Звільнення майна з-під арешту вирішується в порядку, визначеному ЦПК, якщо такий арешт оспорюють не особи, притягнуті до відповідальності

Автор Ковальский Віктор Семенович в Гру 10, 2019

Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких міркувань. У межах кримінальної справи позивачі не набували процесуального становища підозрюваних, обвинувачених, а як власники майна чинним на той час КПК України 1960 року не були наділені процесуальним правом ініціювати питання про звільнення його з-під арешту.Позивачі звернулися до суду з вимогою про скасування арешту належного їм нерухомого майна, який було накладено постановою прокуратурив межах кримінального провадження за обвинуваченнямособи, якій спірна квартира не належить.

Місцевий суд задовольнив позов, а суд апеляційної інстанції скасував це рішення і закрив провадження у справі, зазначивши, що питання зняття арешту, накладеного в межах кримінального провадження, повинно вирішуватися в порядку КПК України і не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, а також на втрату чинності КПК України 1960 року, тривалий час після закриття справи, істотні організаційніта кадрові зміни, що відбулися у правоохоронних органах, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вирішення питання про припинення втручання у право власності позивачів шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.

ТакожСудзазначив, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносинта відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Натомість вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладенав постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження №14-479цс19) можна ознайомитися за посиланнямhttp://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85743705.

Автор

Ковальский Віктор Семенович

Вищу юридичну освіту Віктор Семенович Ковальський отримав у 1977 році на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1980 році завершив навчання в аспірантурі, отримав звання кандидата юридичних наук. Згодом отримав звання доктора юридичних наук. Життєве кредо: «Казати правду і нічого крім правди». Говорячи про професійні інтереси, він називає книги: не лише фахові, а просто змістовні й корисні. Серед його наукових інтересів: теорія права і держави; права людини; правоохоронна діяльність; трансформації правого мислення. Цій науковій тематиці присвячено майже 500 наукових, науково-практичних, публіцистичних публікацій. Педагог і науковець має численні державні нагороди. Зокрема, почесні грамоти Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, відзнаки юридичних відомств, установ та організацій. Головним досягненням Віктор Семенович вважає своїх дітей, які пішли батьківським шляхом. На другому місці – створення першого українського юридичного видавництва «Юрінком Інтер» та газети «Юридичний вісник України». Він вдячний за підтримку колегам та авторам, а також читачам, кількість яких за майже 30 років діяльності видавництва та газети щороку збільшується. Під час цьогорічного конкурсу «Учитель року» Віктор Семенович очікує віднайти кращих знавців-педагогів з основ правознавства в українській школі, а ще – інтерв’ювати переможців та поширити їхній досвід через соціальні мережі та газету «Юридичний вісник України».
Переглянути мареріали