Юрінком Прес
“Юрiнком Прес” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Основні терміни адміністративної процедури

0 7

Міністерство юстиції України в одній зі своїх публікацій детально роз’яснює ключові терміни, які використовуються у Законі про адміністративну процедуру (далі – ЗАП).

Визначення цих термінів є важливим, бо має безпосередній вплив на те, як саме застосовуються та тлумачаться правові норми та на які суспільні відносини поширюється дія згаданого закону.

Предмет регулювання ЗАП охоплює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб’єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Тому виникає потреба з’ясувати основні поняття, які найчастіше можна прочитати в новинах, на сайтах державних органів тощо. Зокрема, це терміни «адміністративний орган», «адміністративний акт», «функції публічної адміністрації».

Адміністративний орган – це орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб’єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

Даний термін є  функціональною категорією. Це означає, що адміністративний орган визначається не за назвою чи статусом, а за конкретною функцією, яку він виконує. Отже, адміністративним органом стає той суб’єкт, який у конкретній ситуації здійснює публічно-адміністративні функції. Наприклад, ОВВ та ОМС можуть виконувати різні функції, а стають  вони адміністративними органами лише тоді, коли здійснюють публічні адміністративні функції (наприклад, надають дозволи чи послуги громадянам або бізнесу). Водночас ці органи не вважаються адміністративними, коли здійснюють інші (нормотворчі чи політичні) функції, такі як ухвалення нормативно-правових актів чи бюджетів.

Поряд із класичними ОВВ та ОМС, адміністративними органами можуть бути інші суб’єкти, що здійснюють аналогічні функції публічної адміністрації, наприклад,  державні підприємства.

Адміністративний акт – рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов’язків окремої особи (осіб).

Цей термін – центральна категорія ЗАП та головна правова форма діяльності адміністративних органів.

Адміністративний акт може бути письмовим або усним.

Ключові ознаки адміністративного акта:

  • Індивідуальність та конкретність. Адміністративний акт стосується конкретної особи чи групи осіб. Він вирішує індивідуальну справу (наприклад, надання дозволу на будівництво). В самому акті чітко визначається адресат – конкретний учасник адміністративного провадження.
  • Прийняття адміністративним органом. Адміністративний акт приймається органами, уповноваженими на здійснення публічної адміністрації. Це відрізняє його від актів, що приймаються законодавчими або судовими органами.
  • Односторонність. Адміністративний акт приймається односторонньо. Для його чинності не потрібне погодження чи волевиявлення інших осіб (як у випадку з адміністративними договорами).
  • Зовнішня дія адміністративного акта – прямий вплив на приватних осіб. Адміністративний акт має зовнішній характер, на відміну від внутрішніх актів, які регулюють лише організаційні питання всередині адміністративного органу (доручення, накази, що спрямовані на підрозділи та персонал органу, наприклад, при розв’язанні кадрових питань).

Функції публічної адміністрації. Функціями публічної адміністрації є надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.

Крім цих термінів, слід розглянути наступні категорії, які допомагають окреслити межі застосування ЗАП.

Адміністративна справа – справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов’язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу. Розгляд в даному випадку здійснюється адміністративним органом. Адміністративна справа завжди стосується конкретної фізичної чи юридичної особи та вирішується адміністративним органом на підставі зібраних доказів та обставин.

Адміністративна процедура – порядок розгляду та вирішення справи, який визначений законом.  Тобто адміністративна процедура закріплює правила та загальний порядок: як має відбуватися розгляд заяв, прийняття рішень, спілкування з громадянами тощо.  ЗАП встановлює загальні принципи та ключові елементи цього порядку. Також процедурні дії органів публічної адміністрації можуть бути деталізовані в різних нормативно-правових актах, що регулюють специфічні сфери.

Адміністративне провадження – це сукупність процедурних дій і прийнятих процедурних рішень  і з розгляду та вирішення справ. Вчиняється адміністративним органом і  завершується прийняттям, виконанням адміністративного акта. Якщо адміністративна процедура є моделлю вирішення адміністративних справ, то адміністративне провадження – це вже реалізація процедури на практиці в конкретній справі.

Публічний інтерес – інтерес держави, суспільства, територіальної громади, а також важливі для великої кількості осіб інтереси та потреби. Публічний інтерес може включати як всі ці складові, так і лише окремі з них, залежно від ситуації. Інтереси держави не завжди збігаються з інтересами суспільства, так само як інтереси окремих територіальних громад можуть відрізнятися від загальнодержавних. До публічних інтересів також належать питання, що мають значення для багатьох фізичних чи юридичних осіб (наприклад, охорона довкілля чи доступ до інфраструктури). Адміністративні процедури повинні збалансовувати публічні і приватні інтереси.

Дискреційне повноваження – це повноваження, надане адміністративному органу законом, відповідно до якого він може обирати один із можливих варіантів рішення. Однак це рішення має бути в межах закону та мети, з якою таке повноваження надано. Дискреційні повноваження означають свободу адміністрації оцінювати ситуацію та приймати рішення, надаючи їй простір для вибору серед кількох допустимих варіантів. Водночас адміністративний орган зобов’язаний діяти виключно в рамках тієї мети або цілей, для яких це повноваження передбачено, що підкреслює важливість цільового характеру кожного рішення. 

Процедурна дія – дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті;

Процедурне рішення – рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті.

Останні два терміни характеризуються тим, що не вирішують справу по суті, а є етапами процесу. Мова може ти про огляд речей або місця (процедурна дія), рішення про експертизу чи відвід посадової особи (процедурне рішення). Тоді як адміністративний акт безпосередньо вирішує конкретну справу.

Джерело: https://minjust.gov.ua/news

Автор

Залиште коментар