ОГЛЯД ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ

Історія з втечею з-під домашнього арешту ректора університету викликала чергове посилення інтересу громадськості до практики застосування правоохоронцями нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК). Йдеться, зокрема про запобіжні заходи для підозрюваних і обвинувачених, про ефективність і надійність цих заходів. Особлива увага – електронним засобам контролю…

 Як воно має бути за законом

Застосування електронних засобів контролю як технічного пристрою передбачено у ст.195 КПК. Застосування цих засобів полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

Для цього встановлені 2 підстави:

– обрання стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі – слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду;

– стосовно підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту – працівниками органу внутрішніх справ на підставі ухвали слідчого судді, суду.

 Таким чином, за будь-яких умов дозвіл на застосування електронних засобів контролю дає слідчий суддя, суд. Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов’язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу. Правоохоронці мають повідомити підозрюваному (обвинуваченому), що в разі невиконання покладених на нього обов’язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Що саме мають одягати на підозрюваних

Електронні засоби контролю застосовуються в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України. Такий Порядок вже встановлений наказом МВС України від 09.08.2012 № 696 (далі – Порядок).

МВС передбачив такі електронні засоби контролю: електронний браслет, електронний моніторинг, мобільний контрольний пристрій, мобільний пульт моніторингу, персональний трекер, ретранслятор, сервер моніторингу, стаціонарний пульт моніторингу, стаціонарний контрольний пристрій.

По кожному засобу пояснюється, що воно таке.

Наприклад, електронний браслет – електронний пристрій, виконаний у вигляді браслета, що закріплюється на тілі підозрюваного або обвинуваченого з метою його дистанційної ідентифікації та відстеження місцезнаходження, який призначений для носіння на тілі і захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та має сигналізувати про спробу особи здійснити такі дії.

Мобільний контрольний пристрій – електронний пристрій, призначений для носіння спільно з електронним браслетом у разі перебування підозрюваного або обвинуваченого поза місцями, обладнаними стаціонарним контрольним пристроєм, для відстежування його місцезнаходження за допомогою глобальних навігаційних супутникових систем GPS/ГЛОНАСС.

А ще є персональний трекер та багато іншого. Після закріплення на тілі підозрюваного (обвинуваченого) електронного браслета або персонального трекера та встановлення необхідного обладнання, правоохоронці мають пересвідчитись, що його застосування не порушуватиме нормального укладу життя особи, не спричинятиме значних незручностей при його носінні, не становитиме небезпеку для її життя та здоров’я.

А він узяв та й втік…

Згідно із Порядком, цілодобовий контроль за використанням особою електронних засобів контролю (ЕЗК), яка зобов’язана їх носити, здійснює територіальний підрозділ уповноваженого підрозділу, черговий пульта моніторингу, який:

– щодоби спілкується з підозрюваним (обвинуваченим) та з’ясовує обставини, пов’язані із застосуванням ЕЗК;

– у разі отримання сигналу тривоги негайно зв’язується за допомогою телефону або іншого технічного пристрою з підозрюваним (обвинуваченим), який зобов’язаний носити електронний браслет або персональний трекер, з’ясовує його місцезнаходження та причини отриманого сигналу тривоги;

– фіксує в журналі обліку порушень, виявлених за допомогою ЕЗК, всі факти надходження сигналів про неправильне використання ЕЗК, їх причини, вжиті заходи реагування та їх результати, про що негайно інформує слідчого чи орган внутрішніх справ.

З метою забезпечення цілодобового контролю за місцезнаходженням підозрюваного (обвинуваченого), стосовно якого застосовано ЕЗК, уповноважений підрозділ використовує відповідні технічні засоби, автомобільний транспорт, а також сили реагування для встановлення місцезнаходження цієї особи. Осіб, які використовують ЕЗК, ставлять на облік та фотографують.

На випадок спроби підозрюваного втрутитись у роботу ЕЗК, втекти, у Порядку розроблено цілу детальну програму дій. Так, у разі виявлення несправностей або пошкодження ЕЗК черговий пульта моніторингу уповноваженого підрозділу зобов’язаний:

– негайно зафіксувати факт несправності або пошкодження ЕЗК шляхом проведення необхідної перевірки, тривалість якої визначається характером несправностей або ступенем пошкодження ЕЗК;

– вустановити причину несправностей, у тому числі шляхом зовнішнього огляду ЕЗК для виявлення на ньому фізичних пошкоджень;

– встановити місцезнаходження підозрюваного або обвинуваченого та негайно викликати його до уповноваженого підрозділу за допомогою засобів телефонного зв’язку або іншим способом;

– отримати пояснення підозрюваного (обвинуваченого) з приводу виявлених несправностей або пошкодження з метою встановлення їх причин.

І багато ще чого іншого на цей випадок передбачено.

Як це застосовується судом

Насамперед, варто взяти до уваги роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ (далі – ВССУ), викладені у листі № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».

Характерно, що у рекомендаціях ВССУ щодо застосування домашнього арешту наголос зроблено не на електронні прилади контролю, а на соціальну та психологічну складову, яку мають врахувати правоохоронці. Так, на думку ВССУ, правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, які застосовують цей запобіжний захід у згаданих випадках, з’ясувавши при цьому думку власника житла (якщо він відомий) та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду тощо.

 Кількість ухвал про застосування ЕЗК вже є досить значною. Так, у справі № 592/2685/13-к в ухвалі від 13.03.2013 р. слідчий суддя дійшов таких висновків. Слід покласти на підозрювану додаткові обов’язки, а саме прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду. У зв’язку з тим, що підозрювана на час, необхідний для участі в проведенні процесуальних дій, змушена буде залишати місце проживання то застосування електронних засобів контролю є прийнятним.

 Поширеною стала практика, коли слідчий суддя дає дозвіл на застосування ЕЗК на майбутнэ, в разі, коли відповідне рішення буде прийнято слідчим чи органом внутрішніх справ. Саме так це питання вирішувалось в ухвалі від 11.04.2013 р. у справі № 754/6129/13-к та інших.

Сергій ТЕНЬКОВ