Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом (за період із 1 по 5 лютого 2021 року)
1 лютого 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позову громадянина, який просив визнати неправомірними дії Президента України щодо нерозгляду по суті звернення позивача. У зверненні позивач, зокрема, скаржився на рішення судів, невиконання Україною рішень Європейського суду з прав людини; відмову управління Міністерства юстиції України у наданні безоплатної вторинної правової допомоги та непроведенні цим управлінням особистих прийомів громадян через карантинні заходи. Позивач також вважає, що відповідач протиправно переслав його скаргу до Міністерства юстиції України.
Верховний Суд визнав позовні вимоги громадянина безпідставними, оскільки вирішення порушених у його зверненні питань не належить до повноважень Президента України та створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, а належать саме до компетенції Міністерства юстиції України. (Постанова КАС ВС від 1 лютого 2021 року у справі № 9901/282/20).
2 лютого КАС ВС розглянув касаційну скаргу відповідача – Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення судів попередніх інстанцій, які скасували накази цього управління про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт і про скасування права на виконання підготовчих робіт, які видані через порушення забудовником вимог містобудівного законодавства.
Відповідач доводив, що проєктну документацію на будівництво 16-поверхового 4-секційного житлового будинку з торгово-офісними приміщеннями та підземним паркінгом виготовлено із заниженням класу наслідків об’єкта (СС2 замість СС3). Тобто розрахункова кількість мешканців, які постійно перебувають на об’єкті, має становити 267 осіб, а відповідно до розробленої проєктної документації передбачається проживання понад 400 осіб. Крім цього, проєктна документація на будівництво об’єкта не відповідає вимогам Містобудівних умов та обмежень.
Колегія суддів КАС ВС скасувала рішення судів попередніх інстанцій і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що суди скасували накази контролюючого органу, не перевіривши їх правомірності по суті. Зокрема, заниження класу наслідків об’єкта будівництва становить небезпеку для життя та здоров’я людей, оскільки вимоги до проєктування об’єктів, які належать до класу наслідків СС3 і СС2, відрізняються. (Постанова КАС ВС від 2 лютого 2021 року у справі № 420/5740/19).
3 лютого Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу № 916/3534/19, у якій позивач просив витребувати у відповідача і передати йому транспортний засіб бортовий самоскид КамАЗ‑5511. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно з договором купівлі-продажу є власником транспортного засобу, який був вилучений у попереднього власника під час мобілізації органами військового управління, але після оголошення демобілізації на вимогу позивача відповідач його не повернув.
КГС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 було оголошено проведення часткової мобілізації і саме з цим моментом відповідно до норм законодавства законодавець пов’язує настання особливого періоду, з якого установлюється військово-транспортний обов’язок з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, а оскільки такого акта Президентом України не прийнято, то немає правових підстав вважати, що військово-транспортний обов’язок скасовано. (Постанова КГС ВС від 3 лютого 2021 року у справі 916/3534/19).
3 лютого Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, скасував рішення попередніх інстанцій і задовольнив позов.
У цій справі з іпотекодавця в судовому порядку було стягнуто борг, але поки рішення виконувалося, він помер, і будинок, що перебував в іпотеці, успадкувала його мати.
Вже після цього відповідач, який набув право вимоги за боргом, звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом продажу будинку. Тож спадкоємиця просила суд визнати відповідний договір недійсним.
КЦС ВС зазначив, що оскільки спадкоємиці не надсилалася вимога про сплату боргу, то іпотекодержатель порушив норми закону щодо повідомлення боржника (спадкоємця боржника) про наступне звернення стягнення на предмет іпотеки.
Спадкоємець боржника, якому невідомо про існування вимог кредитора спадкодавця, не може бути позбавлений успадкованого майна в позасудовому порядку без будь-якого повідомлення чи попереднього пред’явлення претензії кредитором, оскільки це є порушенням права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України. (Постанова КЦС ВС від 3 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц).
Також 3 лютого КЦС ВС розглянув справу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (у тому числі «гонорару успіху» адвоката).
Суд першої інстанції відмовив у їх стягненні на користь відповідача у зв’язку з обґрунтованістю позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, але відмовив у його задоволенні через пропуск позовної давності. Апеляційний суд змінив мотиви такої відмови, оскільки до справи не долучено доказів на підтвердження оплати відповідачем послуг його представника.
КЦС ВС скасував рішення обох інстанцій, наголосивши, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Окрім цього, при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема, умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги.
Оскільки у справі умови укладеного договору про надання правової допомоги щодо «гонорару успіху» представника виконані не в повному обсязі, то суд касаційної інстанції відмовив у його стягненні, стягнувши лише інші понесені судові витрати на професійну правничу допомогу. (Постанова КЦС ВС від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц).
