Українські незрячі юристи отримують допомогу

Сучасні наукові тифлотехнології стають доступними незрячим завдяки благодійним вчинкам окремих людей, які є яскравими особистостями, що добровільно стають на підтримку незрячих, і своїми справами роблять значний внесок у розвиток країни. Проблем існує багато, наприклад – обмеження доступу сліпих громадян до інформації, газет, журналів, телебачення, музеїв тощо. На конференціях, семінарах, «круглих столах» незрячі змушені порушувати наболілі проблеми. Але віз і нині там, ніякого покращання у цій сфері незрячі не відчули.

В Україні прийнято Закон “Про соціальні послуги”, проте в ньому немає такої послуги, як переклад на шрифт Брайля, озвучення текстів, опис оточуючого середовища тощо, і це вкрай ускладнює вирішення побутових проблем незрячих людей, наприклад, при зверненні у ЖЕК чи поліклініку. Отримати освіту незрячий має шанс тільки коли він оволодіє способом самостійного орієнтування в просторі, навчиться записувати та прочитувати самостійно інформацію, обслуговувати себе без сторонньої допомоги. Влаштуватися на роботу незрячому можна тільки за сприяння друзів.

Ми вже маємо за 12 років досвід з навчання незрячих роботі на комп’ютері за допомогою спеціальних звукових комп’ютерних програм. У самих незрячих є бажання бути волонтерами, допомогти один одному, але у нас немає свого приміщення, де можна прийняти бажаючих оволодіти сучасними технологіями праці на комп’ютері.

Ми об’єднали інвалідів з різними видами захворювання і здійснюємо благодійну діяльність, допомагаючи через організації один одному. Наприклад у наших організаціях незрячі юристи надають правову допомогу, а чорнобильці, інваліди з сердечними чи психічними захворюваннями ремонтують якісь речі чи допомагають в інших справах. Ми об’єднали таким чином людей з інвалідністю в різних регіонах України.

Так, у Києві існує є клуб “Маяк”, який ми орендуємо. У ньому створено комп’ютерний клас для навчання інвалідів, першу в Україні звукову електронну юридичну бібліотеку для сліпих, бібліотеку електронних книжок, кабінет психологічного розвантаження, методичний центр для батьків, що мають сліпих дітей, комп’ютерну лабораторію для незрячих адвокатів, юристів, студентів, створюються спеціальні макети спеціальних комп’ютерних зображень для сліпих з подальшим їх друком на брайлевському принтері, створена можливість спілкування в Інтернеті між сліпими на цікаві їм теми, створено музей відродження духовності інвалідів, галерею мистецтв для інвалідів України “Ми духом не зламні” тощо.

Тож у клубі ми збираємося, аби ті, хто осліплі, але навчилися адаптуватися в нових умовах життя, допомогли, іншим незрячим, які нещодавно втратили зір, і не мали можливості самостійно освоїти новий спосіб життя.

На жаль, на сьогодні нам бракує матеріальної бази. Але ми спробували це питання вирішити таким чином: члени нашої організації, сім’я інвалідів, надали у безкоштовне користування свою ділянку біля 0.30 га землі у селі Мотовилівка Фастівського району, Київської області, 50 км від Києва і 5 км від залізничної станції. Знайшли спеціалістів, які поставили бетонні плити для чотирьох кімнат, і таким чином будівництво центру розпочалося.

Програмне забезпечення разом із 12 комп’ютерами, спеціальні звукові програми вже надають шефи. Громадяни-волонтери готують для пожертви свої меблі, ковдри, постільну білизну. Звичайно, доведеться багато чого й купляти, хоча коштів ми не маємо. Адже організації свою діяльність проводять виключно на громадських благодійних засадах. Все робити допомагає нам любов та милосердя до своїх колег-інвалідів.

Вважаю, що справа допомоги незрячим не повинна залишатися справою самих незрячих, це має стати справою всього суспільства. Плекаємо надію на людське ставлення до створення реабілітаційного центру для незрячих і очікуємо підтримку всіх людей доброї волі, від Президента та Прем’єр – міністра, держадміністрацій Київської обласної ради та місцевих рад, до пересічних громадян, які бажають допомогти хто чим може.

Всі, хто ознайомиться із цим матеріалом, за покликом серця можуть стати нашими шефами і підтримати нашу благодійну діяльність, спрямовану не на отримання прибутку, а на розвиток духовності серед інвалідів, аби вони також могли допомагати іншим, славлячи Бога, добрих, чесних і чуйних людей.

Користуючись нагодою, від щирого серця хочемо подякувати за вже надану шефську допомогу ректору Національного університету податкової служби України Петру Мельнику, заступнику Генерального прокурора України (колишньому ректору Академії прокуратури України) Григорію Середі, заступнику Генерального прокурора України Євгену Блажівському, ректору Національної академії внутрішніх справ, керівнику Київської організації Союзу юристів України Валентину Коваленку? президенту Інюрколегії Данилу Курдельчуку, ректору Національного університету біоресурсів та природокористування в Україні Дмитру Мельничуку, президенту видавничої організації «Юрінком Прес», шеф-редактору тижневика «Юридичний вісник України» Віктору Ковальському, президенту фірми «Інформтехнології Галині Путіловій. Низький вам уклін!