Головна умова пошуку оптимальних шляхів підвищення якості професійної освіти насамперед у тому, що сьогодні у вищого керівництва країни є політична воля щодо проведення системних змін в органах державної влади, до яких відноситься і МВС України.

Президент України В.Ф. Янукович позначив 2011-й – роком реформ і модернізації. Одним із першочергових завдань на цей рік є модернізація держави, формування оновленої ефективної влади, здатної до впровадження системних і послідовних рішень. Уже завершено перший етап реформи судової гілки влади. На заключній стадії знаходиться реформа кримінальної юстиції. Активно здійснюється робота над модернізацією державного управління. Своїми думками щодо місця у цьому процесі Національної академії внутрішніх справ ділиться з читачами «ЮВУ» доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, ректор Національної академії внутрішніх справ Валентин КОВАЛЕНКО.

 Системно-функціональний підхід

Науковцями Національної академії внутрішніх справ зроблений аналіз стану реформування органів державної влади в Україні впродовж 20 років її незалежності. Аналіз засвідчив про непоодинокі спроби проведення адміністративної реформи, проте жодна із них не була доведена до логічного завершення. Як правило, політичні діячі з приходом до влади розпочинали певні реформи чи то на рівні держави, чи на рівні певних галузей, чи міністерств. Однак очевидно, що в кожній із таких спроб не знайшлося ні політиків, здатних генерувати ідеї, ані професійних виконавців, спроможних поетапно, системно втілити ці ідеї у життя.

До цього слід додати, що в сучасних умовах всі розуміють, що успішність проведення модернізації країни залежить від чіткого бачення перспектив розвитку держави і суспільства, наявності стратегічного довготермінового плану розвитку країни, публічності такого процесу та від волі, порядності, знань, а також досвіду осіб, які відповідають за проведення таких реформ.

Між тим реформування МВС часто пов’язують з реформуванням  кримінальної юстиції в цілому. Характерний для радянських часів прісно відомий метод реформування апарату управління шляхом лише його скорочення сьогодні не можна розглядати як ефективний.

Потрібен, насамперед, системно-функціональний підхід, який дасть змогу вдосконалити діяльність правоохоронних органів шляхом оптимізації завдань та функцій, структури й чисельності, фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового та кадрового забезпечення. Саме про ці напрями йдеться у двох проектах Концепції реформи органів кримінальної юстиції України, розроблених колективом учених НАВС. Один – за дорученням Кабінету Міністрів України, інший – власний науковий проект (обидва розміщені на нашому сайті).

Робочий варіант проекту зазначеної Концепції було обговорено та  в основному схвалено учасниками засідання круглого столу у вересні 2010 року. З ним зацікавлено ознайомились дехто із народних депутатів. Тим більше, що у засіданні круглого столу взяли участь парламентарії (серед них Сергій Гусаров – заступник голови Комітету з питань правової політики; Володимир Олійник – перший заступник голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності), урядовці, керівники Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, представники Ради національної безпеки і оборони, Конституційного Суду та широке коло науковців і практиків.

 Складові елементи

Особливістю зазначеного проекту є те, що він передбачає оптимізацію структури правоохоронних органів шляхом: реформування структурних ланок правоохоронних органів відповідно до Програми Президента України В. Ф.  Януковича «Україна – для людей»; чіткого визначення завдань та функцій усіх правоохоронних органів та їх структурних підрозділів; усунення дублювання та паралелізму в діяльності окремих правоохоронних органів, а також виключення залучення працівників до виконання невластивих їм функцій; визначення оптимальної та обґрунтованої штатної чисельності служб і підрозділів кожного правоохоронного органу; поступового запровадження диференційованих нормативів штатної чисельності та навантаження по службі залежно від характеру покладених завдань; оптимізації навантаження на працівників усіх рівнів системи правоохоронних органів; посилення захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Як складові елементи Концепція передбачає реформування органів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України,  Державної пенітенціарної служби України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, прокуратури, а також комплексне вирішення завдань з реалізації державної політики у сфері охорони громадського порядку, забезпечення безпеки громадян, протидії злочинності, охорони кордонів, контролю митних і податкових зборів.

 Досягнення і прорахунки

Не менш важливим є те, що вже завершена робота над кримінально-процесуальним законодавством (мається на увазі новий Кримінально-процесуальний кодекс), яке відповідає європейським стандартам та покликане слугувати надійним засобом захисту прав, свобод та законних інтересів конкретної особи, суспільства, держави. У розробці Кодексу також активну участь брали науковці академії (Ю.І. Азаров, Д.П. Письменний, Л.Д. Удалова). Принагідно зазначу, що проект КПК прискіпливо вивчається Венеціанською комісією, і з урахуванням її рекомендацій парламентські комітети матимуть можливість доопрацювати окремі положення КПК. Ми також сподіваємось, що розроблені за участі науковців НАВС концептуальні засади комплексу питань щодо реформування кримінальної юстиції також будуть компетентно розглянуті та прийняті за основу.

Реформування МВС відбувається у рамках загальної концепції, паралельно з реформами у системі центральних органів виконавчої влади.

Упродовж цих років було розроблено декілька досить змістовних концепцій реформування відомства, і всі вони не були реалізовані, насамперед, через політичні причини, а також те, що реформатори не враховували національних особливостей стану економіки, ієрархії державного управління, розвитку громадянського суспільства тощо.

На жаль, і нині нерідко доводиться констатувати поширені твердження у суспільстві про те, що міліція ще не належним чином виконує свої функції, на практиці відступає від положень закону і як результат – найчастіше це безпідставно трактується як порушення прав людини.

Беззаперечно, в сучасних умовах друковані та електронні ЗМІ мають широкий і достатньо вільний доступ до інформації про роботу міліції. Часто вони використовують власні (тільки їм відомі) джерела отримання інформації, у тому числі і конфіденційної. У переважній більшості в них критикується робота міліції, хоча в її діяльності є  багато  позитивних моментів. Хочу наголосити, що я не схильний ідеалізувати службу нашої міліції. Закономірно, що суспільство все більш наполегливо вимагає від правоохоронних органів орієнтації переважно на вирішення конкретних проблем. Без сумніву і населення очікує більшої уваги до людей, зацікавлене у встановленні з ним партнерських відносин, зокрема, у попередженні правопорушень і профілактиці злочинності в розрахунку на дії міліції як правоохоронної служби, а не як мілітаризованої сили.

 Міжнародний досвід у законотворчій і правозастосовчій практиці

МВС України і наш заклад, зокрема, значно поширили як аналітичну роботу, так і безпосереднє ознайомлення з діяльністю поліції у країнах ближнього і дальнього зарубіжжя. Адже достеменно відомо, що функціями поліції на сучасному етапі розвитку європейського суспільства є сприяння безпеці та зниження кількості випадків громадських заворушень; зниження рівня злочинності та тяжкості злочинів; сприяння здійсненню правосуддя таким чином, щоб підтримувати довіру населення до закону.

У популярному вигляді найбільш вдало зміст поліцейської діяльності у сучасному демократичному суспільстві викладено американським фахівцем з поліцейської діяльності Д.Бейлі, який на підставі проведеного аналізу широкого кола нормативних приписів виокремлює наступні вимоги суспільства:

1. Пріоритетним напрямом роботи поліції має бути служіння як потребам окремих громадян, так і суспільним групам.

2.Поліція повинна відповідати перед законом, а не перед урядом.

3. Поліція повинна захищати права людини, особливо ті, які є необхідними для вільної політичної діяльності у демократичному суспільстві.

4.Поліція має бути прозорою у своїх діях.

 «Ми налаштовані на своє реформування в руслі вимог сьогодення»

Національна академія внутрішніх справ – відомчий навчальний заклад МВС України і водночас структурна складова національної юридичної освіти. Оскільки у системі МВС наш заклад визнається провідним, тож закономірно, що нині за дорученням Міністра академія безпосередньо включилась в якісно новий етап реформування як МВС України, так і його освітньої галузі.

Зокрема, провідні фахівці Національної академії внутрішніх справ беруть активну участь у розробці концепцій реформування системи органів Міністерства внутрішніх справ України та діяльності її освітніх закладів, в перспективі бачиться поетапне перетворення системи органів Міністерства внутрішніх справ на правоохоронне відомство європейського зразка з відповідною мотивацією працівників міліції до виконання службових завдань, і обов’язково з високою довірою та підтримкою населення.

Безумовно, на моє переконання, сьогодні має йтися про те, що міліціонери повинні бути державними службовцями. Це означає, що вони повинні діяти як особи, що надають послуги громадянину, який, у свою чергу, є платником податків, і тим самим не тільки утримує саму міліцію, а й фінансує її навчання та оснащення, а міліція між тим у переважній більшості громадян повинна бачити партнера в забезпеченні громадського порядку та громадської безпеки.

Тепер щодо реформування освіти в Україні та відомчої зокрема.

Як відомо, реформа освіти, в тому числі вищої, є однією із складових програм економічних реформ на 2010-2014 рр.

Як зазначив Президент України В.Ф. Янукович у своєму виступі на засіданні Громадської гуманітарної ради (серпень 2010 року), основним завданням реформи вищої освіти є надання ВНЗ реальної автономії, яку вже давно практикують провідні університети Європи і яка є засобом поліпшення якості навчання, запровадження змагальності ВНЗ та їхньої відповідальності за результати своєї роботи. Про необхідність надання ВНЗ реальної автономії йдеться в усіх без винятку програмних документах щодо реформування вищої освіти, які були ухвалені за часів незалежності України, в тому числі і у новій редакції проекту Закону України «Про вищу освіту» (до його підготовки також долучалась НАВС – О.М. Джужа, Ю.Ю. Орлов, В.І Шакун).

Украй важливо, що перспективи організаційних перетворень у галузі вищої освіти передбачають здійснення відповідних змін у діяльності вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ України. Насамперед йдеться про вдосконалення змісту та якості спеціальної освіти, оптимізації мережі, їх структури і штатної чисельності.

Впевнений, що сучасні навчальні заклади правоохоронного профілю повинні готувати фахівців, які поряд зі знанням «букви» і «духу» закону отримають міцну  практичну базу з їх спеціальності (тобто практична спрямованість вже з першого дня навчання – вимога міністра).

Новації Академії

У напрямі вдосконалення навчального процесу і посилення його практичної складової нам є про що і звітувати, і поділитися – що вже робимо і плануємо на перспективу. Зокрема, саме з цією метою ми створили вісім кафедр на громадських засадах, залучили до них кваліфікованих фахівців-практиків, у тому числі керівників головних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (Крикун О.О.) та Київській області (Сапко К.В.). Ставиться завдання активізувати їх роботу, відійти від паперових звітів до реальної участі досвідчених фахівців у всіх формах навчання. Посилено увагу використанню при проведенні занять оновленої дидактики, сучасних засобів і технологій забезпечення навчального процесу.

Нами переглянуто бюджет навчального часу з наданням пріоритету профільним і спеціальним дисциплінам, заняттям на полігонах і тренувальних центрах, безпосередньо практичних органах, передбачені цільові і комплексні вчення тощо.

Значно посилено вимоги і до нашого науково-педагогічного складу. Запроваджене обов’язкове і на постійній основі стажування викладачів в управліннях та міськрайлінорганах, а всі ад’юнкти без досвіду роботи на конкретних посадах в міліції відряджені до практичних підрозділів для набуття необхідних навичок правоохоронної діяльності. У цьому контексті характерним є й те, що на завершальному етапі знаходиться робота щодо запровадження з 2012 року системи ротації стосовно штатних викладачів прикладних кафедр, які не мають практичного досвіду роботи. Згідно з цією системою такі викладачі будуть зобов’язані постійно, у плановому порядку, протягом трьох років проходити «обкатку» практикою. Тобто призначатись на посади в практичних підрозділах, а отже, «з висоти теорії спускатися на землю».

Механізми технологічного брокерства

Сьогодні настав час відверто дати відповідь на ключові питання: чи можемо ми й надалі поєднувати широку загальноюридичну підготовку зі спеціалізованою? Чи може людина за таких умов бути і висококваліфікованим юристом узагалі, здатним працювати на будь-якій ділянці практичної юридичної спрямованості, і водночас фахівцем у галузі правоохоронної діяльності, спроможним з першого дня виконувати  найскладніші оперативно-службові завдання в органах внутрішніх справ?

Практика останніх років показала, що підготовка фахівців у навчальних закладах Міністерства за напрямом «Правознавство» ще не забезпечує набуття ними достатніх професійних навичок, необхідних для якісного виконання завдань з охорони громадського порядку і протидії злочинності.

Сьогодні влада та суспільство, а найбільше МВС України, зацікавлені у тому, щоб отримати після навчання міліціонера-професіонала, а не міліціонера-теоретика, тому закономірно, що урядом затверджено Концепцію програми оптимізації системи підготовки фахівців для Міністерства внутрішніх справ України. Насамперед мова йде про створення нормативно-правової основи відомчої освіти й оптимізацію її структури з метою забезпечення єдності стандартів освітньої та наукової діяльності, покращення якісного складу науково-педагогічних працівників, вдосконалення добору кандидатів на навчання, підготовку якісних навчальних програм і дидактичних матеріалів, впровадження новітніх інформаційно-інноваційних технологій у навчальний процес, наближення його до вимог практичної діяльності органів внутрішніх справ тощо.

Спрямованість відомчих навчальних закладів на підготовку фахівця-юриста має бути переглянута й натомість напрацьована інша концепція освіти, направлена на підготовку багатофункціонального працівника міліції.

Відповідно, у навчальний процес мають запроваджуватися інноваційні засоби навчання. У навчальних планах слід суттєво збільшити кількість практичних занять та активно запроваджувати нові форми і методику подання навчального матеріалу з метою напрацювання у курсантів навичок практичної роботи. Навчальні заклади мають обмежуватися лише підготовкою фахівців-правоохоронців. Важливим їх завданням має стати:

– розроблення сучасних методик протидії злочинності, формування відповідного відомчого банку правоохоронних методик;

– створення автоматизованих робочих місць для профільних фахівців (слідчих, оперативних працівників, експертів-криміналістів, дільничних інспекторів міліції та ін.), прикладних експертно-аналітичних комп’ютерних програм та банків даних;

– розроблення сучасних технічних засобів правоохоронного призначення.

Слід негайно долати й відрив відомчої науки від практики, що сформувався останніми роками. Наукові дослідження слід спрямовувати на вирішення актуальних прикладних проблем протидії сучасній злочинності, виходячи з того, що сьогодні злочинці як ніколи активно вдосконалюють свою протизаконну діяльність, винаходять нові способи вчинення та приховування злочинів, в тому числі із використанням новітньої комп’ютерної техніки.

Необхідно створити дієву систему впровадження наукових досягнень у правоохоронну діяльність, в основу якої мають бути покладені механізми технологічного брокерства, що передбачають формування зацікавленості практичних підрозділів в інноваціях.

Формування працівника міліції нового типу

Стратегічним напрямом подальшого розвитку навчального процесу міністр вважає запровадження інноваційних методів навчання з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій. Слід активно запроваджувати дистанційні освітні технології, насамперед в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, а також заочного навчання.

Наступна вимога міністра полягає в тому, що відомчі навчальні заклади мають готувати фахівців-правоохоронців  за новими спеціалізаціями, зорієнтованими на ефективну протидію сучасним видам злочинів та новим способам їх вчинення. Це – протидія кіберзлочинності, оперативно-технічне документування протиправної діяльності,  судова експертиза тощо.

Іншими словами, слід створити нову ефективну систему трирівневого неперервного професійного навчання: початкове, середнє та вище, згідно з ієрархічною побудовою структури навчання міліції. Кожен рівень має передбачати поступове нарощування як теоретичних знань, так і практичних навичок. Зокрема, підготовка й навчання початкової ланки міліцейських кадрів – це підрозділи, що забезпечують громадський порядок (молодший начальницький склад) має відбуватись мінімум протягом 1 року.

На підрозділи з підготовки цієї категорії міліцейських кадрів (школи початкової підготовки) має покладатись головне завдання – навчити кожного майбутнього  міліціонера вмінню та навичкам діяти професійно під час охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян під час проведення масових заходів (конференцій, демонстрацій тощо).

На рівні середньої ланки у спеціальній середній школі міліції підготовку мають проходити співробітники міліції, які після патрульної служби (не менше трьох років) отримують можливість перейти на наступний рівень міліцейської освіти. Їх навчання має тривати два роки, з яких один семестр повинен бути присвячений виключно набуттю вмінь та навичок практики міліцейської  діяльності.

На спеціальну середню спеціальну школу має бути покладено місію забезпечення на науковій основі підготовки працівників, здатних на високому професійному рівні виконувати свої службові обов’язки, та формування в майбутнього керівника середньої ланки здатності брати на себе відповідальність при вирішенні службових завдань.

На рівні вищої ланки має здійснюватись не лише підготовка керівних кадрів міліції вищого рівня (міліцейського менеджменту), а й реалізація спеціального напряму професійної підготовки – підвищення кваліфікації працівників міліції.

Майбутні слухачі Вищої школи повинні мати, як правило, не тільки відмінні дипломи з попереднього рівня професійної освіти, а й високий рівень необхідних теоретичних знань та практичних навичок. Усі вступники до Вищої школи мусять мати достатній досвід роботи на керівних посадах. (не менше 5 років). 

 І ще про один напрям навчання фахівців – підвищення їх кваліфікації, яка має бути орієнтована на додаткове отримання певних вмінь та навичок і тільки за напрямами певних категорій керівного складу міліції. Важливість цього напряму діяльності школи буде зумовлена тим, що для всіх категорій співробітників міліції буде передбачено як планове підвищення кваліфікації, так і позапланове, як правило, перед призначенням на нову або вищу посаду. Тривалість навчання за програмами додаткового професійного навчання має становити від двох тижнів до одного місяця. Таку форму підготовки ми спільно з ГСУ МВС України в НАВС запровадили для співробітників їх підрозділів. Принагідно хочу подякувати начальника Головного слідчого управління В.І. Фаринника за ту увагу, яку він постійно приділяє питанням підвищення рівня фахової підготовки співробітників слідчих підрозділів. Зокрема, у проведенні занять беруть активну участь його заступники О.Ю. Татаров та В.В. Топчій.

У рамках підготовки молодшого начальницького складу міліції може бути реалізований соціальний проект, метою якого, поряд з вирішенням кадрового питання, є профілактика дитячої бездоглядності та усунення умов для відтворення злочинності в їх середовищі.

Для цього пропонується передати декілька ліквідованих навчальних закладів МВС України на повне утримання місцевій владі, на базі яких утворити спеціалізовані ліцеї і коледжі інтернатного типу з посиленою юридичною підготовкою, етичним та фізичним вихованням тощо. Відбір до яких здійснювати за поданням міліції з числа дітей з багатодітних і неповних сімей, дітей-сиріт та ін. У таких спеціалізованих навчальних закладах діти отримуватимуть хороший рівень середньої освіти, а кращих випускників можна було б рекомендувати для вступу до шкіл початкової підготовки МВС України з подальшим послідовним навчанням за програмами освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, бакалавра та магістра. Практично у нас вже запроваджено подібну систему безперервної фахової освіти.

І найголовнішим є те, що метою реформування системи відомчої освіти має бути поступове формування працівника міліції нового типу, здатного ефективно забезпечувати громадський порядок та безпеку, протидіяти злочинності в умовах громадянського суспільства і правової держави, дотримуючись конституційних прав людини та прагнучи до суспільного сприйняття і схвалення своїх дій.

Теги: