Правові контури нового складу Верховної Ради вбачалися провладній партії зовсім не такими, які вимальовуються зараз. Проста парламентська більшість Партію регіонів не надто тішить, бо залишається недосяжною головна мета – змінити Конституцію відповідно до намірів нинішнього хазяїна Банкової.
Адже лише конституційною більшістю у 300 голосів можна було забезпечити майбутні вибори Президента у сесійній залі. Подейкують, у когось на Печерських пагорбах під враженням від оприлюднених на сайті ЦВК результатів навіть вихопилася популярна ще з часів приснопам’ятної «ширки» фраза: «Все пропало!»…
Здавалося, до 9 листопада – граничного терміну останнього пленарного тижня роботи Верховної Ради VI скликання, втнути щось таке, аби врятувати ситуацію, просто нереально. Але комусь таки спала на думку ота рятівна ідея – хутенько витягти з парламентського нафталіну законопроект регіонала Дмитра Шпенова «Про всеукраїнський референдум» № 6278 від 29 квітня 2010.
Пригадаємо, того ж року, 10 липня, законопроект був ухвалений у першому читанні голосами 250 депутатів. А 7 жовтня до професійного свята Шпенов був удостоєний президентським указом звання «Заслужений юрист України». Злі язики пащекували, що то була нагорода за вигадливі нормотворчі здобутки одного з наймолодших юристів-регіоналів, якими винахідливо мостилася дорога до другого президентського терміну чинного глави держави.
В авторській пояснювальній записці законопроект змальовувався майже правовою панацеєю від неврегульованості правовідносин, «пов’язаних із ініціюванням, призначенням (проголошенням), підготовкою та проведенням всеукраїнського референдуму» начебто у повній відповідності з Конституцією України.
Одначе експертний висновок Головного юридичного управління Апарату ВР авторського оптимізму не поділяв. На думку заступника керівника ГЮУ Аркадія Нижніка, законопроект не повною мірою відповідає Конституції України, а також не містить належних та ефективних механізмів реалізації конституційного права громадян.
Суттєві недоліки творіння Шпенова, серед яких вади нормотворчої техніки виглядають найм’якішими порушеннями, перераховані у 17 пунктах на 15 сторінках. Узагальнюючий висновок сприймається безапеляційним вироком: «У законопроекті закладено передумови для застосування так званого «адміністративного ресурсу» та фальсифікації результатів у процесі організації і проведення референдуму».
Іншими словами, законопроект Шпенова містить у собі норми, використаня яких навряд чи сприятиме зміцненню демократії. І все ж парламентський експерт залишив для нього законодавчу перспективу в повторному читанні, але виключно «за умови врахування в його тексті висловлених зауважень».
Я спробував знайти на сайті ВР хоч одну нову редакцію законопроекту, в якій були враховані хоча би деякі найсуттєвіші зауваження. Не знайшов жодної. З причини їх відсутності. Тобто депутати більшості 6 листопада ухвалили 265 картками Шпенове творіння у первісному вигляді.
І поки новообрані від «Удару», «Свободи» та об’єднаної опозиції депутати мерзнуть під ЦВК, плекаючи мрії про майбутній імпічмент Президенту Віктору Януковичу, затушкована більшість вмираючого парламенту VI скликання лихоманково замостила підвалини для ще більшого «зміцнення демократії».
На чому ж вона грунтуватиметься відповідно до цього закону?
Насамперед, на порядку формування персонального складу окружних та дільничних комісій референдуму, згідно зі ст.ст. 45 і 46 закону.
Читаємо: «Склад окружної комісії формує Центральна виборча комісія за поданням голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голів обласних рад, Київського міського голови та голови Севастопольської міської ради. Склад дільничної комісії формується окружною комісією за поданням виконавчих комітетів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, а в разі відсутності таких органів – за пропозицією відповідно сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах рад або посадових осіб, які відповідно до закону здійснюють їх повноваження».
Вся «президентська рать» у повному складі. Хоча голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голови обласних та районних у місті рад, на відміну від сільських, селищних, міських голів, не мають статусу «головних посадових осіб» відповідних адміністративно-територіальних одиниць, оскільки обираються радами (а не мешканцями) і виконують суто технічні функції щодо організації та забезпечення роботи відповідних рад,- закон їм надає самостійні повноваження всупереч правовому статусу посад.
А далі – найцікавіше.
Уявіть собі, що згадані посадові особи з якихось причин не встигли вчасно подати кандидатури до окружних комісій: може, у когось раптом прокинулося громадянське сумління. Ось тут у всій красі й виявилася надзвичайна винахідливість Шпенова, котра межує з, безумовно, талановитою юридичною казуїстикою: естафетна правова паличка негайно переходить до рук… голів державних адміністрацій.
Тут і фантазувати немає потреби, варто лише пригадати самовіддані зусилля губернаторів на парламентських виборах, ну, хоча би на прикладі керівника Миколаївської області Миколи Круглова та його сприяння виборам у Первомайську.
За один лише цей нормотворчий шедевр автор заслуговував стати двічі «Заслуженим юристом України». А їх же у законі хоч греблю гати.
Віднині на вустах регіоналів має бриніти одне гасло: «Хай живе референдум!»…
Володимир ШАРОВ
