Конституція України, зокрема ст. 3, визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Як свідчить міжнародний досвід, навіть у найдемократичніших державах, де найвищі світові стандарти захисту прав людини і громадянина давно вже стали нормою, держава в особі своїх органів управління подекуди «забуває» про те, що є дійсним змістом її діяльності і на що діяльність держави повинна бути спрямована.
У зв’язку з цим, історично поряд з державою як формою політичної організації суспільства розвивалося і продовжує розвиватися громадянське суспільство та система його інститутів.
Саме розвинена система інcтитутів громадянського суспільства (професійні спілки, політичні партії, громадські організації тощо) покликана стати своєрідним «запобіжником» прагнень окремих органів держави, їх посадових осіб, політичних лідерів узурпувати державну владу та нав’язати людям свою волю всупереч правам, свободам і законним інтересам останніх та не враховуючи при цьому думку громадськості. Тільки свобода діяльності неурядових організацій, їх вільне і рівноправне функціонування дозволяють говорити про становлення в країні громадянського суспільства, що діє на принципах незалежності, кооперації і солідарності, формує громадську думку і впливає на політичне життя.
В основоположних документах, що закріплюють права людини і громадянина, зокрема, Загальній декларації прав людини (ст. 20), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст. 22), наголошується на тому, що право участі в громадських неурядових організаціях (асоціаціях) є одним з основних прав кожної людини, реалізуючи яке особа має змогу захистити свої соціальні, культурні та політичні інтереси. Не можна не погодитись, що захист прав та законних інтересів громадян є більш ефективним саме на колективному рівні, коли використовується також потенціал суспільної (громадської) думки. Це, в свою чергу, як наслідок, поступово формує відповідну суспільну орієнтацію, що забезпечує захист прав кожного члена громадянського суспільства і створює ефективну систему поновлення порушених прав. Таким чином, для становлення і розвитку громадянського суспільства вкрай важливим є створення громадських організацій різних спрямувань, які об’єднують у собі зусилля свідомих рівноправних і незалежних громадян, трудових колективів та юридичних осіб.
Захист прав та законних інтересів громадян, відновлення їх порушених прав є завданням та основною метою працівників юстиції всіх напрямків. Саме юридична діяльність покликана охороняти та забезпечувати законність і правопорядок в суспільстві, попереджувати виникнення нових правопорушень і відновлювати права потерпілих осіб. В п. 14 Основних принципів щодо ролі юристів, прийнятих Восьмим Конгресом ООН по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками, надалі за текстом – Основні принципи, зауважується, що захищаючи права своїх клієнтів та відстоюючи інтереси правосуддя, юристи повинні сприяти захисту прав людини і основних свобод, визнаних національним і міжнародним правом, і у всіх випадках діяти незалежно і добросовісно у відповідності із законом та визнаними нормами і професійною етикою юриста.
Разом з тим, права та інтереси працівників юридичної професії нерідко самі потребують захисту. Тому виникає необхідність у створенні громадської організації відповідного спрямування, метою та завданнями якої були б захист прав та інтересів юридичних працівників. Згідно з п. 24 Основних принципів юристи мають право створювати і бути членами самостійних професійних асоціацій, що представляють їх інтереси, сприяють їх безперервній освіті і підготовці, та захищають їх професійні інтереси. Відповідно до положень п. 25 Основних принципів професійні асоціації юристів співпрацюють с урядами з метою забезпечити, щоб всі особи мали реальний і рівний доступ до юридичного обслуговування і щоб юристи мали можливість без неправомірного втручання консультувати і надавати допомогу клієнтам у відповідності із законом та визнаними професійними стандартами і етичними нормами.
З метою реалізації вищенаведених положень Основних принципів в Україні було створено Громадську організацію «Український юридичний союз», яка займається питаннями дослідження актуальних і проблемних питань нотаріальної, адвокатської практики, інших напрямів юридичної діяльності і їх вирішенням, здійснює розроблення узагальнень, висновків і рекомендацій, а також безпосередньо забезпечує захист прав та законних інтересів працівників сфери юриспруденції. Для досягнення поставлених завдань організація проводить семінарські заняття, конференції, круглі столи, де розкриваються актуальні питання матеріального і процесуального права, роз’яснюються проблемні моменти окремих питань нотаріального процесу, адвокатської і судової практики. Фахівці Громадської організації «Український юридичний союз» приймають безпосередню участь в захисті прав та інтересів юридичних працівників в судових органах всіх інстанцій, в інших установах, а також розробляють письмові висновки, рекомендації і роз’яснення з проблемних питань юридичної практики. Це дозволяє знаходити шляхи вирішення важливих процесуальних і теоретичних проблем, а також забезпечує формування нових фахових підходів відносно існуючих колізій у застосуванні правових норм.
Саме із такою метою 19 лютого 2011 року в конференц-залі готелю «Братислава» відбулося семінарське заняття на тему «Заповіти. Спадкування за заповітом» за участю приватного нотаріуса Рильської Лариси Семенівни, приватного нотаріуса та члена методичної ради з питань нотаріату Головного управління юстиції у м. Києві Садихової Людмили Сергіївни, судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Євтушенко Олени Іванівни, доктора юридичних наук Шишки Романа Богдановича. На семінарі були розглянуті найактуальніші питання нотаріальної практики, пов’язані із складанням і посвідченням заповітів, проблеми здійснення спадкування за заповітом, питання визнання заповітів недійсними в судовому порядку тощо.
Підсумовуючи викладене, слід наголосити на тому, що головною метою існування Громадської організації «Український юридичний союз» є підтримка працівників юридичної сфери, захист їх інтересів та недопущення виникнення ситуації, коли член організації залишається сам на сам із власною професійною проблемою. Також варто зазначити, що функціонування таких організацій сприятиме становленню громадянського суспільства і принципу верховенства права в Україні як загальновизнаних і необхідних елементів соціальної і правової держави.
Оксана КОРОТЮК
