На сьогодні невідкладного вирішення потребує питання дефіциту кадрів у судовій системі. На цьому Голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко наголосив, виступаючи 30 жовтня 2019 р. перед учасниками XVIІ позачергового з’їзду суддів України.
“Станом на 28 жовтня 2019 р. штатна чисельність усіх судів становить 7295 одиниць, фактично – 5236 одиниць. При цьому повноваження мають лише 4598 суддів. Ситуація є без перебільшення критичною, склалася вона не за один день і є наслідком певних процесів, які відбувалися впродовж років”, – сказав Голова ВРП.
За його словами, причиною такої ситуації є те, що значна кількість суддів за останні кілька років залишила посади з різних причин. Водночас аналіз віку суддів, які пішли у відставку у 2017-2019 рр., показує, що із системи йдуть саме люди активного віку, яким не виповнилося і 50 років.
“На сьогодні ми маємо ситуацію, коли шість судів в Україні не здійснюють правосуддя, оскільки в них немає жодного судді. П’ять судів укомплектовані штатними суддями, однак вони не мають повноважень для здійснення правосуддя. Ситуація є проблемною і без перебільшення критичною. Крім цього, 94 суди в Україні здійснюють правосуддя при фактичній чисельності суддів у цих судах менше 50% від штатної. 46 судів заповнені наполовину від штатної чисельності”, – сказав А.Овсієнко.
Серед таких причин – незавершення реформи 2015 р. і прийняття Закону України №1008, а отже, на зламі двох законодавчих моделей регулювання діяльності судової системи ВККС перебуває у невизначеному статусі – на сьогодні вимушено обмежено виконує свої повноваження, а у разі підписання цього закону буде сформовано фактично новий орган.
Так, з 2017 р. звільнено 1157 суддів, за загальними обставинами – 836 суддів, за вчинення істотних дисциплінарних проступків, порушення вимог щодо несумісності, через непроходження кваліфікаційного оцінювання – 321 суддя. Водночас у 2017-2019 рр. було прийнято рішення ВРП про внесення Президентові України подання про призначення на посаду 1377 суддів, без урахування суддів, рекомендованих до Вищого антикорупційного суду та до Верховного Суду.
“Різниця у цифрах, фактично, показує, що велика кількість суддів пішла у відставку до 2016 р. Причини були різні, але факт є фактом, – сказав він. – Тому найважливішим пріоритетом у роботі ВРП наразі є питання наповнення суддівськими кадрами, суддями суддівського корпусу у нашій державі”.
Одне з найболючіших питань роботи ВРП – єдність дисциплінарної практики
Наступним важливим питанням діяльності ВРП, чим переважно зайняті члени ВРП щоденно, є дисциплінарні провадження. Статистика, на перший погляд, жахає, за словами Голови ВРП, оскільки за 2017-2019 рр. до ВРП надійшло майже 45 000 дисциплінарних справ.
З одного боку, це досить значне навантаження кожного члена ВРП. З іншого боку, майже 25,6 тис. скарг було повернуто одноособовими ухвалами заявникам як такі, що не відповідали вимогам закону, були подані з порушенням, не могли бути прийняті для розгляду.
“Така кількість скарг показує фактичний стан речей у нашій судовій системі, у нашому суспільстві в частині незгоди з діями, рішеннями судів і доводить, що переважна кількість скарг по суті подається як незгода із судовим рішенням, як спроба знайти не передбачену процесуальним законом чергову інстанцію для оцінки такого судового рішення або (і в небагатьох випадках) стосується незгоди з діями, поведінкою судді. Більшість таких скарг було повернуто одноособово членами ВРП“, – прокоментував Андрій Овсієнко.
Всього ВРП за вказаний період було розглянуто 30,5 тис. дисциплінарних скарг. За результатами їх розгляду 383 судді було притягнуто до різних видів дисциплінарної відповідальності.
Водночас майже 3000 рішень ВРП прийнято про відмову у відкритті дисциплінарних справ або про залишення скарг без розгляду Дисциплінарними палатами. 454 рішення було ухвалено про відмову у притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності із закриттям дисциплінарних проваджень.
“Неодноразово лунали обґрунтовані нарікання на те, що дисциплінарна процедура не є досконалою, неповною мірою відображає стан речей щодо обставин дисциплінарних проступків, щодо видів дисциплінарних стягнень. З іншого боку, практика Дисциплінарних палат доволі істотно могла різнитися в окремих питаннях”, – сказав Андрій Овсієнко.
За його словами, на сьогодні ВРП розробляє узагальнені підходи: що є дисциплінарним проступком, найбільш типові дисциплінарні проступки, відповідальність за дисциплінарні проступки. “Зроблено це для того, щоб судді могли розуміти, які порушення неприпустимі за жодних обставин при відправленні правосуддя“, – наголосив Андрій Овсієнко, зауваживши, що болюче питання – це приведення дисциплінарної практики до єдиного знаменника – є одним із пріоритетів як у його роботі як Голови Ради, так і у роботі ВРП.
Крым цього, у 2017-2019 рр. до ВРП надійшло майже 1200 повідомлень суддів про втручання в їхню професійну діяльність щодо здійснення правосуддя, переважну більшість яких розглянуто. За результатами їх розгляду було прийнято 189 рішень про вжиття відповідних заходів реагування.
Голова Вищої ради правосуддя звернув увагу на проблему ефективності заходів реагування, яких вживає ВРП, оскільки механізмів для дієвого впливу і контролю за вжитими заходами реагування у разі втручання у діяльність суддів у Ради є надзвичайно мало.
“Це питання обговорюється вже другий рік поспіль у ВРП. Із цією метою було проведено узагальнення практики. ВРП зверталася і до суб’єктів законодавчої ініціативи, і до ГПУ як до основного адресата звернень Ради щодо вжиття заходів з тим, аби було проведено на інституційному і законодавчому рівнях узгодження цих процедур, аби ВРП була не лише формальним виконавцем повноважень закону, а й здійснювала дієвий контроль і мала механізми впливу на виконання рішень ВРП про вжиття заходів гарантування незалежності суддів у зв’язку із втручанням у їхню діяльність.
Проведений аналіз повідомлень суддів про втручання вказує й на іншу проблему. Часто судді звертаються до ВРП навіть у тих випадках, коли об’єктивно ніякого втручання у здійснення правосуддя не було“, – розповів Голова ВРП.
У щорічній доповіді про стан незалежності суддів в Україні, яка готується, починаючи з 2017 р., встановлено критерії, які дають можливість судді визначати, чи є певні дії або деструктивний вплив сторін, інших суб’єктів втручанням у здійснення правосуддя, чи це є елементарні порушення порядку в залі судового засідання чи громадського порядку, щодо яких законом визначено інший механізм реагування.
