Юрінком Прес
“Юрiнком Прес” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

ПИТАННЯ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА МАЙНО

0 179

Відповідно до ст.  346 ЦК України серед підстав припинення права власності міститься і знищення майна. А відповідно до статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. Так, Цивільним кодексом України передбачено особливості припинення права власності у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації. Так, відповідно до частини другої статті 349 ЦК України право власності на таке майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Таким чином, для припинення права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, недостатньо одного лише фізичного знищення майна.

 

Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації припинення права власності на об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва у зв’язку з його знищенням вимагає подавати (пункт 75):

1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення;

2) документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об’єкта).

Про такі особливості припинення права власності на знищене майно, права на яке підлягають державній реєстрації, необхідно пам’ятати і в разі виникнення спору щодо припинення права власності на майно.

Так, три особи звернулися до суду з позовом про припинення права власності на будинок внаслідок його фізичного знищення. Позивачі покликалися на те, що їм на праві спільної часткової власності належить житловий будинок по 1/6 частці кожному, інша частина вказаного будинку належить відповідачу. Особи вказували на те, що частина будинку, яка належить відповідачу, повністю зруйнована, а інша його частина, що перебуває у їх власності, частково зруйнована та її фізичний знос становить 89 %. Позивачі звернулися до реєстраційної служби із заявою про припинення реєстрації прав щодо будинку, однак відповідач не подав відповідної заяви.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що наявні підстави для припинення права спільної часткової власності на житловий будинок, оскільки частина спірного житлового будинку, яка належить відповідачу, повністю знищена, а інша частина, належна позивачам, знищена на 89 %. Суди врахували і те, що позивачі зверталися до органу реєстрації речових прав з відповідною заявою про припинення речових прав на знищений будинок, окрім відповідача. Такі дії відповідача суд визнав зловживанням своїми правами, що призводить до порушення прав позивачів.

З таким висновком судів не погодився Касаційний цивільний суд ВС, який у позові відмовив. Суд касаційної інстанції зазначив, що аналіз статті 349 Цивільного кодексу України дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами цієї норми, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

ВС зазначив, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

У цій справі суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту повного знищення спірного об`єкту нерухомості, а також звернення співвласника – відповідача із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна. А наявність в матеріалах справи копії заяви позивачів на ім`я начальника управління державної реєстрації про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна суд не визнав належним доказом, оскільки на вказаній заяві відсутня відмітка про її отримання, а також відсутня відповідь на вказану заяву (постанова від 26.06.2019 у справі № 334/16303/15).

За схожих фактичних обставин та з таким застосуванням норм матеріального права Касаційний цивільний суд Верховного Суду дійшов висновку про відмову у задоволенні позову міської ради до фізичних осіб – співвласників про припинення права власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації права власності на це майно (постанова від 17.01.2019 у справі № 708/254/18).

У справі № 302/1094/16-ц Касаційний цивільний суд зазначив, що вирішення спору щодо припинення права власності на знищене майно за позовом третіх осіб відносно спірного майна крім власника не допускається (постанова від 10.05.2018).

 

Посилання на судові рішення:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82826458

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79297956

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74120974

Викорстано статтю адвоката Богуцька Людмила Павлівна

 

Автор

  • Вищу юридичну освіту Віктор Семенович Ковальський отримав у 1977 році на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1980 році завершив навчання в аспірантурі, отримав звання кандидата юридичних наук. Згодом отримав звання доктора юридичних наук. Життєве кредо: «Казати правду і нічого крім правди». Говорячи про професійні інтереси, він називає книги: не лише фахові, а просто змістовні й корисні. Серед його наукових інтересів: теорія права і держави; права людини; правоохоронна діяльність; трансформації правого мислення. Цій науковій тематиці присвячено майже 500 наукових, науково-практичних, публіцистичних публікацій. Педагог і науковець має численні державні нагороди. Зокрема, почесні грамоти Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, відзнаки юридичних відомств, установ та організацій. Головним досягненням Віктор Семенович вважає своїх дітей, які пішли батьківським шляхом. На другому місці – створення першого українського юридичного видавництва «Юрінком Інтер» та газети «Юридичний вісник України». Він вдячний за підтримку колегам та авторам, а також читачам, кількість яких за майже 30 років діяльності видавництва та газети щороку збільшується. Під час цьогорічного конкурсу «Учитель року» Віктор Семенович очікує віднайти кращих знавців-педагогів з основ правознавства в українській школі, а ще – інтерв’ювати переможців та поширити їхній досвід через соціальні мережі та газету «Юридичний вісник України».

    Переглянути мареріали

Залиште коментар