Олександр Лавринович: «Кожен із керівників ВРЮ вніс вагомий внесок у створення дієвого органу і формування його авторитету в державі»

Відомий юрист, державний діяч Олександр Лавринович, який донедавна очолював Міністерство юстиції України, у липні цього року став головою Вищої ради юстиції. Попри те, що на цій посаді він пропрацював всього лише трохи більше місяця, уже встиг знайти вирішення найбільш актуальної для працівників цього органу проблеми із розміщенням. Про що розповів під час свого першого інтерв’ю як очільник ВРЮ. 

Судді – у більшості

– Шановний Олександре Володимировичу, розкажіть, будь ласка, якою Ви бачите роботу ВРЮ під Вашим керівництвом і щоб Ви хотіли покращити в ній? 

– Цей орган з моменту створення і до сьогодення має історію своєї діяльності. Хоча, для мене робота у Вищій раді юстиції не є чимось новим, адже я вже багато років є членом цього конституційного органу, беру участь у його засіданнях, розглядаючи питання призначення та звільнення суддів.  Звісно ж, між участю в процесі розгляду справ та відповідальністю за організацією роботи цього органу є певна відмінність.

Гадаю, що кожен із його керівників вніс вагомий внесок у створення дієвого органу і формування його авторитету в державі, чим я також займатимусь.

Загалом, із плином часу постійно розвивається та удосконалюється система державного управління, це стосується також і судової влади. На це відповідним чином має реагувати і ВРЮ. Тому тут не може бути якихось великих революцій, вони й не потрібні. Будуть і законодавчі пропозиції, і удосконалення внутрішніх регламентних процедур. Але це не зміна підходів, а лише реакція на виклики сьогодення.

– Цікаво, а як Ви ставитеся до рекомендацій Венеціанської комісії щодо посилення гарантій незалежності суддів, що стосуються зміни складу ВРЮ, більшість якого пропонується формувати з представників суддівського корпусу України?

– До рекомендацій Венеціанської комісії я завжди ставлюся з великою повагою, навіть до тих, які через брак аргументів викликають дискусії. Адже її висновки та рекомендації – це результат серйозної фахової роботи.

А те, що Вища рада юстиції в Україні має складатися переважно із суддів, є достатньо очевидним твердженням.

Ви знаєте, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» цю проблему вирішив, змінивши закладений у Законі України «Про Вищу раду юстиції» спосіб формування цього конституційного органу. Зараз мова іде про те, щоб цей принцип формування Вищої ради юстиції був закріплений у нормах Конституції України. Склад ВРЮ, який пропонується законом, буде де-факто реалізований, як тільки Всеукраїнський з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ обере трьох членів, один із яких має бути суддею. Нагадаю, що Закон України «Про Вищу раду юстиції» вже зараз зобов’язує суб’єктів формування делегувати до складу Вищої ради юстиції суддів: Верховна Рада України, Президент України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ мають призначати до Вищої ради юстиції по три члени, при цьому глава держави та парламент мають делегували за своєю квотою двох суддів, науковці та адвокатська спільнота – по одному. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури делегує до ВРЮ двох своїх представників, один із них є суддею. (Наразі суб’єктами формування до складу ВРЮ вже призначено 10 суддів – ред.)

Як бачимо, фактично, законом забезпечено більшість суддів у складі Вищої ради юстиції. І я абсолютно розділяю цю позицію. Тим паче, за визначенням це можуть бути як судді, що відправляють правосуддя, так і судді у відставці, які, спираючись на набуті знання та досвід, можуть професійно готувати матеріали та ухвалювати рішення з питань, які належать до компетенції Вищої ради юстиції. 

Важлива думка громадськості 

– Нещодавно громадська організація «Центр політико-правових реформ», проводячи моніторингове дослідження дисциплінарної практики ВККС та ВРЮ, встановила, що за одне і теж дисциплінарне правопорушення, як, приміром, затягування строків розгляду справ, суддів притягують до дисциплінарної відповідальності або ж звільняють. На думку представників ЦППР, така практика дисциплінарних органів не є об’єктивною і носить ознаки «вибіркового правосуддя» щодо суддів, перетворившись на зручний інструмент тиску на служителів Феміди, адже порушення одне, а покарання за нього різне. Що можете сказати з цього приводу?

– У кожному поданні Вищої ради юстиції Президентові чи Верховній Раді про звільнення судді з посади за порушення присяги обов’язково надається відповідна аргументація, оцінка дій судді та наслідків, що настали в ході вчинення цих дій.

Найважливіше значення ж у цьому процесі мають наслідки дій судді. Залежно від них слід оцінювати і дії судді. Так, коли йдеться, приміром, про порушення строків розгляду справи, то вони бувають дуже різними, адже можуть стосуватися як долі конкретної особи, так і багатьох людей, мають вплив на державу чи громаду. Інколи такі дії судді взагалі не тягнуть за собою серйозних наслідків. Інакше кажучи, порушення одне й те ж саме, але його результати різні. Робота членів ВРЮ у тому й полягає, щоб перед прийняттям остаточного рішення ретельно вивчити, проаналізувати та оцінити всі обставини справи. Не думаю, що автори дослідження не звернули увагу на той факт, яка невелика частина пропозицій про звільнення судді з посади за порушення присяги та відповідних рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України закінчується ухваленням рішення про внесення відповідного подання.

Так, за шість місяців цього року Вища рада юстиції прийняла рішення про внесення двох подань про звільнення суддів з посад за порушення присяги, відхиливши 24 відповідні пропозиції членів Ради. Затверджено результати 93 матеріалів перевірок з висновками про відсутність підстав для внесення подань про звільнення суддів місцевих та апеляційних судів з посад за порушення присяги.

– Подейкують, що така незначна кількість рекомендацій про звільнення суддів пов’язана із тим, що доки відповідне подання від ВККС дійде до розгляду на засіданні ВРЮ, яке відбувається в середньому двічі на місяць, то ймовірні порушники встигають виправити виявлені порушення…

– Гадаю, це хибне уявлення. Якщо вже дія відбулася, це зафіксовано у матеріалах судової справи, ці дії якось приховати чи виправити неможливо. Якщо є рішення, що стало підставою для розгляду питання про порушення суддею присяги, очевидно, що повинна бути оцінка щодо такого судового рішення вищою судовою інстанцією. Усі ці матеріали і є відправною точкою для членів ВРЮ під час з’ясування, чи були у діях судді підстави для його звільнення з посади за порушення присяги.

– Як Ви вважаєте, чи корисними є моніторинги та інші форми аналізу роботи ВРЮ, проведені громадськими організаціями? І, взагалі, як Ви ставитеся до прояву уваги громадськості до діяльності цього органу?

– Чим більше уваги з боку громадськості й засобів масової інформації, тим відповідальніше працює будь-який орган державної влади. Тому, чим більше уваги, тим краще.

Незабаром – довгоочікуване новосілля?

– Чи реально запровадити механізм реагування дисциплінарних органів на повідомлення у ЗМІ про незаконні дії служителів Феміди? Адже таких випадків насправді є чимало.

– Вважаю, що таку ініціативу мають взяти на себе органи суддівського самоврядування, які повинні реагувати на такі випадки, в тому числі через звернення до дисциплінарних органів. Я з великою повагою ставлюся до журналістів, але сьогодні можу стверджувати, що нерідко у ЗМІ з’являється інформація, яка має хиби щодо фактів та їх оцінок. Тому я не думаю, що дисциплінарні органи повинні безпосередньо реагувати на таку інформацію. Як на мене, було б правильніше, аби органи суддівського самоврядування звертали увагу на такого роду повідомлення, цікавилися тим, наскільки викладена інформація відповідає дійсності, і вже тоді зверталися б із відповідним зверненням до Вищої ради юстиції чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

 Закон України «Про Вищу раду юстиції» вказує, що питання звільнення судді з посади може бути ініційоване і членом Вищої ради юстиції за результатами перевірки відомостей про наявність таких підстав. Та, на мою думку, власна ініціатива Вищої ради юстиції чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів може бути розцінена як тиск на суддів.

Хоча, звичайно, якщо взяти нещодавнє резонансне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області, що викликало неабияке обурення місцевого населення, коли суддя не обрала необхідний запобіжний захід – взяття під варту – для шість разів судимого підозрюваного в скоєнні особливо тяжкого злочину, то тут, гадаю, варто дисциплінарним органам сказати своє слово. Проте, це можна буде зробити лише після надходження відповідної скарги.

– Уже, здається, не перший рік поспіль обговорюється питання переїзду ВРЮ до нового, значно більшого та просторішого приміщення. Цікаво, коли ж нарешті вона відсвяткує своє новосілля?

– Ви бачите, в яких складних умовах відбувається робота вищого державного органу, що несе відповідальність за формування суддівського корпусу України і розгляду непростих справ, які стосуються відповідальності суддів. Адже тут не лише не вистачає місця суддям, чиї кадрові чи дисциплінарні питання вирішуються членами ВРЮ під час засідання, а й самим працівникам. Сьогодні секретаріат Ради розміщується у двох різних приміщеннях.

Хочу зазначити, за всі роки моєї роботи на різних посадах в органах державної влади я ніде не стикався з такими труднощами із розміщенням, які існують у ВРЮ. Розуміючи, що вирішення цього питання дещо затягується, я після обрання на посаду голови цього органу акцентував на ньому увагу глави держави. Сподіваюся, що до кінця цього року ВРЮ нарешті отримає можливість проводити свої засідання в новому приміщенні у таких умовах, що дозволятимуть комфортно та якісно працювати як членам конституційного органу, так і працівникам її секретаріату.

Розмовляла Олександра ТИМОЩУК,
ЮВУ