За даними UNAIDS, Україна посідає перше місце в Європі і Центральній Азії за темпами поширення ВІЛ-інфекції. Такий невтішний результат ми отримали завдяки розповсюдженню серед нашого населення наркоманії. Адже 88% наркозалежних, за офіційною статистикою, є ВІЛ-позитивними та страждають супутніми хворобами – туберкульозом, гепатитом В і С. Що ж держава робить для того, аби виправити ситуацію?

Замісна підтримка наркоманів

За логікою речей для того, щоб зменшити темпи захворюваності на ВІЛ/СНІД, слід зупинити розповсюдження наркоманії. Але до вирішення цього питання необхідно підходити комплексно: не лише звітувати про боротьбу із наркоторгівлею, яка не рідко покривається тими, хто повинен із нею боротися, а й проводити профілактичну роботу, особливо із молоддю, з попередження наркоманії. Адже підраховано, що кожен наркоман зі стажем за своє нетривале життя може «підсадити на голку» близько 15 осіб. Крім того, сьогодні слід вживати ефективні методи лікування наркозалежних, кількість яких останнім часом просто шокує (за неофіційними даними – майже 1 млн осіб), оскільки держава має дбати про кожне людське життя. Як це відбувається в Україні?

Останнім часом чиновники від медицини вихваляються методами лікування наркозалежності, які отримали назву «замісна підтримувальна терапія». Чому замісна? Тому що замість вживання «тяжких» наркотиків наркозалежним пропонують перейти на синтетичний медичний препарат з групи опіоідів – метадон. «Однак така заміна не дає жодного ефекту», – упевнений президент громадської організації «Рух протидії наркоманії та наркокорупції» Роман Трохін. На його думку, метадонова програма, по суті, дозволяє наркоманам узаконено отримувати відповідні види наркотиків і поступово помирати.

За словами психіатра-нарколога Владислава Сови, за його лікарської практики ще не траплялося таких випадків, коли пацієнти задля подолання абстинетного синдрому, тобто фізичних і/або психічних розладів, що розвиваються у хворих наркоманією після припинення прийому наркотику або зменшення його дози, вдавалися б до вживання метадону більше 10 днів. «Навіщо людей «нашпиговувати» ним протягом багатьох місяців та років, як це прийнято в Україні, якщо він не лише підтримує пацієнта у стані наркотичного сп’яніння, але, як будь-який наркотик, знижує імунітет? Унаслідок цього ослаблений організм наркомана «не бачить» хвороб і не бореться із ними. Тому важко стверджувати, що методи замісної підтримувальної терапії направлені саме на зменшення кількості хворих на ВІЛ та супутні хвороби», – додає Владислав Сова.

Сумнівні результати

Попри це Міністерство охорони здоров’я України самовдоволено звітує, що нині під егідою держави вищезазначені методи лікування наркозалежності реалізують у 128 лікувально-профілактичних закладах. Більш того, чиновники від медицини задоволені досягнутим результатом, оскільки ця програма ніде не розвивалася такими темпами, як в Україні, у якій станом на 1 червня 2011 року налічувалася найбільша кількість пацієнтів серед країн Східної Європи: 6 тис. 178. Що не дивно, адже наркомани добровільно потягнулися до наркодиспансерів на “лікування”, яке полягає у безперешкодному отриманні дози.

Цікаво, що найближчим часом замісна підтримувальна терапія може повністю фінансуватися із державного бюджету. Для цього МОЗ вже підготувало відповідні зміни до цільової програми. Сьогодні ж такі методи лікування наркозалежності фінансуються Глобальним фондом боротьби з ВІЛ/СНІД, туберкульозом і малярією. Загалом запровадження такої програми триває уже восьмий рік. Переломним став 2008 рік, коли за президентської каденції Віктора Ющенка міністр охорони здоров’я Юрій Поляченко дозволив застосовувати дешевий синтетичний наркотик метадон. До кінця 2012 року кількість пацієнтів, які лікуються за методами замісної підтримувальної терапії, заплановано довести до 20 тисяч. Наступний рубіж доволі розмитий: 60 – 150 тисяч осіб. Загалом на диспансерному обліку в країні перебуває 70,5 тисячі ін’єкційних наркоманів, яким хоч зараз можна призначити терапію метадоном.

Але чи настільки ефективними є результати такого лікування? Якщо так, то чому близько 80% учасників програми замісної підтримувальної терапії потрапляють за ґрати? Тому що, вживаючи паралельно кримінальні наркотики, вони ставлять себе поза законом. Щоб уникнути цього, слід не лише вдаватися до заміни наркотичних речовин на метадон, але й використовувати профілактичні методи у вигляді роботи із психіатром, наркологом, задля подальшої реінтеграції пацієнта у суспільство. Про це на нещодавній прес-конференції розповів голова Державної служби України з контролю за наркотиками Володимир Тимошенко, який вважає, що наріжний камінь – профілактика, а не розширення програми замісної підтримувальної терапії. За його словами, сьогодні лише 6% виділених на її реалізацію коштів спрямовується на постійну роботу з наркоманами, решта – на доступ споживачів до метадону, який, вочевидь, є правдивою метою зарубіжних інвестицій у здоров’я українців. Попри це в Україні досі не існує реєстру осіб, що таким чином лікуються від наркотичної залежності. “Тому, говорячи про результати лікування метадоном, ми оперуємо лише кількісними показниками”, – уточнює посадовець.

Провладне лобіювання

До речі, за кордоном дієвість будь-якої профілактичної програми обов’язково перевіряють на пілотному проекті, а до оцінювання його підсумків залучають широке коло експертів. У нас же все відбувається спонтанно. Тому нічого дивуватися тому, як міжнародним структурам вдалося проштовхнути метадонову програму навіть попри заборону вітчизняним законодавством легального поширення наркотиків. Адже лише в січні 2011 року Президент Віктор Янукович офіційно дозволив замісну терапію, підписавши нову редакцію закону про запобігання захворюванню на СНІД. Зі свого боку прем’єр Микола Азаров розпорядився розширити програму замісної підтримувальної терапії, оскільки таке рішення ухвалив секретаріат уряду спільно з міжнародними організаціями. За таких умов її учасники щодня отримують дозу задарма. Проте це значно не впливає на статистику, яка засвідчує, що з кожним роком кількість наркозалежних в України невпинно зростає, а з нею збільшується і чисельність хворих на ВІЛ/СНІД.

 Більш того, останнім часом у пресі стали з’являтися повідомлення про викриття точок “офіційного” продажу замісних препаратів, які облюбували українські наркомани. Тож погодитися із тим, що із проходженням курсу замісної підтримувальної терапії можна вийти із наркозалежності, насправді важко. Розуміючи це, за кордоном дедалі частіше почали згортати метадонові програми у наслідок визнання їх шкідливими для суспільства. Сьогодні, за словами голови Державної служби України з контролю за наркотиками Володимира Тимошенка, найбільш поширеними на Заході є саме профілактичні методи лікування наркоманів, завданням яких є не лише перемога над фізичною залежністю. Адже, надаючи серйозну психологічну підтримку таким пацієнтам та їхнім сім’ям, реально змусити їх боротися за життя без наркотиків.

З цього приводу слід також зазначити, що в Україні не так давно була ухвалена державна програма протидії розповсюдженню ВІЛ-СНІДу на 2009 – 2013 роки, у якій основними факторами зниження рівня наркоманії виявилися профілактичні та реабілітаційні методи лікування. Попри це уряд чомусь не виділив на такі заходи кошти. Відтак не дивно, що ситуація у цій сфері не змінюється на краще.

Шокуюча статистика

Від загальної кількості ВІЛ-інфікованих наркомани складають 88%. За офіційними даними МОЗ, на сьогодні в Україні проживає близько 200 тисяч ВІЛ-позитивних людей, з яких 40 тисяч хворі на СНІД. Також було зареєстровано 29 тис. 464 ВІЛ-інфікованих дітей до 14 років, з яких 1 тис. 027 – хворі на СНІД, а 293 – померли від нього.

В органах МВС зареєстровано понад 100 тис. наркоманів. Реально їх у 5 – 10 разів більше. У 95% – це молодь у віці 15 – 30 років, адже 97% наркоманів вперше спробували наркотики у віці з 12 до 19 років. Третя частина всіх злочинів пов’язана з незаконним обігом наркотиків. Наркоманами є більше половини засуджених. Кожна п’ята жінка вживає наркотики. Щорічно в Україні близько 150 тис. молодих людей стають наркозалежними.

У середньому тривалість життя ін’єкційного наркомана 5 – 6 років. Близько 120 тис. людей щорічно помирають від наркоманії та її наслідків (329 осіб на добу). Щорічно держава несе збитки від незаконного обігу наркотиків на суму більше 3 млрд. доларів. Лише 2% наркоманів виліковуються, інші 98% – помирають.

Останні п`ять років в Україні спостерігається небачене зростання наркоманії. Сьогодні наркозалежність поступово “молодшає”, середній вік людей, які вживають наркотики, стабільно знижується. Найбільш уражена наркоманією Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька області, Автономна Республіка Крим і Київ.

Інформація до роздумів

Міжнародні правоохоронні органи у щорічній доповіді Європолу, по суті, констатували неспроможність української держави контролювати злочинні канали розповсюдження наркотиків. Попри це у відповіді на запит журналістів «Дзеркала тижня» начальник главку «К» СБУ Володимир Ро­китський навів результати, які повністю суперечать висновкам Європолу. «Вважаємо, що завдяки адекватному реагуванню на нові тенденції щодо боротьби з міжнародним наркобізнесом спецпідрозділами по боротьбі з корупцією СБУ у взаємодії з МВС, Держприкордонслужбою та ДМС України, а також разом із правоохоронними органами Російської Федерації, США, ряду європейських країн, у цілому вдалося зменшити обсяги транспортування наркотиків через територію України», – йдеться у цій відповіді.

Найуспішнішою спецоперацією СБУ, за інформацією Володимира Рокицького, є затримання в Одесі, за наведенням спецслужб США, двох тонн кокаїну ринковою вартістю близько 250 млн дол. Про її значення найбільш яскраво свідчить той факт, що за попередні сім років українська спецслужба перехопила всього 70 кілограмів цього виду наркотиків. Водночас СБУ рапортує про зменшення обсягів перевезення героїну через Україну. Однак цей оптимістичний висновок не підтверджується обсягами вилученого найнебезпечнішого виду «важких» наркотиків. Якщо у 2006 – 2008 роках було вилучено 673 кілограми героїну, то у 2009 – 2011 – лише 13 кілограмів. Таким чином, говорити про успіхи й «активну наступальну позицію спецслужби» у зупиненні героїнового трафіка, який так турбує Європол, наразі не доводиться.

Олександра ТИМОЩУК

Теги: