Нещодавно Європейський суд з прав людини ухвалив важливе рішення у групі справ «Новая Газета та інші проти Росії» та 161 інша заява. У цих справах росія визнана винною у переслідуванні людей за критику російської армії та війни в Україні.
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну у 2022 році російською владою було ухвалено низку законів, які забороняли критику військових дій, називаючи це «дискредитацією армії» або поширенням «фейкових новин». Відповідно до цього органи влади рф накладали адміністративні штрафи, увʼязнювали та виносили вироки особам, які висловлювали критичні погляди щодо військових дій росії в Україні.
Серед заявників були і троє громадян України. На запрошення ЄСПЛ та на підставі статті 36 (Участь третьої сторони) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), Уряд України вступив третьою стороною у цих справах.
У своїй позиції Кабінет Міністрів України наголосив, що з самого початку окупації Кримського півострову росією, її представники переслідували людей за погляди, які йшли врозріз із офіційною позицією рф. Переслідування заявників – це частина широкомасштабної та систематичної адміністративної практики росії. Ці дії спрямовані проти осіб, які критикують офіційну політику рф, висловлюють проукраїнські погляди та засуджують агресію росії на території України.
Дані дії підтверджуються не лише численними доповідями міжнародних спостерігачів, а й практикою самого ЄСПЛ щодо Криму та щодо подій на території рф, зокрема в контексті свободи слова та вираження поглядів.
За словами Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Маргарити Сокоренко увагу було зосереджено на тому, що ситуація значно погіршилася після початку повномасштабного вторгнення рф. Особи, які висловлюють свою позицію проти війни та агресії росії проти Україні, постійно зазнавали переслідувань і фізичного насильства за заяви, які росія трактує як «дискредитацію російської армії».
Розглянувши справу, ЄСПЛ у своєму рішенні одноголосно визнав порушення рф статті 10 (Свобода вираження поглядів) Конвенції та встановив, що обмеження, які російський уряд запроваджує на висвітлення війни в Україні, є спробою придушити будь-яку критику, а не є боротьбою із реальною загрозою національній безпеці.
Окрім того, ЄСПЛ вказав, що аргументи, які наводили російські органи для виправдання втручання в свободу вираження поглядів заявників, були необґрунтованими та недостатніми. Тому вжиті владою рф заходи були непропорційними до будь-яких легітимних цілей і не були необхідними в демократичному суспільстві. Натомість існування такої кількості подібних справ свідчить про те, що вони були частиною ширшої кампанії з придушення інакодумства щодо військових дій в Україні.
По суті, росія та її суди переслідували людей за будь-які вислови, що суперечили офіційним наративам рф. Вони вважали просте використання терміну «війна», а не «спеціальна військова операція» по відношенню до подій на території України небезпечним без урахування тексту чи контексту виражених поглядів. Суди не намагалися встановити чи заявники поширювали достовірну інформацію щодо воєнних злочинів рф, а просто заперечували її, покладаючись на позиції, висловлені високопосадовцями рф.
Окремо у своєму рішенні ЄСПЛ наголосив на справах заявників, які були засуджені «судами» на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь. Посилаючись на рішення у міждержавній справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» за заявами №№ 20958/14 та 38334/18, ЄСПЛ наголосив, що застосування російського законодавства в Криму суперечить Конвенції, російське законодавство у цьому випадку не може вважатися «законом» у розумінні та для цілей Конвенції, а тому і втручання у права заявників, яке спричинило їх «засудження» на основі російського законодавства не може вважатися «законним» у розумінні Конвенції.
Детально з зазначеним рішенням можна ознайомитися англійською мовою за посиланням: https://hudoc.echr.coe.int/?i=001-241738.
