Постанова ККС ВС щодо неправильного застосування норми ст. 68 КК України про призначення покарання особі, яка замовила вбивство людини

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційні скарги прокурора, потерпілого та захисника засудженого до 10 років позбавлення волі, який через неприязні стосунки з іншою особою замовив її вбивство.

Як установили суди, раніше вже судимий чоловік замовив убивство особи, змовившись про це з іншою особою, яка з відома правоохоронців виступила у ролі виконавця. Він вказав на аркуші паперу ПІБ потерпілого, адресу його проживання, номер автомобіля та виплатив виконавцеві частину грошей за вчинення злочину. Після отримання фотографій на підтвердження виконаного замовлення (на них була зімітована обстановка злочину) засуджений передав виконавцеві ще частину грошей, а решту коштів пообіцяв віддати наступного дня.

Тобто особа виконала всі дії, які вважала необхідними для завершення організації умисного вбивства на замовлення, але жодного діяння, спрямованого на це вбивство, вчинено не було з причин, які не залежали від волі засудженого.

Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду, застосовуючи ч. 2 ст. 68 КК України, призначив особі покарання у виді позбавлення волі на 7 років 6 місяців.

ККС ВС залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який просив скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях його підзахисного. А касаційні скарги прокурора та потерпілого, котрі, зокрема, вказували, що застосування апеляційним судом положень ч. 2 ст. 68 КК України при призначенні покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ККС ВС задовольнив з огляду на таке.

Як зазначено в постанові ККС ВС, з матеріалів провадження видно, що особа була визнана винуватою і засуджена за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14 і п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України. Отже, під час вибору розміру покарання суд мав вирішити питання щодо співвідношення норм Загальної та Особливої частин КК України, зокрема ст. 68 і ч. 2 ст. 115 цього Кодексу.

Згідно із санкцією ч. 2 ст. 115 КК України найбільш суворим видом покарання за вчинення злочинів, передбачених у диспозиції цієї статті, є покарання у виді довічного позбавлення волі. Це покарання є безстроковим, тобто не має строкового виміру.

Під час призначення покарання за вчинення замаху та готування до злочину, за який найсуворішим покаранням є довічне позбавлення волі, застосуванню підлягає ч. 4 ст. 68 КК України, а не частина 2 чи 3 цієї статті. При цьому менш суворі покарання, ніж довічне позбавлення волі, можуть бути призначені в максимальному розмірі, визначеному санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, адже за таких умов вони завжди належать до менш суворих, що узгоджується з висновками, наведеними в постанові об’єднаної палати ККС ВС у справі № 664/425/16-к (провадження № 5790кмо18).

Касаційний суд вказав, що апеляційний суд призначив особі покарання без належного врахування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильно застосував ст. 68 КК України. Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не врахував тяжкості вчинення злочину та особи винного.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Детальніше з постановою у справі № 202/5869/15 (провадження № 51-727км20) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/90228539.