Відносини до яких залучено дітей завжди є особливими, адже вимагають особливого порядку та ставлення. З початком повномасштабного вторгнення росії багато українських родин постали перед непростими рішеннями, зокрема щодо вивезення дітей за кордон. Під час дії в Україні воєнного стану законодавство зазнало різних змін. Так, було змінено процес перетину дітей державного кордону. Зокрема, виїзд дітей, які не досягли 16-річного віку, з одним з батьків дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків.
Не дивлячись на те, що в багатьох випадках рішення про виїзд дитини приймається спільно, на жаль, почастішали випадки, коли один із батьків вивозить дитину в іншу державу самостійно без попередження або проти волі іншого з батьків. Також непоодинокі випадки, коли один з батьків не повертає дитину вчасно в Україну після завершення поїздки. Звісно, це є протиправними діями.
На підставі цього виникають спори. Мирне врегулювання спорів у справах щодо дітей має надзвичайно важливе значення. По перше, дозволяє зберегти сімейні зв’язки, максимально врахувати, захистити права та інтереси дитини. По друге, допомагає запобігти можливому емоційному виснаженню, травматизації дитини у звʼязку зі стресом судових процесів. Тому при виборі методу мирного врегулювання конфлікту потрібно першочергово враховувати інтереси дитини разом з обставинами справи та позиціями обох батьків.
Базовим міжнародним документом, який спрямований на захист дитини від незаконного переміщення чи утримування, є Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Укладена вона в межах Гаазької конференції з міжнародного приватного права у 1980 році. Для України ж є чинною з 1 вересня 2006 року. Насьогодні конвенція застосовується у відносинах між Україною та 85-ма державами світу, що створює просту та ефективну процедуру забезпечення повернення дітей, протиправно вивезених або утримуваних на території іноземної держави. Також забезпечується ефективне дотримання прав на опіку і на доступ, передбачених законодавством однієї Договірної держави, в інших Договірних державах.
Важливо, що виключно суди (або в деяких іноземних державах інші, призначені з цією метою адміністративні органи) тієї держави, де перебуває дитина, мають право розглядати по суті справи на підставі Конвенції. Тобто лише суд може вирішити питання про повернення дитини або відмовити у її поверненні, а також прийняти рішення щодо способів участі у спілкуванні з дитиною (це передбачено ст. 11 Конвенції).
Рішення про ініціювання судових процедур приймається виключно заявником — або батьком, або матір’ю дитини, право на піклування якої порушено. Своєю чергою, відповідно до ст. 7 Конвенції Центральні органи вживають усіх належних заходів для того, щоб забезпечити добровільне повернення дитини або досягнення дружнього вирішення питань.
Коли до Міністерства юстиції України надходить заява про повернення дитини, особу, у якої вона перебуває, інформують, що на будь-якому етапі справи можна укласти мирову угоду або досягти домовленості між батьками іншим шляхом, наприклад, з допомогою медіації.
Медіація – центральний інструмент позасудового врегулювання. Це добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про медіацію»). Медіатор — це спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про медіацію»).
Основні переваги медіації:
- Швидкість та гнучкість. Процедура займає менше часу, ніж судовий розгляд, проте допомагає розглянути ширше коло питань, ніж судова процедура (наприклад, сторони можуть у процесі домовитися про порядок спілкування з дитиною).
- Конфіденційність.Забезпечується уникнення розголосу особистих обставин сімейного життя.
- Добровільність та автономність.Сторони самостійно ухвалюють рішення, що підвищує їхню відповідальність перед іншою сторону. Участь у медіації не означає визнання вини чи відмову від правових вимог.
- Рівноправність сторін та емоційний контроль.Сторони медіації самостійно обирають медіатора або суб’єкта, що забезпечує проведення медіації. Так само сторони самостійно визначають перелік питань, які обговорюватимуться, варіанти врегулювання спору, зміст угоди за результатами медіації, строки та способи її виконання та інші питання. Це допомагає уникнути емоційного напруження та зосередитись на вирішенні проблеми.
- Фокус на інтересах дитини.Сприяє пошуку рішень, які найкраще відповідають потребам дитини.
- Збереження батьківських відносин.Допомагає налагодити комунікацію для подальшої спільної взаємодії у вихованні дитини.
Медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду або під час судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду (ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про медіацію»).
Якщо сторони знаходяться в різних державах, є можливість проведення сеансів онлайн. Зазвичай процедура відбувається в державі, де перебуває дитина.
Результати проведення медіації:
- Укладення угоди за результатами медіації. Така угода фіксує результат домовленостей сторін медіації у погодженій між ними усній чи письмовій формі з урахуванням вимог закону (п. 9 ст. 1 ЗУ «Про медіацію»). Юридична сила цієї угоди гарантується Законом України «Про медіацію» та правовими нормами галузевого законодавства, яке регулює правовідносини у відповідному спорі.
- Укладення іншого цивільно-правового договору (у тому числі нотаріально посвідченого)
- Укладення мирової угоди. Це результат домовленості сторін, досягнутий у процедурі медіації. (ч. 7 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 4 ст. 33 Закону України «Про третейські суди»).
Окрім згаданих угод, домовленості під час процесу можуть бути оформлені у вигляді заяв (наприклад, заява про залишення позову без розгляду, заява про відмову від позову або заява про визнання позову). Також сторони можуть ухвалювати проміжні чи тимчасові рішення щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема визначати графік зустрічей, можливість спільного відпочинку тощо.
В зв’язку з актуальністю даної теми, виникає питання: де знайти медіатора:
- Центр соціальних служб. Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», за базовою соціальною послугою медіації, як і за іншими базовими послугами, до Центру надання соціальних послуг можуть звернутися вразливі групи населення: особи/сім’ї, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників.
- Безоплатна вторинна правнича допомога. Отримати допомогу з питань медіації можна у найближчому місцевому центрі безоплатної вторинної правничої допомоги.
- Інтернет. Скористатися послугами медіаторів можна також через онлайн-платформи. Наприклад, на платформі Mediation-Help можна отримати інформацію про медіацію та знайти медіатора для врегулювання різноманітних конфліктних ситуацій.
