Чи можна звільнити особу, яка не визнала вини, від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз’яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, що розглянув кримінальне провадження стосовно особи, якій повідомлено про підозру в порушенні недоторканності житла (ч. 1 ст. 162 КК України) та в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК України), за касаційною скаргою потерпілої та представника потерпілого на ухвалу апеляційного суду.

Місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо неї у зв’язку із закінченням строків давності. Апеляційний суд скасував ухвалу місцевого суду та звільнив особу від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрив (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).

ККС ВС залишив без зміни ухвалу суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Згідно зі статтями 284­–288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов’язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Визнання винуватості є правом, а не обов’язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов’язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Установивши, що підозрюваний підтримував у суді першої інстанції клопотання прокурора та просив звільнити його від кримінальної відповідальності, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що невизнання вини особи у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за наявності її згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання.

Постанова ККС ВС у справі № 552/5595/18 (провадження № 51-5289км19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98728753.