Щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку державними унітарними підприємствами

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом державного підприємства до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що виконав вимоги ст. 11-1 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» та п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, самостійно подав розрахунок частини чистого прибутку у фінансовій звітності за І квартал 2019 року виходячи із 75 %, як це було передбачено Порядком станом на день подання звітності – 24 квітня 2019 року. Позивач також зазначив, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, у зв’язку з чим у відповідача немає повноважень приймати податкове повідомлення-рішення за платежем «частина чистого прибутку (доходу)».

Суд першої інстанції рішенням, яке суд апеляційної інстанції своїм рішенням залишив без змін, позов задовольнив. Приймаючи ці рішення, суди виходили з того, що фінансова звітність позивача за І квартал 2019 року була подана в установлений термін – 24 квітня 2019 року, а тому сума чистого прибутку, належна до бюджету відповідно до законодавства, становить 1 768 040 грн, тобто 75 %.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишив без задоволення касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін з огляду на таке.

Спірним питанням у правовідносинах, що склалися між учасниками цієї справи, є застосування підприємством Порядку № 138 (у відповідній редакції) при визначенні відсотка (75 % або 90 %) частини чистого прибутку за I квартал 2019 року, що має бути перерахований до державного бюджету.

Верховний Суд дійшов висновку, що, оскільки належна до бюджету сума чистого прибутку була відображена 24 квітня 2019 року в розрахунку частини чистого прибутку, поданого відповідачем до 27 квітня 2019 року, коли набрали чинності зміни до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, внесені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 363, після публікації в Урядовому кур’єрі від 27 квітня 2019 року № 82 (щодо збільшення нормативу відрахування спірного платежу до 90 %), позивач відповідно до вимог законодавства правомірно розрахував частину чистого прибутку за I квартал 2019 року в розмірі 75 %, яка підлягає сплаті до бюджету, на підставі бухгалтерського обліку та МСФЗ.

Суд вказав, що відповідач має право визначати (у цьому випадку збільшувати) суми грошових зобов’язань лише щодо податків або зборів, які передбачені податковим законодавством.

З урахуванням нормативних визначень понять «грошове зобов’язання», «податкове зобов’язання» (у редакції ПК України на час спірних правовідносин) частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоч і є обов’язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Суд зазначив, що серед переліку функцій, які закріплені за контролюючими органами ст. 19-1 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), також відсутня функція, яка б визначала обов’язок відповідача здійснювати адміністрування частини чистого прибутку (доходу).

Отже, з огляду на наведене відповідач на час виникнення спірних правовідносин не мав повноважень збільшувати суму грошового зобов’язання з платежу частини чистого прибутку та, відповідно, приймати спірне податкове повідомлення-рішення.

Постанова Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/19757/19 (адміністративне провадження № К/9901/23709/20) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92173084.