За юридичної підтримки Інституту Медіа Права був поданий позов до Апарату Верховної Ради України. Позивач, пан Віктор Таран, директор Центру політичних студій та аналітики, 26 квітня 2013 року звернувся до Апарату парламенту із запитом щодо надання декларацій шести народних депутатів України: голів депутатських фракцій та Голови Верховної Ради України. Відповідач, на порушення чинного законодавства, не надав запитані декларації, мотивуючи відмову конфіденційністю інформації про народних депутатів. Натомість, за Законами України «Про доступ до публічної інформації» та «Про засади запобігання і протидії корупції» декларації парламентарів не лише повинні надаватися на запити, а й підлягають публікації в офіційних друкованих виданнях.
Законодавчі вимоги щодо публікації декларацій не виконуються належним чином. Тому Віктор Таран у межах діяльності Громадського руху ЧЕСНО разом із колегами намагався отримати копії цих документів безпосередньо від Апарату Верховної Ради України. Підтримуючи цю ініціативу, пан Тарас Шевченко, директор Інституту Медіа Права, на прес-конференції зауважив: «Ми закликаємо усіх небайдужих громадян запитувати декларації про доходи представників органів влади, зокрема народних депутатів, а у разі ненадання цих документів — радимо звертатися до суду. Лише спільними зусиллями ми примусимо державні інституції виконувати закон». Про це йшлося на прес-конференції «Захист права на доступ до інформації у суді: справи проти центральних органів влади», проведеної 19 липня громадською організацією “Інститут Медіа Права”, повідомляє прес-служба громадської організації «Інститут медіа права».
На прес-конференції також представили інші актуальні судові справи щодо ненадання публічної інформації. Так, пан Андрій Богданович, заступник голови партії «Демократичний альянс», висвітлив обставини справи, яка, за підтримки Фонду захисту права на доступ до інформації, готується до звернення у Європейський суд з прав людини. Обставини справи наступні: пан Богданович надіслав до Служби безпеки України запит про отримання інформації щодо того, чи збирають вони про нього відомості, а також про те, ким та в який спосіб такі відомості будуть використані. СБУ відмовила у наданні такої інформації. Суд першої інстанції не задовольнив позовні вимоги пана Богдановича, суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. Суд касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження відмовив. Оскільки пан Богданович вичерпав можливості захистити своє право на інформацію на національному рівні, він оскаржить рішення українських судів до Європейського суду з прав людини.
Іще одна справа, яка зараз знаходиться у судовому розгляді, стосується запиту журналіста Сергія Андрушка до Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України про витрати на візит Міністра освіти пана Дмитра Табачника на офіційну церемонію відкриття літніх Олімпійських ігор у Лондоні. Зокрема, запит стосувався вартості подорожі та проживання пана Міністра, персонального складу делегації та терміну перебування делегації у Лондоні. Протягом чотирьох місяців Міністерство освіти з різних причин відкладало надання інформації. На сьогоднішній день вимоги пана Андрушка частково задоволені рішенням суду першої інстанції, але міністерство подало апеляційну скаргу на це рішення, і справа перебуває на розгляді.
Додаткова інформація: навесні 2012 року Інститут Медіа Права за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» створив Мережу захисників права на доступ до інформації та Фонд захисту права на доступ до інформації. На сучасний момент Фонд захисту права на доступ до інформації підтримав юридичний супровід 20 справ, предметом оскарження в яких є ненадання органами державної влади інформації на запити громадських активістів та журналістів. Прикрим є той факт, що переважна більшість випадків ненадання інформації має місце у результаті звернень до вищих органів влади, котрі мали б слугувати взірцем у цьому питанні. Єдиний шлях до відкриття інформації – звернення до суду та вироблення відповідної судової практики.
