Непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди в реалізації права на судовий захист, тому розгляд адміністративного спору має завершитися за правилами цивільного судочинства – Велика Палата ВС
Позивач звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Місцевий суд у задоволенні зазначених вимог відмовив, а суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі, вказавши, що пред’явлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі є публічно-правовим.
У касаційній скарзі позивач зазначив, що він вже звертався за захистом своїх прав до адміністративного суду, однак йому відмовили у прийнятті позовної заяви з посиланням на підвідомчість цієї справи судам господарської юрисдикції, а суд апеляційної інстанції не роз’яснив, до суду якої юрисдикції йому необхідно звертатися з цим позовом.
Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких міркувань.
Фонд виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження. Цей спір стосується формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18 та від 7 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17.
Велика Палата ВС зауважила, що з огляду на висновок про наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цього спору, а відмова у відкритті провадження у справі за правилами адміністративного судочинства за тими ж вимогами позивача поставила під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
Непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди в реалізації права на судовий захист, і з огляду на зазначене розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17 (провадження № 14-306цс19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86105191.
