З заборгованності у виконавчому провадженні при заміні сторін відповідають усі боржники
Після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками – основним і субсидіарним – виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.
ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» звернулося до суду із заявою про заміну у виконавчому провадженні боржника – ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» його правонаступником – ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія».
Відмовляючи в задоволенні заяви, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» не є таким, що вибуло зі спірних матеріальних правовідносин, щодо яких виник спір, оскільки відповідно до розподільчого балансу підприємству передано дебіторську заборгованість і поточні зобов’язання, розмір яких значно перевищує розмір активів, які можуть бути спрямовані на погашення переданих новоутвореному товариству кредиторських вимог. Тож заміна боржника за таких обставин призведе до неспроможності реального виконання судового рішення у справі, яке набрало законної сили.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати, зазначивши про необхідність відступити від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 7 лютого 2019 року у справі № 805/677/17-а стосовно вибуття відповідача з матеріальних правовідносин у зв’язку з реорганізацією боржника шляхом виділу та передачею обов’язку виконання спірних зобов’язань новоствореній юридичній особі.
За результатами розгляду цієї справи Велика Палата дійшла таких висновків.
Процесуальне законодавство містить норми щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником у випадку, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідного матеріального правовідношення.
Проте у певних випадках до матеріального правовідношення може вступити й інша особа як боржник, хоча первісна сторона виконавчого провадження з цього правовідношення й не вибуває.
Водночас якщо кредитор – стягувач у виконавчому провадженні отримає задоволення своїх вимог повністю або частково за рахунок субсидіарного боржника, то субсидіарний боржник має право пред’явити до основного боржника регресну вимогу.
Разом з тим у випадку вибуття субсидіарного боржника – сторони у виконавчому провадженні внаслідок його заміни на основного боржника після набуття законної сили рішенням суду, яким з субсидіарного боржника стягнуто борг, переданий ним правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу, така заміна може бути спрямована на ухилення субсидіарного боржника від виконання рішення суду або вчинення дій, які б ускладнювали його виконання.
Так, невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника, ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника, який у випадку його заміни на основного боржника вибуде з виконавчого провадження. При цьому кредитор не може звернутися до субсидіарного боржника з окремим позовом, оскільки є чинне рішення, яким саме з нього вже стягнуто борг у спірних правовідносинах і повторне звернення до суду унеможливлено в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК, якою унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
За аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження основним (первісним) та субсидіарним боржниками.