Щодо адміністрування мита під час перевезення товару з ЄС з урахуванням положень Угоди про асоціацію

Недоведеність походження деяких складових частин розібраного товару з країн Європейського Союзу не завжди може свідчити про те, що преференційні ставки мита не підлягають застосуванню.

Про це зазначено в постанові Верховного Суду, винесеній за результатом перегляду в касаційному порядку справи за позовом ТОВ «Українська лісопереробна компанія», що оскаржило повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області, якими позивачеві збільшено грошові зобов’язання щодо сплати мита на товари, ввезені суб’єктами підприємницької діяльності на територію України, а також щодо сплати податку на додану вартість із цих товарів. Підставою прийняття оскаржуваних індивідуальних актів стали висновки контролюючого органу про те, що позивач фактично не підтвердив, що походження товару є повністю з Європейського Союзу, а тому безпідставно використав передбачені митним законодавством преференції.

Суди з’ясували, що позивач на митну територію України ввіз у розібраному вигляді автоматизовану лінію з розпилювання деревини, придбану за зовнішньо-економічним контрактом. Товар ввозився із визначенням його митної вартості загалом, а не комплектних складових частин. Під час митного оформлення товару надано сертифікат із перевезення (походження) товару форми EUR.1, виданий  уповноваженими органами Німеччини. На переконання позивача, цей документ відповідає вимогам ст. 26 Протоколу 1 (щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва) до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року, він є єдиним документом, що подається митному органу і  не видається на частини чи окремі складові, а виключно на всю партію товару.

Контролюючий орган вказав, що сертифікат з перевезення (походження) товару, наданий позивачем, не може бути визнаний для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного  товару. При імпортуванні розібраних чи незібраних товарів, які завозяться частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Крім цього, фіскальна служба в ході перевірки отримала відповіді від уповноважених органів країни – експортера товару (Німеччина), в яких зазначено, що у вкладеному свідоцтві про наявність пільг щодо вказаних товарів лише частково йдеться про підтвердження походження товарів Європейського Союзу відповідно до Протоколу І Угоди про асоціацію між ЄС та його країнами-учасниками, разом з тим не доведено походження певних складових частин ввезеного позивачем товару, які зазначені у сертифікаті.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Верховний Суд скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд, вказавши, що судами попередніх інстанцій сформовані висновки без дослідження усіх обставин, що мають значення для вирішення спору. Під час нового розгляду справи слід узяти до уваги позиції, викладені Верховним Судом у постанові.

КАС ВС зазначив, що з 1 січня 2016 року застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року, розд. IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею»  якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Кожна Сторона, виходячи із положень ч. 1 ст. 29 розд. IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Однією з передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1. Товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені повністю в ЄС, можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу, якщо такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до ст. 6 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.

Сертифікат із перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни – члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють інші умови Протоколу І до Угоди про асоціацію.

Постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 460/621/19 (провадження № К/9901/33517/19) –  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91643311