Вимоги про зобов’язання виконати умови договору поставки та поставити товар, за який була здійснена попередня оплата, мають майновий характер – ВП ВС

Автор Ковальский Віктор Семенович в Вер 23, 2020

Позивач звернувся до господарського суду із позовом, у якому просив зобов’язати відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар. Суд першої інстанції ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного суду, залишив позов без розгляду на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки позивач здійснив попередню оплату. Відповідно, суди констатували, що позивач заявив вимогу майнового характеру, оскільки фактично просив суд зобов’язати відповідача поставити товар вартістю 60 714 000 грн.

З огляду на це суди першої та апеляційної інстанцій вказали на невідповідність розміру сплаченого позивачем судового збору приписам ст. 4 Закону України «Про судовий збір», зазначивши, що позивач сплатив 3 842 грн, хоча мав сплатити 672 350 грн.

У касаційній скарзі позивач стверджував, що подана ним позовна заява містить вимоги виключно немайнового характеру, адже в ній ідеться про зобов’язання відповідача вчинити дії, спрямовані лише на виконання умов укладеного договору, і жодних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів він не заявляв.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду, зазначивши таке.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на наявності грошових вимог, що виникли на підставі договору. Наслідком задоволення таких вимог і виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача. Отже, позовні вимоги про зобов’язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку й майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з огляду на розмір грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.

Зважаючи на викладене, Велика Палата ВС визнала обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що з урахуванням заявленої вимоги майнового характеру на суму 60 714 000 грн позивач мав сплатити судовий збір у сумі 672 350 грн.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91314538.

Автор

Ковальский Віктор Семенович

Вищу юридичну освіту Віктор Семенович Ковальський отримав у 1977 році на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1980 році завершив навчання в аспірантурі, отримав звання кандидата юридичних наук. Згодом отримав звання доктора юридичних наук. Життєве кредо: «Казати правду і нічого крім правди». Говорячи про професійні інтереси, він називає книги: не лише фахові, а просто змістовні й корисні. Серед його наукових інтересів: теорія права і держави; права людини; правоохоронна діяльність; трансформації правого мислення. Цій науковій тематиці присвячено майже 500 наукових, науково-практичних, публіцистичних публікацій. Педагог і науковець має численні державні нагороди. Зокрема, почесні грамоти Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, відзнаки юридичних відомств, установ та організацій. Головним досягненням Віктор Семенович вважає своїх дітей, які пішли батьківським шляхом. На другому місці – створення першого українського юридичного видавництва «Юрінком Інтер» та газети «Юридичний вісник України». Він вдячний за підтримку колегам та авторам, а також читачам, кількість яких за майже 30 років діяльності видавництва та газети щороку збільшується. Під час цьогорічного конкурсу «Учитель року» Віктор Семенович очікує віднайти кращих знавців-педагогів з основ правознавства в українській школі, а ще – інтерв’ювати переможців та поширити їхній досвід через соціальні мережі та газету «Юридичний вісник України».
Переглянути мареріали

поставка