Недотримання судом принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи – КАС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

У цій справі позивач, зокрема, просив визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, поновити його на посаді старшого інспектора відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу.

Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби стало надання ним у судовому засіданні та долучення до матеріалів адміністративної справи документів, які, на думку відповідача, є службовою документацією, а також містять конфіденційну інформацію.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що факт порушення позивачем службової дисципліни відповідач не довів, а отже, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та подальше звільнення зі служби відбулось незаконно.

Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.

Колегія суддів зазначила, що Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів (затвердженою спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 року № 3/1/2/5/2/2) визначено порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов’язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України.

Так, згідно з п. 6.19 цієї Інструкції НЦБ вживає необхідних заходів до забезпечення режиму таємності, конфіденційності та захисту інформації від несанкціонованого доступу до неї. Працівники НЦБ зобов’язані зберігати державну та службову таємницю. Їм забороняється виправлення та знищення інформації з власної ініціативи. Виправлення і знищення інформації можливе лише на підставі прохання НЦБ або органу, які були ініціаторами її надсилання в НЦБ, з дозволу начальника НЦБ або його заступників.

Для отримання інформації від НЦБ встановлюються три рівні доступу до неї: рівень 1 – щодо інформації, яку НЦБ може розповсюджувати без будь-яких обмежень; рівень 2 – щодо інформації, розповсюдження якої можливе тільки на підставі дозволу НЦБ чи органу – ініціатора її надсилання в Укрбюро Інтерполу; рівень 3 – щодо інформації, розповсюдження якої можливе лише з дозволу Міністра внутрішніх справ України або його заступників (п. 6.20 Інструкції № 3/1/2/5/2/2).

Рівень доступу до інформації встановлюється НЦБ або органом – ініціатором її надсилання в Укрбюро Інтерполу. Орган, який надсилає інформацію до НЦБ, може спеціально зазначити, що відомості чи їх джерело не можна розкривати будь-кому або обмежити коло осіб, які можуть знайомитися з цією інформацією. Органи, які одержали інформацію з НЦБ, зобов’язані забезпечити ефективний захист її змісту від сторонніх осіб, а також від викривлення та розголошення.

Питання ознайомлення зацікавлених осіб з наявною щодо них інформацією вирішується відповідно до чинного законодавства (п. 6.25 Інструкції № 3/1/2/5/2/2).
Колегія суддів звернула увагу, що суди попередніх інстанцій також встановили, що надані позивачем у судовому засіданні документи (листи) не містили грифу «Для службового користування», «Таємно», «Цілком таємно», на підставі чого зробили висновок, що такі документи не містили інформації з обмеженим доступом.

На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки суди не вжили заходів щодо перекладу вказаних документів та дослідження їх змісту для надання їм належної правової оцінки.

Також суди залишили поза увагою відповідь Департаменту внутрішньої безпеки МВС України, надану на запит МВС України, про повідомлення, до якого рівня доступу належать та як обліковуються в Робочому апараті Укрбюро Інтерполу документи, надані позивачем у судовому засіданні, а також за правилами якої категорії інформації їх обробляли та обліковували в Робочому апараті Укрбюро Інтерполу, та не надали цій відповіді належної правової оцінки. Не надано також належної оцінки твердженню відповідача, що надані позивачем у судовому засіданні документи, з урахуванням закріплених у п. 2.14.12 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України (затвердженої наказом МВС України від 23 серпня 2012 року № 747) заборон щодо використання документів, є службовою документацією, а також Інструкції № 3/1/2/5/2/2.

Колегія суддів вказала, що одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі, зміст якого зобов’язує адміністративний суд до активної ролі в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що недотримання судом принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення.

Постанова Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 826/26222/15 (адміністративне провадження № К/9901/29427/18) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88506768.