Зміни, зумовлені рішеннями ЄСПЛ
Україна активно виконує рішення Європейського суду з прав людини, що є переконливим свідченням того, що держава приводить національне законодавство та судову практику у відповідність до європейських стандартів.
Упродовж останніх років Україна зробила відчутний крок вперед у сфері захисту прав людини. Цей прогрес став можливим завдяки комплексним законодавчим змінам, інституційним реформам і трансформації судової практики.
З початку приєднання до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у 1997 році проти України було ухвалено 2 222 рішення, з яких 1 178 припало на період після 2017 року. Саме у 2017–2025 роках ЄСПЛ відхилив вимоги заявників на понад 60 мільярдів євро, що становить більш як 99,9 % від загальної суми вимог.
Системні зміни підтверджуються також Комітетом міністрів Ради Європи (КМ РЄ), який станом на 15 серпня 2025 року припинив нагляд за виконанням 1 429 рішень ЄСПЛ у справах проти України. Також знято з контролю 136 рішень у «керівних справах». Це є яскравим індикатором прогресу у сфері захисту прав людини.
Станом на серпень 2025 року Україна не має кредиторської заборгованості за рішеннями ЄСПЛ. Отже, держава виконує міжнародні зобов’язання та формує надійний фундамент для подальшого розвитку правової держави.
Реформування кримінальної юстиції
Особливе місце посідає реформування кримінальної юстиції. Зокрема, у 2024 році було завершено виконання рішення у справі «Чанєв проти України», яка стосувалася порушення права на свободу. У рішенні ЄСПЛ наголосив, що через законодавчі прогалини заявник утримувався під вартою у період між завершенням слідства та початком судового розгляду без відповідної ухвали суду. У жовтні 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2690-IX про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та встановлення порядку перегляду тримання під вартою в період між закінченням розслідування та початком судового розгляду, усунувши відповідну прогалину.
Значний прогрес досягнуто у сфері захисту конфіденційності кореспонденції ув’язнених. Виконання рішення у справі «Сергій Волосюк проти України» призвело до суттєвих змін у пенітенціарній системі. Відтепер працівники слідчих ізоляторів не можуть контролювати листи затриманих, адресовані Омбудсмену, Європейському суду, міжнародним організаціям, прокурорам та адвокатам. Кореспонденція від цих органів передається ув’язненому в запечатаному конверті, що гарантує дотримання права на приватність. Листування з адресатами, які не належать до кола захищених осіб, може перевірятися лише за письмовим дозволом начальника колонії, у якому зазначається строк такої перевірки.
Завжди специфічним питанням є поводження з неповнолітніми в ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ). Зміни, зумовлені виконанням рішення у справі «Жердєв проти України», передбачають затриманим право користуватися власним одягом і взуттям, а Закон «Про Національну поліцію» заборонив застосування фізичної сили до малолітніх осіб, за винятком випадків збройного нападу чи загрози життю. Крім того, в усіх ІТТ впроваджено систему «Custody records», яка забезпечує контроль за діями поліції та запобігає незаконним затриманням і жорстокому поводженню.
А Справа «Максименко проти України» спричинила прийняття оновленого Кримінально-процесуального кодексу 2012 року, який передбачає зобов’язання органів влади забезпечувати безкоштовну правничу допомогу на всіх етапах кримінального провадження. Це право також гарантоване Законом «Про безоплатну правову допомогу».
Захист цивільних прав та забезпечення рівних можливостей
Не менш важливий і захист цивільних прав людини. Україна також демонструє позитивні результати.
Одна з проблем, яку висвітлено у справі «Селигененко та інші проти України», – дискримінаційні обмеження, які перешкоджали внутрішньо переміщеним особам голосувати на місцевих виборах. Виборчий кодекс України 2019 року дозволив ВПО брати участь у місцевих виборах без зміни зареєстрованого місця проживання в паспорті, а спеціальні поправки 2020 року спростили процедуру визначення виборчої адреси за місцем фактичного проживання.
Після рішення у справі «Стецов проти України» до ЦПК України було внесено зміни до порядку виїзду за кордон боржників. Так, суд отримав повноваження скасовувати тимчасові заборони на виїзд за мотивованою заявою боржника. А у разі відмови особа має право повторно звернутися до суду, якщо з’явилися нові обставини. Це посилило гарантії свободи пересування та запровадило більш справедливий механізм контролю.
Приватність у медичній сфері – ще один напрям, який зазнав змін. Було посилено гарантії конфіденційності результатів тестування на ВІЛ. Законодавство чітко закріпило, що ці відомості становлять лікарську таємницю і можуть бути розголошені лише за згодою пацієнта. За незаконне поширення такої інформації передбачена кримінальна відповідальність (справа «М.К. проти України»).
Виконання рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» сприяло перегляду підходів до питання поновлення дієздатності. Завдяки законодавчим змінам недієздатні особи отримали прямий доступ до судів, а обмеження щодо визнання людини недієздатною стали тимчасовими та підлягають регулярному перегляду.
Системний підхід у подоланні викликів
Окрім законодавчих змін, системний підхід до реформ підтверджується створенням комплексних стратегічних документів. У 2021 році було схвалено Стратегію протидії катуванням у системі кримінальної юстиції, у 2022 році — Стратегію реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року. Ці документи передбачають комплексне вирішення системних проблем та створення ефективних механізмів захисту прав людини.
Завдяки змінам у 2023 році почав припиняти нагляд Комітет міністрів Ради Європи. Вперше з 2005 року припинено нагляд за індивідуальними справами у групі «Каверзін/Афанасьєв/Бєлоусов проти України», яка стосується жорстокого поводження з боку правоохоронців. Станом на серпень 2025 року було закрито 12 таких справ.
Послідовне виконання рішень Європейського суду з прав людини є переконливим сигналом про відданість держави цінностям демократії та верховенства права. Завдяки послідовним реформам Україна поступово долає наявні виклики та посилює державну політику, орієнтовану на людину.
