Юрінком Прес
“Юрiнком Прес” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Про долю цивільного позову в кримінальному провадженні

0 89

 

Встановлений у ч. 1 ст. 128 КПК України строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження, не може бути обмежений спливом позовної давності за правилами ЦК України.

Крім того, у частинах 1 і 2 ст. 129 КПК України наведено виключний перелік підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні. А тому під час вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні суд не вправі ухвалити рішення про відмову в його задоволенні на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України − у зв’язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Такі висновки щодо застосування ч. 1 ст. 128 та ст. 129 КПК України зробила колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду.

Відповідно до вироку, який апеляційний суд залишив без змін, двох осіб було засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість). Також було відмовлено у задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі позивача − селищної ради − про стягнення із засуджених солідарно шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (через пропуск трирічного строку позовної давності та відсутність заяви від сторони цивільного позивача про поновлення цього строку із зазначенням поважних причин).

У касаційній скарзі прокурор, зокрема, вказав на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів ККС ВС, ці доводи прокурора є слушними. Так, у ч. 1 ст. 128 КПК України встановлено кінцеву межу строку звернення з цивільним позовом про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження: «до початку судового розгляду». При цьому кримінальний процесуальний закон жодним чином не пов’язує такі межі зі спливом позовної давності за правилами ЦК України.

Таке нормативне встановлення строку, до якого можливе пред’явлення цивільного позову під час кримінального провадження, обумовлено насамперед тим, що у кримінальному провадженні дотримання правил про позовну давність об’єктивно не залежить виключно від волевиявлення особи, якій шкода заподіяна кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Положення ч. 1 ст. 128 КПК України враховано і в нормах ЦК України. Зокрема, визначаючи у ч. 2 ст. 265 ЦК України спеціальні правила про перебіг позовної давності у разі залишення позову, який був пред’явлений у кримінальному провадженні, без розгляду, законодавець встановлює гарантований мінімальний строк для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства − шість місяців. Початок перебігу цього строку пов’язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду в кримінальному провадженні, а не з обставинами, зазначеними у ст. 261 ЦК України. Крім того, в абз. 1 ч. 2 ст. 265 цього Кодексу пред’явлення та розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні фактично визначається самостійною підставою для зупинення перебігу позовної давності.

Таким чином, колегія суддів дійшла згаданих вище висновків.

Крім того, з огляду на вимоги ч. 5 ст. 128 КПК України, за наявності відповідної регламентації з цього питання в зазначених нормах цього Кодексу, це також вказує на недопустимість ухвалення рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні у зв’язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, тобто з підстави, яка не була закріплена у ст. 129 КПК України.

Апеляційний суд залишив поза увагою вказані положення КПК України та не виправив допущених судом першої інстанції помилок у застосуванні норм процесуального права, а саме ч. 1 ст. 128 та ст. 129 КПК України.

ККС ВС задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду і призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

З повним текстом постанови у справі № 652/219/17 (провадження № 51-9366 км18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/83836445.

Область прикрепленных файлов

Автор

  • Вищу юридичну освіту Віктор Семенович Ковальський отримав у 1977 році на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1980 році завершив навчання в аспірантурі, отримав звання кандидата юридичних наук. Згодом отримав звання доктора юридичних наук. Життєве кредо: «Казати правду і нічого крім правди». Говорячи про професійні інтереси, він називає книги: не лише фахові, а просто змістовні й корисні. Серед його наукових інтересів: теорія права і держави; права людини; правоохоронна діяльність; трансформації правого мислення. Цій науковій тематиці присвячено майже 500 наукових, науково-практичних, публіцистичних публікацій. Педагог і науковець має численні державні нагороди. Зокрема, почесні грамоти Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, відзнаки юридичних відомств, установ та організацій. Головним досягненням Віктор Семенович вважає своїх дітей, які пішли батьківським шляхом. На другому місці – створення першого українського юридичного видавництва «Юрінком Інтер» та газети «Юридичний вісник України». Він вдячний за підтримку колегам та авторам, а також читачам, кількість яких за майже 30 років діяльності видавництва та газети щороку збільшується. Під час цьогорічного конкурсу «Учитель року» Віктор Семенович очікує віднайти кращих знавців-педагогів з основ правознавства в українській школі, а ще – інтерв’ювати переможців та поширити їхній досвід через соціальні мережі та газету «Юридичний вісник України».

    Переглянути мареріали

Залиште коментар