Випадки, коли особа менше шести місяців перебуває у СІЗО в очікуванні вироку, сьогодні, на жаль, стають рідкістю. Зазвичай, цей термін перевищує допустимі строки, і десятки тисяч людей приречені роками сидіти у слідчих ізоляторах. Тому глава держави восени минулого року у своєму зверненні закликав правоохоронні органи та органи суддівського самоврядування проаналізувати ситуацію та вжити невідкладних заходів щодо дотримання розумних строків тримання людей під вартою. Що з цього вийшло, спробуємо розібратися.

Олександра Тимощук, ЮВУ

Невтішна статистика
Оскільки вирішення цієї проблеми неможливе без участі суду, першими, хто вирішив відреагувати на прохання Президента України Віктора Януковича, стали служителі Феміди. Так, представники Ради суддів і Ради суддів загальних судів навідалися в найбільш проблемні регіони. Вони вивчали стан справ з організацією роботи в місцевих і апеляційних загальних судах Києва, АР Крим, Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Луганської, Сумської та Харківської областей, а також питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Адже відомо, що близько 90% таких подань правоохоронних органів суддями задовольняються.

За судовою статистикою, у 2011 році місцеві загальні суди розглянули 45,7 тис. подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, з яких задоволено 39,7 тис., а подань про продов­ження строків тримання за ґратами – 10,3 тис., з яких задоволено 9,9 тис. За таких умов, станом на 1 лютого цього року в 33 слідчих ізоляторах України під вартою перебували 36 тис. осіб. При цьому 15 громадян очікують на рішення судів у слідчому ізоляторі понад 8 років.

Підсумувавши дані перевірок, представники органів суддівського самоврядування сформулювали низку пропозицій. Зокрема, РСУ рекомендувала головам апеляційних судів періодично аналізувати стан оперативності розгляду кримінальних справ, здійснювати аналіз причин скасування постанов місцевих судів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, надавати методичну допомогу суддям місцевих судів.

Особливості Київської області
За виконання такого доручення у числі перших взялися судді Апеляційного суду Київської області, для яких проблема дотримання розумних строків розгляду кримінальних справ є досить актуальною. Адже так вже склалося, що в районних центрах Київської області немає слідчих ізоляторів, тому арештантів звозять до славнозвісного столичного СІЗО №13 або до таких же установ пенітенціарної системи сусідніх областей. Через що, по-перше, виникають труднощі з доставкою підсудних на судові засідання, оскільки їх потрібно звозити з Києва, Житомирщини Чернігівщини та Черкащини, у наслідок чого і затягується розгляд справи, а, по-друге, за таких умов збільшується чисельність арештантів слідчих ізоляторів, яка значно перевищує допустимі норми. Обговорити цю ситуацію та прийняти необхідні заходи задля її виправлення вирішили на нараді, яку судді Апеляційного суду Київської області нещодавно провели разом із працівниками міліції, пенітенціарної служби та прокуратури.

Відкрив засідання голова Апеляційного суду Київської області Юрій Нечипоренко. Він зауважив, що дуже актуальною сьогодні є проблема недотримання розумних строків розгляду кримінальних справ, через що страждають люди, які вимушені роками очікувати вироку у слідчих ізоляторів. Але у цьому є не лише провина суддів, оскільки у більшості випадків їхня робота ускладнюється через неявку на засідання прокурорів, свідків або ж самих підсудних, яких вчасно не доставили на судові слухання. У сукупності всі ці обставини негативно впливають на строки розгляду кримінальних справ.

Детальніше про конкретні приклади такого стану речей розповів заступник прокурора Київської області Володимир Бабенко. За його словами, всього минулого року у Київській області нараховувалося близько 8 тис. 307 кримінальних справ, з них 1 тис. 61 – досі не розглянуто судом, у більшості випадків через збої у доставці підсудних до суду. Так, підозрювані Тульпін та Дикий чекають на вирок у СІЗО ще з 11 вересня 2008 року. До проблем із конвоюванням у цій ситуації додалися і неявки прокурорів, і задоволення відводу головуючим суддею, у наслідок чого наступний служитель Феміди почав слухати справу спочатку, а потім вона ще була відправлена на дослідування. Інший випадок тримання підсудного Черненка під вартою більше року трапився через невиконання робітниками міліції примусового приводу учасників судового процесу. Через що 8 разів переносилися судові засідання.

Надія на співпрацю
У своєму виступі заступник голови Апеляційного суду Київської області Євген Літвінов здебільшого жалівся на роботу конвоїрів, які або зовсім не доставляють на судові слухання арештантів, або ж роблять це у незручний для суддів час. Найбільше від цього страждають Бориспільський та Києво-Святошинський суд, куди підсудних привозять о 14-00 і забирають о 17-00, тому часу на розгляд кримінальних справ суддям завжди не вистачає. Також суддя Літвінов нарікав на роботу міліціонерів, які несерйозно ставляться до здійснення примусового приводу свідків та інших учасників процесу. Як правило, це доручається дільничному, який максимум на що здатний, так це піти за вказаною у повістці адресою, щоб переконатися у відсутності «запрошеної» до суду особи.

У відповідь на таке зауваження присутні на засіданні співробітники міліції запропонували суддям частіше притягувати у разі злісного ухиляння від явки до суду осіб до адміністративної відповідальності за ст. 185-3 КУпАП. Але судді відповіли їм, що це неможливо робити, оскільки за процедурою зазначена норма передбачає складення протоколу, з яким вони зобов’язані ознайомити особу, до якої застосовуються санкції. А як це зробити, якщо вона не з’являється до суду? Тому застосування цієї статті є примарним. Зі свого боку прокурор Бабенко зазначив, що прокуратура вивчає існуючу проблему і просить міністра юстиції удосконалити механізм доставки свідків до суду.

Крім цього, суддя Літвінов визнав недоречними дії представників пенітенціарної служби, які розсилають арештованих осіб, що проходять за однією кримінально справою, у СІЗО різних областей. «Адже потім їх важко звезти до купи на кожне засідання», — додав він. Представники пенітенціарної служби пообіцяли взяти до уваги таке зауваження. Крім того, задля вирішення проблем із розвантаженням столичного СІЗО та зменшенням вартості транспортування арештантів були прийнято рішення про відкриття слідчих ізоляторів на базі Бориспільської, Бучанської, Білоцерківської і Березанської виправних установ, на що Прем’єр-міністр Азаров пообіцяв виділити чималі кошти.

Хоча вже сьогодні кількість арештантів, які тримаються під вартою у столичному СІЗО, значно зменшується. Показовим є те, що останнім часом суди почали змінювати запобіжні заходи – з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Однак, все ще існують недоліки у роботі суддів, які на першу вимогу правоохоронців дають згоду на арешт підозрюваних осіб у скоєнні нетяжких злочинів. Щоб уникнути такої ганебної практики, голова Апеляційного суду Київської області Юрій Нечипоренко вимагав від своїх колег до кожного випадку обрання запобіжного заходу ставитсья розсудливо. «Це не значить, що слід випускати всіх на волю, — продовжив він. – Просто необхідно до кожного підозрюваного у скоєнні злочину підходити індивідуально». Однак кардинально змінити ситуацію на краще можна лише за умови реформування кримінально-процесуального законодавства, а також норм, що регламентують діяльність прокуратури та адвокатури, – упевнені судді. Адже крім підписки про невиїзд та взяття під варту, які нині часто використовуються в кримінальному процесі, будуть запроваджені такі заходи, як домашній арешт, передання обвинуваченого під нагляд міліції та звільнення під заставу. Лише за таких обставин можна буде суттєво скороти й кількість арештованих у слідчих ізоляторах, і строки їх тримання, тобто всього того, що вимагає глава держави.

Інформація до роздумів:

Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну розробити стратегію вдосконалення процедури взяття під варту громадян, підозрюваних у скоєнні злочинів. Відповідне доручення нашій державі дав суд у своєму пілотному рішенні, винесеному в рамках справи українця Леоніда Харченка проти України, в якому суд визнав порушеними його права при взятті під варту. 10 лютого Європейський суд з прав людини визнав незаконним тримання під вартою Харченка в Київському СІЗО з 20 квітня 2001 року по 4 серпня 2003 року в рамках кримінальної справи за фактом розкрадання коштів однієї з компаній. Врешті-решт цю справу, розслідування якої розпочалося 2000 року, 2004-го було закрито. 10 лютого 2011 року Європейський суд визнав неправомірним тримання Л. Харченка у СІЗО та постановив протягом трьох місяців державі – відповідачу (Україні) виплатити останньому 2 тис. євро на відшкодування немайнової шкоди.

Крім цього, Європейський суд, реагуючи на велику кількість справ, які надходять до нього на розгляд, з 2004 року застосовує процедуру винесення пілотних рішень. Результат такої процеду­ри – виявлення в рамках конкретної справи системних проблем, які призвели до порушення Європейської конвенції з прав людини, і припис державі вжити необхідних заходів для виправлення ситуації.

Згідно із зазначеним рішенням протягом шести місяців з моменту набрання ним чинності Україна має розробити й подати на розгляд Комітету міністрів Ради Європи стратегію внесення змін у законодавство для подолання цієї проблеми. У цьому рішенні Європейський суд відзначає наявність в Україні системних проблем у сфері тримання громадян під вартою, він стурбований передусім не умовами тримання, а самою процедурою обрання такого запобіжного заходу й мотивами, якими керуються українські суди під час арешту громадян.
Європейський суд у своєму рішенні підкреслив: взяття громадян, підозрюваних у скоєнні злочинів, під варту має проводитися лише тоді, коли є загроза ухиляння останніх від досудового слідства, наприклад, коли є загроза втечі підозрюваного або чинення ним впливу на свідків. При цьому Європейський суд із прав людини зазначив: під час досудового слідства ці ризики можуть зникати, наприклад, коли всіх свідків уже опитано. У такому разі, розглядаючи питання про продовження строку арешту, суд має враховувати ці нові обставини й звільняти підозрюваних.

Теги: