У сучасному світі дедалі більше пар віддають перевагу спільному проживанню без реєстрації шлюбу. На їх думку дотримання формальностей не впливає на оцінку почуттів, тому не поспішають узаконити офіційно свої відносини. Однак, навіть спільне проживання є важливим юридичним фактом, який зумовлює настання юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, які регулюють питання права спільної сумісної власності подружжя.
Однак Міністерство юстиції України повідомляє, що у разі розірвання стосунків на практиці важко довести, що певне майно є спільною сумісною власністю. Якщо чоловік та жінка залишилися не в хороших стосунках і не дійшли згоди щодо поділу спільно нажитого майна, це питання вирішується шляхом звернення до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю та про визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна.
Для того, щоб уникнути непорозумінь і конфліктів в майбутньому, забезпечити захист прав та інтересів обох сторін, можна укласти договір про спільне проживання чоловіка та жінки. Це важливий інструмент для врегулювання відносин між людьми, які проживають разом, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Зверніть увагу, що в такому випадку жодна із сторін не повинна перебувати в офіційному шлюбі. Цей правочин (укладення договору) не може регулювати особисті відносини подружжя та особисті відносини між ними та дітьми.
Що може містити такий договір?
- Дату початку спільного проживання.
- Інформацію про правовий режим майна, набутого під час проживання однією сім’єю.
- Домовленість про право користування майном, яке набуте у спільну сумісну власність, або майном, що є особистою власністю чоловіка чи жінки.
- Спосіб поділу майна, у тому числі у разі припинення стосунків.
Окрім цього, договір може містити будь-які умови, що не заборонені законодавством та які не суперечать моральним засадам суспільства.
Форма договору має бути письмова, нотаріальне посвідчення законодавством не вимагається.
Але оформлення договору у нотаріуса має свої переваги, зокрема нотаріус:
- допоможе скласти проєкт договору та надасть роз’яснення з питань вчинення нотаріальної дії;
- визначить обсяг цивільної дієздатності сторін;
- перевірить, чи відповідає зміст посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін;
- з’ясує та переконається, що кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки.
Договір про спільне проживання допоможе забезпечити прозорість у фінансових і майнових питаннях і створить міцну правову основу для спільного життя, в якому кожен буде в безпеці.
Інформація станом на 30.04.2025
