Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом (за період із 5 по 9 липня 2021 року)

6 липня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу про зобов’язання звільнити торговельний майданчик та про стягнення неустойки.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, а КГС ВС скасував їхні рішення та передав справу на новий розгляд до місцевого суду, зазначивши таке.

Обставини вчинення орендарем дій із повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об’єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди не надали оцінки доводам позивача і не дослідили того, чи є обставина неповернення відповідачем орендованого майна позивачеві наслідком його недобросовісної поведінки, та чи вчинялись ним дії, спрямовані на свідоме уникнення повернення орендованого майна орендодавцю.

(Постанова КГС ВС від 6 липня 2021 року у справі № 906/562/20)

Того ж дня Касаційний кримінальний суд у складі ВС залишив без змін судові рішення щодо чотирьох чоловіків, засуджених за розбій. Як установили суди, влітку 2017 року ці особи проникли до одного з будинків у м. Чернівці та, застосувавши до подружжя насильство, заволоділи їхніми грошовими коштами на суму майже 330 тис. грн.

(Постанова ККС ВС від 6 липня 2021 року у справі № 720/49/19)

7 липня Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу за позовом про вселення.

Районний суд задовольнив позов з огляду на те, що позивачка – дочка відповідача, проживала у спірній квартирі з народження, її тимчасова відсутність у цій квартирі не була перешкодою для відновлення права на користування нею.

Апеляційний суд це рішення скасував і відмовив у задоволенні позову, оскільки після досягнення позивачкою 18 років гарантії збереження права на користування житлом у неї як повнолітньої особи припинилися.

КЦС ВС скасував рішення апеляційного суду та залишив у силі рішення місцевого суду, вказавши, що втрата триваючих зв’язків позивачки зі спірним житлом відбулася не через її волевиявлення. Позивачка стала проживати з матір’ю, коли була неповнолітньою дитиною, через припинення фактичних шлюбних відносин батьків. Коли їй виповнилося 14 років, з об’єктивних причин не могла скористатися своїм правом на вибір і зміну постійного місця проживання. Досягнувши повноліття, позивачка зареєструвала своє місце проживання у спірній квартирі.

(Постанова КЦС ВС від 7 липня 2021 року у справі № 554/3289/20)

8 липня Касаційний адміністративний суд у складі ВС розглянув справу, у якій позивачка просила визнати протиправними дії старшого державного виконавця через складення ним низки актів про встановлення фактів невиконання позивачем судового рішення у цивільній справі та накладення штрафу.

Санкції державний виконавець застосував через те, що позивачка не забезпечила в установлені судом дні та години зустрічі дитини з батьком, який є третьою особою у справі. Позивачка пояснювала, що жодних перешкод в участі у вихованні дочки вона не чинила, але дитина сама не бажала спілкуватися з батьком.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили частково, скасувавши одну постанову держвиконавця, у решті позовних вимог відмовили.

ВС направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості (ст. 242 КАС України), тому що в матеріалах справи немає доказів узгодження державним виконавцем місця та часу проведення побачень стягувача з дитиною з урахуванням інтересів і стану дитини (відповідно до п. 5  розд. ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої  наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5).

Колегія суддів звернула увагу на те, що від дослідження дотримання процедури складення вказаних актів та постанов про накладення штрафу залежить вирішення питання відповідності дій держвиконавця вимогам  ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

(Постанова КАС ВС від 8 липня 2021 року у справі № 640/11833/19)