Мова йде про виконання рішення українського суду про встановлення порядку та способу спілкування (контакт, доступ) з дитиною одного із батьків (інших законних представників) за кордоном.
Виконання рішення суду про контакт, доступ на основі багатосторонніх міжнародних договорів
Для України чинні такі багатосторонні міжнародні договори, як:
- Гаазька конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року (далі – Гаазька конвенція 1996 року);
- Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми 1980 року (далі – Європейська конвенція 1980 року)
Гаазька конвенція 1996 року передбачає, що будь-яка зацікавлена особа може звернутися до компетентних органів Договірної Держави з проханням про прийняття рішення щодо визнання або невизнання заходу, ужитого в іншій Договірній Державі. Перелік держав-учасниць цієї Конвенції міститься на офіційному веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права. Знайти можна за посиланням: https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/status-table/?cid=70
Тобто, якщо рішення, яке винесено судом України і підлягає виконанню на території України, має бути виконане на території іноземної держави, то таке рішення може бути визнано з метою виконання або реєстрації на території іноземної держави у порядку, встановленому законодавством цієї держави.
Для ініціювання питання про визнання та виконання на території іноземної держави рішення українського суду заявнику необхідно самостійно або за допомогою адвоката звернутися з відповідним клопотанням до компетентного суду такої іноземної держави.
Кожна Договірна Держава застосовує до визнання та виконання просту та швидку процедуру. Однак, у визнанні та виконанні рішення суду може бути відмовлено. Пункт 2 статті 23 даної Конвенції встановлює у яких випадках можлива відмова:
- якщо рішення було ухвалено судом, який не мав юрисдикцію розглядати питання (юрисдикція судів Договірних Держав визначена Розділом II Конвенції);
- якщо рішення було ухвалено, за винятком невідкладних випадків, у рамках судового або адміністративного провадження, без надання дитині можливості бути заслуханою в порушення основних принципів процедури іноземної держави, на території якої має бути виконано рішення українського суду;
- на прохання будь-якої особи, яка стверджує, що рішення порушує її права щодо батьківської відповідальності, якщо рішення було ухвалено, за винятком невідкладних випадків, без надання такій особі можливості бути заслуханою;
- якщо таке визнання явно суперечить публічному порядку іноземної держави, на території якої має бути виконано рішення українського суду, з урахуванням найвищих інтересів дитини;
- якщо ухвалене рішення суперечить наступному рішенню, ухваленому у державі звичайного місця проживання дитини, яка не є учасницею Конвенції, якщо це наступне рішення відповідає вимогам для його визнання в іноземній державі;
- якщо не дотримано процедури, передбаченої у статті 33 Конвенції.
Європейська конвенція 1980 року передбачає, що будь-яка особа, яка отримала на території Договірної Сторони рішення стосовно опіки над дитиною і яка бажає, щоб це рішення було визнане або виконане в іншій Договірній Державі, може подати з цією метою заяву до центрального органу в будь-якій Договірній Державі.
В даному випадку, щоб ініціювати питання визнання та виконання на території іноземної держави рішення українського суду, заявник має подати до Міністерства юстиції України або центрального органу іноземної держави заповнений та підписаний власноручно формуляр заяви та додати необхідні документи. Необхідними документами є:
- доручення про уповноваження центрального органу відповідної іноземної держави діяти від імені заявника або призначати із цією метою іншого представника;
- копію рішення, яка задовольняє необхідні умови автентичності;
- у випадку ухвалення рішення за відсутності відповідача або його законного представника, документ, який засвідчує, що відповідачу належним чином було вручено документ, на підставі якого було ініційовано судове провадження, або аналогічний документ;
- у випадку необхідності будь-який документ, який засвідчує, що відповідно до законодавства Держави походження рішення підлягає виконанню;
- за можливості інформацію про місцезнаходження або можливе місцезнаходження дитини в іноземній державі;
- пропозиції стосовно шляхів поновлення опіки над дитиною.
Заява та додатки повинні бути перекладені на мову запитуваної держави, цей переклад має засвідчуватись перекладачем. Легалізація чи будь-яка інша подібна формальність не вимагається.
Контактна інформація щодо центральних органів іноземних держав із застосування Європейської конвенції розміщена на офіційному веб-сайті Ради Європи: https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list?module=signatures-by-treaty&treatynum=105
У визнанні та виконанні може бути відмовлено на підставі статей 9 і 10 Європейської конвенції 1980 року, зокрема:
- якщо рішення ухвалено за відсутності відповідача або його законного представника, відповідачу не було вручено документ, на підставі якого ініційовано судове провадження, або аналогічний документ у строк, достатній для того, щоб він міг організувати свій захист. При цьому невручення такого документа не може бути підставою для відмови у визнанні чи виконанні, якщо вручення документа не було здійснене внаслідок приховування відповідачем свого місцезнаходження від особи, яка ініціювала судовий розгляд у Державі походження;
- у випадку ухвалення рішення за відсутності відповідача або його законного представника, повноваження органу, який ухвалив рішення, не ґрунтувалися на:
– місці звичайного проживання відповідача;
– останньому місці спільного звичайного проживання батьків дитини, якщо принаймні один з батьків продовжує там постійно проживати;
– місці звичайного проживання дитини;
- рішення є не сумісним з рішенням стосовно опіки, яке стало обов’язковим для виконання в іноземній державі до переміщення дитини, якщо дитина постійно не проживала на території запитуючої Держави впродовж одного року до її переміщення.
- якщо встановлено, що наслідки рішення явно суперечать основоположним принципам законодавства запитуваної Держави про сім’ю та дітей;
- якщо встановлено, що через зміну обставин, у тому числі через закінчення часу, але не через просту зміну місця проживання дитини після неправомірного переміщення, наслідки первісного рішення явно більше не відповідають інтересам благополуччя дитини;
- якщо на час порушення розгляду в Державі походження:
– дитина була громадянином запитуваної Держави або зазвичай проживала в ній та не мала жодних таких зв’язків з Державою походження;
– дитина була одночасно громадянином Держави походження та запитуваної Держави й постійно проживала у запитуваній Державі;
- якщо рішення є не сумісним з рішенням, яке було ухвалено в запитуваній Державі або підлягає виконанню в цій Державі після його ухвалення в третій Державі, унаслідок судового провадження, ініційованого до подання прохання про визнання і виконання, та якщо відмова у визнанні та виконанні відповідає інтересам благополуччя дитини.
Слід звернути увагу! Якщо судове рішення не містить заходів примусового виконання, на його підставі не може бути виданий виконавчий документ.
У такому разі, якщо рішення підлягає визнанню на території держави – учасниці Гаазької конвенції 1996 року, то відповідно до статті 23 цієї Конвенції таке рішення суду України визнається на території такої іноземної держави в силу закону. При цьому рішення суду України має бути апостильоване та супроводжене засвідченим належним чином перекладом на офіційну мову іноземної держави, на території якої воно має бути пред’явлено.
Виконання рішення на основі міжнародних двосторонніх договорів
Окрім міжнародних багатосторонніх договорів можна говорити про двосторонні договори.
Зокрема, порядок оформлення пакету документів для визнання і виконання рішення суду України на території іноземної держави також визначено умовами відповідного міжнародного договору та Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України №1092/5/54 від 27.06.2008.
Якщо інше не передбачено міжнародним договором України, зацікавлена особа безпосередньо або через адвоката може звернутися з клопотанням про визнання і виконання рішення суду України, що набрало законної сили, у тому числі затвердженої судом мирової угоди.
Клопотання подається зацікавленою особою безпосередньо до іноземного суду за місцем виконання рішення. У випадках, передбачених міжнародним договором України, клопотання про визнання та виконання рішення суду України може бути подано до суду України, який ухвалив рішення.
З метою звернення з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентного органу іноземної держави зацікавлена особа звертається до суду України, який ухвалив рішення, для отримання документів, передбачених міжнародним договором України.
Якщо згідно з міжнародним договором України клопотання подається зацікавленою особою до суду України, який ухвалив рішення, такий суд надсилає клопотання та додані до нього документи до Мін’юсту через міжрегіональне управління або його відповідний структурний підрозділ.
Клопотання розглядатиметься відповідно до процесуального законодавства іноземної держави з урахуванням положень міжнародного договору (за наявності), на підставі якого ініційовано процедуру визнання і виконання.
Визнання та виконання рішення у разі відсутності міжнародного договору про правову допомогу у цивільних або сімейних справах
Якщо у відносинах між Україною та іноземною державою відсутній дво- чи багатосторонній міжнародний договір, в рамках якого можливо було б вирішити питання про визнання та виконання рішення суду України за кордоном, то зацікавлена особа самостійно або через адвоката звертається до компетентного суду іноземної держави. Порядок такого звернення регламентується процесуальним законодавством цієї іноземної держави.
Заявник звертається із заявою/клопотанням про визнання та виконання рішення суду України на території відповідної іноземної держави.
Така заява/клопотання розглядатиметься іноземним компетентним судом відповідно до процесуального законодавства цієї іноземної держави.
