вітчизняному політикумі. Та й не тільки у вітчизняному. Скоро саме так і доведеться писати про них, аби не наразитися на судовий вирок: одіозний законопроект № 11013, ухвалений ВР 18 вересня голосами 244 депутатів, обіцяє журналістам покарання за наклеп аж до ув’язнення.
І хоча законом він ще не став, у деяких редакціях уже заздалегідь вводять самоцензуру. Бо таки стане. Адже за нього проголосували і Рінат Ахметов, і «государеве око» у парламенті Юрій Мірошниченко, і сестра глави президентської Адміністрації Юлія Льовочкіна, і заступник голови Комітету зі свободи слова Олена Бондаренко, і навіть той самий регіонал Владислав Лук’янов, який божився, що питання посилення кримінальної відповідальності ЗМІ за образи та наклепи не обговорювалося під час засідань ради фракції ПР, а для неї право журналістів на свободу висловлювання – непорушне і принципове. Тобто законопроект – приватна забаганка Журавського.
Виявилося, злукавив Лук’янов, укотре продемонструвавши подвійні стандарти своєї партії. Війна за владу розпочалася з ініційованих нею судових процесів проти головних політичних конкурентів. Нині вони сидять у в’язницях. Принцип «розділяй і володарюй» успішно реалізований мовним законом. Тепер постала необхідність закріпитися на досягнутих рубежах і позатикати пельки журналістам, які досі не «зрозуміли» про що і як треба писати.
Сам Журавський всіляко намагається переконати громадськість, що, буцімто, він у своїх мріях виплекав цей закон без будь-чиїх підказок, а Президент Віктор Янукович тут взагалі ні до чого. Та віриться у це мало, бо, вочевидь, законопроект готувався під контролем юристів з Банкової. Журавський лише «творчо» обробив, а, по суті, сплагіатував основні положення російського творіння, прийнятого Держдумою гамузом у другому й третьому читаннях 13 липня. Йому знадобилося лише 5 днів, аби вже у власній варіації зареєструвати схожий законопроект у парламенті. Саме ця надзвичайна оперативність і наводить на думку про те, що Журавський не надто обтяжував себе законотворчими потугами.
Хоча він пішов далі своїх російських колег і ввів до КК нову норму – ст. 145-1 «Наклеп», яка пропонує саджати журналістів у тюрму на три роки. У примітці розтлумачується поняття «тяжкі наслідки»: такими вважається заподіяння матеріальних збитків, які у п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто понад 850 гривень. До такої межі «збитків» можна підтягнути за бажання та підтримки «печерського правосуддя» будь-що.
У пояснювальній записці технічний виконавець «вищої волі» обґрунтовує потребу у власному драконівському дітищі «зарубіжним досвідом», ніби давно вже напрацьованим у Австрії, Франції, Німеччині, Польщі, Чехії, але при цьому цнотливо не згадує про деякі нюанси, як-то разючу різницю між судовими системами України та цих форпостів демократії, у яких судова влада дійсно незалежна, а судді не стають «хлопчиками за викликом» на обслуговуванні владних забаганок.
Висновок Головного науково-експертного управління Апарату ВР: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити.
Висновок Омбудсмана Валерії Лутковської: норми законопроекту суперечать Конституції України, Європейській конвенції про права людини та міжнародним зобов’язанням України.
ПАРЄ нагадала про свою резолюцію №1239 від 25 січня 2001 року з вимогою від України прибрати із законодавства норму про кримінальну відповідальність журналістів за наклеп і застерегла від її повернення, яке стане грубим порушенням міжнародних зобов’язань України перед РЄ.
Але регіонали разом із своїми сателітами на все це – нуль уваги. Більше того, зігнорували навіть позицію Президента Віктора Януковича, який на 64-му Всесвітньому газетному конгресі на повному серйозі заявив, що нашій країні вдалося відмовитися від радянського спадку і досягти суттєвого прогресу в розвитку свободи слова.
Спробуємо на хвильку припустити, що Янукович і справді до законотворчості Журавського не причетний. Тоді виходить, своїми «військовими діями» абсолютно незалежний від Президента парламент поставив главу держави напередодні його вояжу до США у дуже незручне становище: адже Януковичу під час виступу на пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН доведеться у рамках своєї доповіді звітувати перед міжнародною спільнотою про успішне впровадження в Україні демократичних реформ…
Володимир ШАРОВ
