Гостросоціальна публікація в ЮВУ (№ 9 (870) 03.03.2012 р.) з викладеним текстом судового рішення у справі плагіатора – раніше київського студента Теліпка ще раз нагадала вченим, аспірантам і студентам про вкрай небезпечне явище –порушення авторських прав. Це ганебне явище набуло у спеціалізованих вчених радах окремих вищих навчальних закладів тенденцію до розширення випуску недоброякісних дисертаційних (умовно кажучи) праць.
«Запозичені дисертації»
Як це могло статися, що здобувачі «захищають» теоретичні доробки, спочатку доповідаючи на кафедрах, у відділах наукових установ про свої досягнення «вперше отриманих наукових результатів», «вперше виявлених і сформульованих у формі наукових висновків, пропозицій і положень, які мають теоретичне і практичне значення», але при проведенні наукової та авторської експертизи членами Експертної ради з юридичних наук Міносвіти і науки, молоді та спорту України виявляється примітивний плагіат чужих праць, компіляція без авторського текстуального аналізу тощо?
Чи можна вважати «дисертаціями» рукописи, які запозичені за конкретними текстуальними блоками, розділами і навіть за самими ідеями в інших авторів, на яких немає посилань? У чому тоді має проявлятися самостійність отриманих результатів, методологія виявлення правових явищ, оригінальність теоретичного мислення, а це вже підстава для сприйняття наукової праці як рукопису, що належить іншому автору, який захищається авторським правом? Ключове питання постає у тому, які нові знання пропонуються вперше авторами для арсеналу науки, що здобуті претендентами для отримання наукових ступенів кандидата і доктора юридичних наук, і в чому новизна проведеного дослідження, затвердженої науковою радою теми з псевдоактуальністю сформульованих завдань у напрямі корисному для подальшого розвитку предмета вивчення, пошуку суттєвих аргументів, теоретичної думки у галузі правових знань.
«Інтернетні наукові праці»
Отже, з’ясуємо деякі суттєві обставини щодо використання плагіату в дисертаціях претендентів на наукову ступінь. Перший крок починається з визначених Міністерством освіти і науки, молоді та спорту організаційно-методичних процедур, коли затверджується сформульована тема та зміст майбутнього дослідження, яке повинно відповідати паспорту наукової спеціальності. До цього причетні і вчені, які входять до складу Національної академії правових наук України і проводять аналіз тем дисертацій, проте їх висновки не мають офіційного характеру. Якщо такі повноваження не передбачені відповідними положеннями та інструкціями, про які повинні знати керівники та наукові консультанти здобувачів, усі члени спеціалізованих вчених рад, то закономірно виникає питання: як надалі запобігти науковим дисертаціям, які наповнені «плагіатом» з переписаним текстом неавторського змісту? Яку відповідальність у таких випадках мають нести члени наукових рад, у складі яких є фахівці з профільних спеціальностей і, нарешті, «наукові керманичі» таких недобросовісних праць?
Саме з цього приводу в інструкціях Міністерства (раніше ВАК України) нічого конкретного не було і зараз не передбачено, а тому саме це створює атмосферу безпорадності, приниження наукової цінності вченого звання, інтелектуального примітивізму і посягання на чужі наукові здобутки. Жодного керівника підготовки наукових «плагіатів»ще не спитали за його причетність до «творчої» діяльності своїх підопічних, жодна спеціалізована вчена рада не була названа як відповідальна установа у схвалених «наукових опусах», які надходять до Експертної ради Департаменту атестації кадрів Міністерства. Комплементарні реляції опонентів втрачають сенс, коли вже експертна перевірка встановлює плагіат.
Дуже прикро, що до середовища молодих науковців, творчих і обдарованих дослідників, які йдуть тернистим шляхом до вершини науки, через щілини безвідповідальності проникають «плагіатори». Прикладів можна навести чимало і про це знають члени Експертної ради, але сьогодні вже прийшов час рішуче долати це негативне явище, цю ганебну «дійсність» в юридичній науці, інакше звання вченого буде спаплюжене як таке, і сфера науки поступово перетвориться у суспільну неповагу, а до вчених вже сьогодні відчувається скептичне ставлення з боку юридичної практики. Вже не секрет, що об’яви на стовпах «Дисертація під ключ» перетворює у легальний бізнес вміння наукових шахраїв, оцінювати переписування чужих праць у грошових знаках, які витрачаються на так звані «інтернетні наукові праці».
Принциповий підхід
Щоб реально подивитися на існуючу практику захисту від несамостійних дисертацій, важливо створити атмосферу критичного ставлення до плагіату» в юридичних наукових колективах, звертатися до високоморальної юридичної громадськості, яка чесно служить інтересам науки і суспільства. Юридична наука не може сама по собі протидіяти «плагіату» в дисертаціях, як і не можуть вчені через суспільну думку примусити всіх здобувачів бути чесними і добросовісними. Адже на засіданнях Експертної ради виявляються доволі прикрі випадки, коли, наприклад, на минулому засіданні було виявлено, що здобувач N, працюючи в суді, вже через рік після отримання диплому здав кандидатські іспити і захистив дисертацію на доволі абстрактну тему. Не приводячи як аргументи інші виявлені експертами негативні факти, важливо принципово підійти до усунення цього шкідливого для науки явища. Тому напередодні проведення загальних зборів членів Академії було підготовлено проект постанови, який бурхливо і принципово обговорювався на засіданні відділення з державного будівництва адміністративного і конституційного права, але це питання не було розглянуто на зборах через брак часу. Щоб привернути увагу до конкретних пропозицій і необхідності залучити наукову громадськість, відчути реакцію вчених-юристів щодо заходів боротьби з плагіатом, важливо опублікувати підготовлений проект документа.
Не виключається, що проект підлягає критичному доопрацюванню і тому варто публічно оцінити, наскільки він буде результативним і що потребує доповнення, змін, уточнення. Тому звертаюсь до читачів ЮВУ висловити свої міркування.
Проект
Постанова
загальних зборів членів Національної академії правових наук України «Про негативну оцінку і вкрай небезпечну шкоду, заподіяну національній юридичній науці зростанням кількості дисертаційних робіт з використанням неавторського тексту (плагіату, компіляції) , а також низьку якість дисертацій, теми яких раніше неодноразово досліджувалися»
За останні роки у юридичних науках спостерігається небезпечне явище використання у текстах дисертацій несамостійно підготовлених їх авторами, як претендентами на здобуття вченого ступеня кандидата та доктора наук, запозичення без дозволу значних обсягів матеріалу з раніше опублікованих монографічних робіт, наукових статей, доповідей, а також захищених дисертацій та авторефератів як вітчизняних, так і зарубіжних (переважно російських) авторів. Цим порушуються не тільки авторські права вчених-дослідників, але й завдається суттєва моральна шкода українській юридичній науці, принижується її авторитет у суспільних науках, а недобросовісність непоодиноких здобувачів стає вже звичайною нормою поведінки без належного критичного реагування з боку наукових кіл.
У вищих навчальних закладах вже знаходяться послідовники із числа студентів, зокрема, Теліпко – колишній студент КНУ ім.Т.Шевченка, який шахрайськи вдався до прямого плагіату, видавши більш ніж 15 науково-практичних коментарів Конституції України, кодексів та законів, підручників з різних дисциплін, що протягом певного часу не помічали вчені і викладачі, не виявляли принциповості в оцінках дій студента плагіатора (сума заподіяної шкоди авторам-вченим складає приблизно понад 5 млн грн).
Запозичення авторського тексту з наукових праць свідчить про наукову бездарність не тільки здобувачів, але й про втрату принципових позицій наукових керівників, вчених – офіційних опонентів, а в цілому і про відсутність вимогливості до низької якості поданих дисертаційних робіт з боку спеціалізованих вчених рад, які одностайно приймають позитивні заключні рішення і висновки. Звичайно така ситуація породжує безкарність плагіаторів, які за рахунок чужих наукових праць отримують наукові ступені та звання, надбавки з коштів державного бюджету за начебто «наукові» знання кваліфікованих викладачів і наукових співробітників.
Не кращим чином відбувається процедура реалізації експертних оцінок вченими, які включені до складу Експертної ради ДАК Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Зокрема, викликає сумнів необхідність направлення дисертацій після виявлення в них експертами плагіату, низької якості і недобросовісності підготовки дисертацій для додаткового розгляду (колективного рецензування) до спеціалізованих наукових рад, яким доручається повторний розгляд. Експертна рада позбавлена права приймати відповідні рішення щодо наукових керівників і консультантів, які теж мають нести відповідальність за виявлені порушення у дисертаціях здобувачів, оскільки вони тим самим проявляють наукову некомпетентність і низький рівень рекомендованих для захисту дисертацій.
Науковий «баласт», зростаюча кількість дисертаційних «опусів» продовжують захаращувати юридичні науки, про що свідчать аналітичні доповіді на загальних зборах 05.03.2012 р. керівників відділень Академії, зокрема академіків Ю.П.Битяка, Н.С.Кузнєцової, та їх стурбованість щодо перетворення підготовки наукових кадрів у «ремісництво» з подальшою виплатою з державного бюджету відповідних матеріальних стимулів за наукову ступінь, допуск таких недобросовісних осіб до викладання предметів перед студентами тощо. Саме на такі обставини у підготовці низькопробних дисертацій неодноразово вказували провідні вчені – академіки НАПрН України, проте чиновники МОН та молодьспорту не проявляють уваги, а наукова громадськість «латентно» обурюється цим негативним явищем, що паплюжить високе звання вченого-правознавця.
Загальні збори членів Академії постановляють:
- Прийняти до уваги критичні виступи членів Академії щодо оприлюдненої інформації щодо здобувачів та їх наукових керівників і відсутності рішучих заходів з боку державних органів, спеціалізованих вчених рад з юридичних спеціальностей, підрозділів вузів та наукових установ (кафедрах, відділах, секторах), де виконуються низькопробні, безпорадні дисертаційні праці, затверджуються теми для досліджень, які не мають науково-теоретичної і практичної перспективи, а захищені дисертації не перевіряються на предмет плагіату, компіляції, запозичення наукових ідей з опублікованих іншими авторами наукових праць.
- Вважати за необхідне звернутися до міністра освіти і науки, молоді та спорту України академіка Д.В.Табачника з пропозицією внести необхідні зміни у інструктивні положення ДАКу для встановлення відповідальності дисертантів, які допустили плагіат, компіляцію, недобросовісність у підготовці матеріалів дисертацій з наявними ознаками несамостійного дослідження, повторів у положеннях, які вже були об’єктом аналізу іншими авторами з такими ж саме висновками, надавши право Експертній раді ДАК МОН та молодьспорту України вносити Атестаційній колегії Міністерства рекомендації щодо персональної відповідальності наукових керівників та «авторів» низькопробних дисертацій, які пройшли відповідну апробацію і надійшли після захисту за встановленим порядком у спеціалізованих радах.
- Рекомендувати профільним відділенням Національної академії правових наук України проаналізувати за останні 5 років стан справ у дотриманні вимог щодо тематики, яка визначалася актуальною у спеціалізованих вчених радах вузів і наукових установ з метою виявлення безперспективних для науки і практики тем, затверджених вченими радами для проведення досліджень. За результатами проведеної роботи надати відповідні матеріали і висновки Президії Академії для підготовки узагальнюючої доповіді членам академії.
- Підтримати з пропозицію щодо надання Експертній раді права публікувати інформацію в Інформаційному бюлетені Міністерства, а також повідомляти для оприлюднення керівництво вузів і наукових установ прізвища дисертантів, їх наукових керівників, які допустили доведені факти плагіату, компіляції і недобросовісної підготовки матеріалу дисертацій. Визнати за необхідне Експертній раді входити з пропозиціями до Атестаційної колегії позбавляти в установленому порядку атестатів (дипломів) осіб, які допустили вказані ганебні факти не тільки з моменту скоєння правопорушення, але й з моменту виявлення таких обставин.
- Рекомендувати відповідному Департаменту з атестації наукових кадрів Міністерства провести у вересні ц.р. спільну, розширену нараду за участю голів спеціалізованих вчених рад, членів Експертної ради, керівників відділень академії з питань загрозливого становища для розвитку юридичної науки, коли окремі дисертанти допускають недобросовісність, плагіат, компіляційний набір загальновідомих положень запозичених з інших наукових праць, обсяг яких не дає права присудження їм наукового ступеню. Окремо розглянути питання щодо «масового характеру» залучення непридатних для наукової праці осіб до підготовки дисертаційних праць, які є неактуальними, малопридатними стати інтелектуальною працею за рівнем виведення їх за межі аналогічних студентських курсових, магістерських праць, які готуються на кафедрах вузів.
Анатолій СЕЛІВАНОВ,
Член Експертної ради,
доктор юридичних наук,
професор, дійсний член
Національної академії
правових наук України
