Оболонський районний суд м. Києва 24 січня 2019 року виніс вирок Вікторові Януковичу: за державну зраду та за пособництво у веденні агресивних воєнних дій його засуджено на 13 років позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Поставивши справу № 756/4855/17 на контроль у системі аналізу судових рішень Verdictum, ви першими дізнаєтесь про остаточне рішення у “справі Януковича”.
Разом з тим, у зв’язку з недоведеністю В. Януковича виправданоза звинуваченням у пособництві щодо посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Суд встановив, що В. Янукович 1 березня 2014 року, будучи громадянином України, перебуваючи у невстановленому місці на території Російської Федерації, діючи умисно, в порушення вимог ст. ст. 1, 2, 65, 68, 132 – 134 Конституції України, з метою сприяння Російській Федерації та її представникам у порушенні суверенітету України, сподіваючись отримати преференції від представників влади Російської Федерації для подальшого тривалого проживання на території цієї країни та уникнення кримінальної відповідальності в Україні, для створення уявлення про легітимність дій представників влади і службових осіб Збройних Сил Російської Федерації, надання видимості законності вторгнення та окупації підрозділами Збройних Сил Російської Федерації території України, а саме півострова Крим, усвідомлюючи явну протиправність власних дій, склав, підписав та звернувся з письмовою заявою до Президента Російської Федерації Володимира Путіна з проханням використати Збройні Сили цієї держави на території України, чим надав іноземній державі – Російській Федерації та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
Також, В. Янукович порушив вимоги ст. ст. 1, 2, 65, 68, 132 – 134 Конституції України, Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об’єднаних Націй і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09 грудня 1981 року N 36/103, від 16 грудня 1970 року N 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року N 2131 (ХХ), Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року N 3314 (ХХІХ), з метою порушення суверенітету України, маючи намір отримати преференції від представників влади Російської Федерації для подальшого тривалого проживання у цій країні та уникнення кримінальної відповідальності в Україні, шляхом вчинення державної зради, а саме складання, підписання та звернення до В. Путіна з проханням використати Збройні Сили цієї держави на території України, сприяв представникам влади і службовим особам Збройних Сил Російської Федерації, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, у веденні агресивної війни проти України.
