Юрінком Прес
“Юрiнком Прес” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Звільнення за власним бажанням: причини, терміни, умови розрахунку

0 180

Звільнення за власним бажанням: причини, терміни, умови розрахунку

причини звільнення

Звільнитися за власним бажанням працівник, з яким укладено трудовий договір на невизначений термін, може як з поважної причини, так і зовсім без вказівки причини звільнення. Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю, якщо причина звільнення поважна, роботодавець зобов’язаний звільнити працівника з посади в той термін, про який просить працівник.

Такими поважними причинами, наприклад, є:

    переїзд на нове місце проживання;
    переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
    вступ до навчального закладу;
    неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
    вагітність;
    догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;
    догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
    Вихід на пенсію;
    прийняття на роботу за конкурсом.

Причому цей перелік не є вичерпним.

У разі звільнення з поважних причин, в заяві слід вказати не тільки передбачувану дату звільнення, а й причину такого звільнення, а також докласти підтверджуючі документи. У деяких випадках, в законодавстві прямо вказано, що має підтверджуватися та чи інша обставина. Наприклад, необхідність догляду за хворим членом сім’ї або неможливість проживання у даній місцевості повинні підтверджуватися медичним висновком. У той же час, наприклад, звільнення з метою догляду за дитиною до 14 років немає необхідності підтверджувати медичним висновком, досить копії свідоцтва про народження дитини. Факт вступу до навчального закладу може бути підтверджений копією наказу про зарахування, прийняття на роботу за конкурсом – рішенням конкурсної комісії і т.д.

Запис про звільнення в трудовій книжці також повинна проводитися із зазначенням поважної причини звільнення.

    Ще однією підставою, за якою можна звільнитися в будь-який термін, є порушення власником або адміністрацією підприємства законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

При звільненні за цією підставою, в заяві слід вказати факти, які свідчать про такі порушення, за наявності – докласти підтверджуючі документи.

Якщо ж працівник, з яким укладено безстроковий трудовий договір, звільняється без вказівки причини, він повинен попередити про це роботодавця за два тижні до передбачуваної дати звільнення. Цей термін дається роботодавцю для пошуку нового співробітника, а зовсім не є репресивним заходом по відношенню до працівника, який звільняється.

    Важливо пам’ятати: якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, а також з тих же причин, що і безстроковий трудовий договір.

 
Розрахунок при звільненні

При звільненні працівника, згідно зі ст. 116 КЗпП, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Тому не зайвим буде вказати в заяві про звільнення бажаний день для отримання розрахунку.

    У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен у встановлений строк виплатити не оспорювану ним суму.

Тому навіть у разі, якщо адміністрація підприємства вважає, що своїми дії працівник заподіяв підприємству матеріальної шкоди, а сам працівник проти цього заперечує, власник зобов’язаний забезпечити повний розрахунок з працівником при звільненні, а суму можливої ​​шкоди стягувати в судовому порядку.

У будь-якому випадку, відрахування із заробітної плати проводяться в межах сум, передбачених статтею 128 КЗпП: 25%, в деяких випадках – 50%, не більше 75% – по аліментах. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення. Так, у разі звільнення у зв’язку з порушенням власником законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше трьох середньомісячних заробітних плат, з якого утримання не проводиться.

    У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

 
Компенсація невикористаної відпустки

Згідно ст.83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітньої дитини – інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менше 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Звичайно, при бажанні працівника, йому може бути надано щорічну невикористану відпустку з наступним звільненням. В такому випадку днем ​​звільнення буде не останній день роботи, а останній день відпустки.

Тому в заяві про звільнення слід чітко вказати, що Ви бажаєте отримати саме компенсацію за невикористану відпустку.

 
Подача заяви про відхід

Заява про звільнення подається в письмовій формі і реєструється в Журналі вхідної кореспонденції. Краще оформити заяву відразу в двох примірниках, з тим щоб на екземплярі працівника був проставлений штамп або запис про реєстрацію з номером вхідної кореспонденції.

    Якщо адміністрація відмовляється прийняти заяву, його потрібно відправити цінним листом, з описом вкладення та повідомленням про вручення.

З наказом про звільнення працівник повинен бути ознайомлений під підпис, а на його вимогу, йому повинна бути надана копія наказу.

Крім розрахунку, в день звільнення працівник повинен отримати свою трудову книжку з належною записом про звільнення.

Автор: Катерина Гутгарц

Аналітична юриспруденція

    Автор

    Залиште коментар