Сповіщення поліції власником про незаконне заволодіння його автомобілем, який раніше був добровільно переданий іншій особі, є завідомо неправдивим повідомленням про злочин – ККС ВС

Захисник засудженого за шахрайство, вчинене у великих розмірах, повторно (ч. 3 ст. 190 КК України), та завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 383 КК України) оскаржив до Верховного Суду вироки місцевого та апеляційного судів. Згідно з вироком суду першої інстанції особа була засуджена за ч. 1 ст. 383 КК України, а за ч. 3 ст. 190 КК України виправдана у зв’язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення. Апеляційний суд скасував цей вирок у частині виправдання чоловіка за шахрайство та ухвалив вирок, засудивши його і за цей злочин, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Особа була визнана винною в тому, що в жовтні 2014 року зателефонувала за номером «102» та повідомила про угон її автомобіля, достовірно знаючи, що в березні 2009 року вона добровільно передала це авто іншій особі на підставі усної домовленості під час позики в неї грошей. Крім того, особа була визнана винною у заволодінні грошовими коштами іншої особи (у розмірі 20 тис. доларів США), котрій передала свій автомобіль як заставу, приховавши, що цей транспортний засіб уже перебував у заставі банку та будь-яке розпорядження ним було заборонене.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційну скаргу захисника засудженого. ККС ВС погодився, що апеляційний суд під час визначення спрямованості умислу особи саме на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, повторно, дійшов правильного висновку, що чоловік, позичаючи в потерпілого 15 тис. доларів США та не повідомивши його про перебування автомобіля в заставі банку, а також позичаючи в нього вдруге 5 тис. доларів США нібито на погашення кредиту, розмір заборгованості за яким був значно більшим, і не перерахувавши їх до банку, заздалегідь не мав наміру повернути ці кошти.

При цьому апеляційний суд дослідив усі обставини, з’ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, не були підтверджені доводи захисника про відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України. Об’єктивна сторона цього злочину полягає в завідомо неправдивому, тобто такому, що не відповідає дійсності, повідомленні про вчинення злочину, яке направлене суду, прокурору, слідчому або органу дізнання, і злочин вважається закінченим з моменту надходження такого повідомлення до цих адресатів, незалежно від того, порушена кримінальна справа чи ні.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробили правильний висновок, що чоловік, повідомляючи на номер телефону «102» про угон автомобіля, усвідомлював, що транспортним засобом керує особа, якій він сам добровільно передав його з ключем та техпаспортом, і за цією заявою про вчинення злочину до того місця, де працівники ДАІ зупинили авто, прибула за відповідним направленням слідчо-оперативна група для перевірки вказаних чоловіком обставин.

Апеляційний суд, залишаючи без зміни вирок місцевого суду в частині засудження особи за ч. 1 ст. 383 КК України, не надавав іншої оцінки доказам, що не потребувало повторного їх дослідження.

Детальніше з постановою у справі №127/11837/15-к (провадження № 51-2523км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86365224.