Рік тому ЗМІ зубоскалили: мовляв, усі робочі групи в Конституційній Асамблеї «працюють» у різні боки. А можуть і не працювати.

«Правки» до Основного Закону принесуть з Адміністрації Президента. І поки Леонід Кравчук розповідав, що хоче (як де Голь!) зробити дуже важливу справу, жартували, мовляв, Ви тільки не поспішайте, Леоніде Макаровичу! А там − «або віслюк здохне, або падишах помре»…  

 Про «підводні камені» майже готової Концепції змін до Основного Закону, загрозу встановлення «плебісцитарної монархії» і правило короля Якова − розмова з відомим правником, одним з авторів української Конституції Віктором Мусіякою.

НИНІ – НЕ ДО СМІХУ.

 – Вікторе Лаврентійовичу, кілька років тому Ви підтримували ідею створення Конституційної Асамблеї. Її  створили. Після двох засідань Ви вийшли з її складу. Що відбувається? Які зміни до Основного Закону нам готують?

– Я справді вважав, що потрібно використати найменшу можливість повернення держави в конституційне русло. Але після перших засідань асамблеї зрозумів, що ніхто не збирається це робити. Тому вийшов з її складу.

До речі, Леонід Кравчук запевняв, що ніколи не дозволить  «використати» цю структуру. А нині каже: якщо Верховна Рада не ухвалить «потрібний для суспільства» доробок, то закликатиме народ прийти на референдум. Я запитав у Леоніда Макаровича: а звідки він узяв, що це потрібно для суспільства?!

У складі КА – фахівці права, науковці. Але в політичному сенсі багато з них є інфантильними. Не розуміють, що наслідки цієї роботи можуть дуже негативно вплинути на стан справ у державі.

Руками асамблеї хочуть закінчити формування системи влади. На мою думку, події, що відбуваються, можуть привести країну до плебісцитарної монархії.

 ПІВТОРИ СОТНІ КРІСЕЛ «ПІД СОКИРУ»

– Як це можливо?

– Завдяки механізму референдуму, який «протягнули» в останні дні роботи попереднього парламенту. «Іменем народу» нині можна затвердити будь-який закон.

Але все робитиметься підкреслено в рамках Конституції! Можливий наступний сценарій. Як ви знаєте, Олександр Єфремов недавно заявив, що нинішній парламент – «мало дієвий», тому час звернутися до народу. В Харкові вже готують ініціативу про проведення референдуму.

Сценарій такий: не припиняючи повноважень парламенту, провести референдум про зменшення кількості депутатів до 300. Одночасно руками народу «схвалити» перехід до мажоритарної системи. Вони переконані, що в них буде мінімум дві третини голосів. А потім справа за малим: створити ситуацію, коли парламент не працює 30 днів. Усе! Президент отримує право розпустити Верховну Раду й оголосити вибори за мажоритарною системою. До «підготовленої» Ради «вкидаються» зміни до Конституції і парламент, врешті-решт, їх ухвалює. Все «законненько»…

– А гроші?! На вибори (роботу комісій, рекламу, місця в списках) витрачено шалені кошти. Бюджет (і особливо  «кишені») – не бездонні!

− Про що ви говорите?! Кому шкода чужих грошей? Та й «заробити» можна буде набагато більше, ніж витратили…

 РУХИ ЗА ШИРМОЮ

– Під час засідань асамблеї Ви заперечували проти «точкових» змін до «закону законів». Що мали на увазі?

– Фахівці з Адміністрації Президента несподівано запропонували змінити статтю 98 Конституції, яка визначає повноваження Рахункової палати. Асамблея голосує «за», лише я − «проти». Леонід Кравчук запитує: «Чому?!». Бо, на перший погляд,  усе правильно. У 1996 році до повноважень Рахункової записали лише контроль над витратами з бюджету. У 2004-му додали контроль за надходженнями. А після повернення до Основного Закону 1996 року повноваження Рахункової несправедливо зменшились…

Але не можна розробляти зміни «точково»! Це не відповідає положенню про КА, в якому сказано, що має бути цілісний документ про зміни. Спочатку потрібно розробити Концепцію змін до Конституції, потім – самі зміни.

Тому під час голосування статті про Рахункову палату я сказав: колеги, що ви робите?! Невже не розумієте, що це лише пробний камінь? Після цього вам принесуть зміни до розділу IV «Правосуддя» (до речі, так і сталося).

Думаю, «сценаристи» не ризикували показувати цілісну «картину». Бо люди перелякаються! У закони про судову владу, статус суддів, про Вищу раду юстиції, до кодексів – особливо  Кримінально-процесуального − закладено безліч антиконституційних речей. Щоб хоч якось це замаскувати, і пропонуються зміни «шматками». Асамблею використовують як ширму! А потім скажуть: зміни розробляли найкращі фахівці в країні!

 ПРЕЗИДЕНТ ЧИ МОНАРХ?

– Ви говорите про антиконституційні речі, які хочуть узаконити. Назвемо найголовніші…

– В Основний Закон намагаються втиснути неприйнятні речі. Там скрізь закладено, що Президент «затверджує», «подає»… Незаконно розширюються повноваження глави держави. Наприклад, Конституційний суд каже, що Президент не має права призначати голів судів на адміністративні посади. Але всупереч Конституції вони вже записали, що таке право в нього є.

У Конституцію хочуть «забити» механізм остаточного підкорення судової влади! Йдеться не про вдосконалення судової влади, а про те, щоб маніпулювати нею у власних інтересах.

Пропозиції асамблеї надсилають до Венеціанської комісії, європейські правники їх уважно вивчають… У мене також є пропозиції, але я не бачу сенсу їх вносити. Хіба можна допомагати в цьому процесі?.. Нині треба не Конституцію переписувати, а змінювати ситуацію в країні.

 ВЛАДА Й ОПОЗИЦІЯ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ЛИШЕ ГЛИБИНОЮ НАХАБСТВА

– Як? Що можна зробити? На кого сподіватися?

– На кого сподіватися? На опозицію в мене сподівань немає. Згадайте 2005−2006 роки, коли вона була при владі. Які законопроекти вносили до Верховної Ради? Точно такі самі!

Різниця між владою й опозицією – лише в глибині нахабства і майстерності здійснення задуманого. Тим не вдалося, а цим –вдається…

Напередодні виборів 2010 року Віктор Ющенко також мав написаний проект Конституції.

І останні «заколоти» (не тільки щодо Основного Закону!) – лише наслідок процесів, які не вчора почалися.

 «ГКЧП-2»

– Ви маєте на увазі засідання парламенту, яке провели на Банковій? «ГКЧП-2»?

– Так. Верховну Раду намагаються остаточно дискредитувати. Показати: мовляв, бачите, аби «зробити щось для народу», доводиться працювати в іншому приміщенні. Регламент порушили, – однак ухвалили десятки законів!

Мене дивує здивування (вибачте за тавтологію) ЗМІ щодо останнього засідання парламенту на Банковій. Кажуть: парламентський переворот, «ГКЧП-2». Чому ви робите великі очі? Після того, як 2010 року було припинено дію Конституції… Або після того, як у 2007-му Ющенко дозволив собі розпустити парламент?..

Нині проводять паралелі з 2000 роком, коли більшість пішла в Український дім. Люди, які брали участь у тому засіданні, виправдовуються: мовляв, ми ж проти комуністів робили! І дивуються, що нині цю «зброю» використовують проти них.

Володимир Рибак каже, що його просто запросили на збори більшості. І вже тоді «визріла» пропозиція працювати на Банковій. Звісно, він член команди. Але складається враження, що його також використали. «Сценарії» пишуть за межами парламенту…

 «МАБУТЬ, ЇХ ДУЖЕ ПІДГАНЯЛИ»

– Від середини березня тільки й чути, що Концепцію змін до Основного Закону ось-ось представлять громадськості…

– Треба ще подивитися, що це за Концепція! Фахівці (бажано незалежні) мають проаналізувати всі її розділи. І всі наступні зміни до Конституції повинні їй відповідати. Я знаю, що в комісіях асамблеї не все так просто. Є комісії, в яких і сьогодні немає елементів (складових) Концепції…

– Але її вже готові представити…

– Мабуть, їх дуже підганяли. Розумієте, Концепція змін до Конституції потрібна владі як повітря. Аби показати, що є цілісне підґрунтя, на якому можна «вибудовувати» зміни. А потім почнеться «обговорення» і загальний «одобрямс»…

– Чи можливий позитивний сценарій? Чи можна повернути зміни до Основного Закону в конституційне русло?

– Конституція – це закон законів. Але в Україні вона не здатна навіть себе захистити. Проблема не в документі, а в головах. Закони «підганяють» під ті чи інші інтереси. В нас одні міражі: квазіконституція, квазізакони, квазідержава. Конституційний лад і Основний Закон постійно деформуються.

Парадоксально, але в Кримінальному кодексі передбачена відповідальність за дії, спрямовані на повалення конституційного ладу або захоплення влади. Але немає відповідальності власне за повалення ладу й захоплення влади. І зрозуміло, чому. Вони ж самі себе наказувати не будуть…

 «РЕЦЕПТ» КОРОЛЯ ЯКОВА

Ви запитуєте про «рецепт» виходу з кризи. А немає рецепта. Ми дуже далеко зайшли… Тільки тоді, коли відстоюватимемо своє право формувати державу й контролювати владу, з’являться якісь перспективи.

На жаль, нині категорії демократії використовують ті, хто розвалює (розвалив!) конституційний лад. Влада прагне, щоб народ довірив їй діяти самій. І тут вони можуть програти! «Спійматися» в пастку, яку самі ж і поставили. Якщо народ справді буде «проти», то жодні фальсифікації не допоможуть.

Хочу, щоб люди зрозуміли: ситуація занадто серйозна. Це не гра! Ми дуже багато загубили, пропустили. Якщо суспільство змовчить, то на майбутнє залишиться хіба що «рецепт» короля Якова I. Він казав, що в народу є тільки одне право: плакати і просити про помилування…