Грошові «подарунки»

До роздумів на цю тему «надихнув» нещодавній випадок, пов’язаний із «агітаційним» візитом до моєї оселі представників одного з висуванців у народні депутати (діючий провладний парламентар) по 217 виборчому округу, яких супроводжувала літня мешканка нашої багатоповерхівки. Щоправда, цього разу не було жодної агітаційної продукції чи тривалих бесід про необхідність голосувати саме за їхнього кандидата. Мені просто вручили конверт. Розгорнувши його, я побачила 200 гривень. На запитання, з якого дива мені пропонують хабар, візитери відповіли: «Це всього на всього подарунок від кандидата в депутати без жодних зобов’язань та збору підписів. Вам лише з метою фінансової звітності зателефонують з кол-центру та запитають, чи отримували ви гроші». На додаток мені повідомили, що незабаром коштом того ж висуванця, що нині є народним депутатом, на нашому подвір’ї покладуть новенький асфальт.

Такий підхід до справи мене просто приголомшив, адже з прямим підкупом виборців я ще жодного разу не стикалася. Чула розмови про даровану гречку та продовольчі пайки пенсіонерам, однак все це – дитячі забавки в порівнянні з роздачею грошей. До речі, якщо порахувати, що на кожну квартиру було виділено по 200 грн., то лише на наш невеличкий по київським міркам будинок кандидату в депутати потрібно було викласти близько 15 тис. грн. Загалом, щоб серед 25 кандидатів по округу він зміг набрати просту більшість голосів, за моїми підрахунками, йому достатньо підкупити 50 тисяч виборців, тобто обійти з грошима десь 25 тисяч квартир. Відтак, видатки на таку справу сягатимуть 5 млн. грн. Гадаю, що для народного обранця та бізнесмена, така сума не є непідйомною. До того ж, відбити її вдасться в найкоротші строки перебування при владі.

Про те, що такий спосіб «реклами» дієвий, мені вдалося запевнитися, у той же день після візиту «агітаторів». Дорогою до магазину я встигла почути від випадкових перехожих з десяток розмов про «щедрого» кандидата в депутати, який ще не прийшов до влади, а вже роздає своїм виборцям гроші. На жаль, ці люди навіть не розуміють жахливість цієї ситуації. Мабуть, тому ми маємо таку владу, на яку, в принципі, й заслуговуємо.

Відсутність санкцій

Однак, не всі виборці бажають миритися з таким станом речей. Про що свідчить доволі висока кількість звернень громадян до ЦВК із скаргами на порушення виборчого законодавства, більшість з яких пов’язана з прямим підкупом кандидатами виборців. Однак, як засвідчує практика, цей орган у таких випадках безсилий. Адже закон «Про вибори народних депутатів» забороняє підкуп виборців, але не містить за це санкцій. Зокрема, він не передбачає можливості зняття з реєстрації кандидата або партії. Разом з тим прямий підкуп є кримінальним злочином. Проте, щоб встановити його, необхідно провести певні слідчі дії.

«Центральна виборча комісія не має в своєму розпорядженні ні можливостей, ні повноважень для проведення таких розслідувань, тому перенаправляє скарги, які надходять для реагування, в правоохоронні органи, — пояснює Голова правління громадської організації «Комітет виборців України» (КВУ) Олександр Черненко. – На жаль, прокуратура офіційно визнала відсутність у неї повноважень наглядати за виборчим процесом, у зв’язку з чим усі ці скарги про підкуп звідти відправляють назад до ЦВК. Відтак породжується безкарність тих, хто йде шляхом підкупу голосів. На сьогодні існує лише один вихід з цієї ситуації у вигляді доведення через суд наявності таких правопорушень. На підставі судового рішення ЦВК може винести попередження кандидату, що займається підкупом, як у випадку із Давидом Жванієм. Однак, такі санкції не мають серйозних наслідків, окрім, звісно, розголосу та публічного осудження. 

Лікнеп населенню

На сьогодні представникам КВУ стали відомі факти прямого підкупу в Чернівецькій, Львівській, Хмельницькій, Київській областях. Найменша сума, яку пропонували за голос виборця, за словами Олександра Черненка, складала 50 грн. Також є звернення про те, що в Чернівецькій області голоси виборців у сільській місцевості купували за 150 грн., зобов’язуючи селян надавати свої паспортні дані. А у Львівській області один з кандидатів подарував батькам першокласників по 100 грн. Крім того, голова КВУ розповів, що у Хмельницькій області представники одного з мажоритарних кандидатів під час зустрічі із виборцями роздали присутнім конверти із 500 грн. Коли люди їх повідкривали, то помітили, що у багатьох разом із невдало розірваним конвертом постраждала і сама купюра.

Цікаво, що на Сході України таких випадків зафіксовано набагато менше. Як пояснив голова Правління Донецької обласної організації КВУ Сергій Ткаченко, причина цього криється у відсутності конкуренції. Зазвичай там на одному окрузі лише 5 кандидатів-мажоритарників, коли у Києві ці показники сягають подекуди 40 висуванців. «Такої повноцінної конкурентної боротьби не бачила Донецька область та, на жаль, і не побачить на цих виборах, — зазначив він. – А це вже – прорахунки опозиції. Тому я радив би діючій владі проводити максимально коректну кампанію. Поки що ми цього не спостерігаємо».

Щодо протидії підкупу, то, на думку представників КВУ, найбільш дієвим способом є саме просвітницькі акції серед населення країни. Один з них під назвою «Підкуп-СТОП!» нещодавно презентувала заступник Голови Правління КВУ Наталія Линник. На її думку реалізація проекту саме сьогодні є вкрай важливою. «Як показує наш моніторинг на місцях діють цілі мережі по підкупу виборців, напрацьовуються відповідні стратегії системного підкупу виборців. Підкуповують усім: надають гроші, продуктові набори, безкоштовні соціальні, медичні, побутові послуги. Навіть здійснюють проплати за оренду землі», —  зазначила Наталія Линник. Вона повідомила також, що КВУ реалізує проект «Мобілізація, просвіта та надання юридичних консультацій виборцям у 2012 році під час парламентських виборів в Україні з метою запобігання масовому продажу голосів на вибори. Адже чесний, непідкупний виборець – це той, хто своїм голосом сприятиме розвитку та закріпленню демократії.

Коментар заступника Голови Центральної виборчої комісії Андрія Магери:

– Одного разу я пожартував, що краще провести дві президентські кампанії, ніж одну парламентську. На моїх очах проходили дві парламентські кампанії і дві президентські, але жодного разу виборчий процес не був таким важким, як зараз. Повернення мажоритарної складової додало чимало проблем, у тому числі з підкупом виборців. Кандидати ніколи не робили його так відкрито і самовпевнено. Також мене дивує практика діяльності судових органів, коли по одному кандидату приймається одне рішення, а по іншим, у такій же ситуації, зовсім протилежне. Крайня політизованість виборчого процесу, випадки псування білбордів фарбою, нападу на намети агітаторів і самих агітаторів не прикрашають виборчий процес. У багатьох моментах ці вибори схожі на вибори 2004 року, оскільки такий бруд, як зараз, був хіба що тоді. Вибори 2006 року виявилися майже ідеальними, вибори 2007 року наближалися до них, на виборах 2010-го теж не було такої величезної кількості негативних фактів, як це зараз можемо спостерігати.

Тому на сьогодні ми маємо велику кількість скарг суб’єктів виборчого процесу про підкуп виборців. Але виборчий закон дозволяє ЦВК оголошувати попередження кандидату фактично тільки, якщо є відповідне рішення суду. Те ж стосується фактів розповсюдження свідомо помилкової інформації про кандидатів. Багато хто скаржиться, що немає дієвого механізму відповідальності кандидатів за порушення виборчого законодавства. А, як на мене, то й добре, що немає механізму скасування реєстрації кандидата на цих підставах. В нинішній ситуації ця норма працювала б скоріше проти справедливості виборчого процесу, оскільки відкривала б простір для маніпуляцій. Яскравим прикладом цього є місцеві вибори 2010 року.

Коментар Голови ЦВК Володимира Шаповала:

– Напередодні розгляду питання механізму визначення меж виборчих округів у мене було переконання, що обов’язково лунатимуть звинувачення на адресу ЦВК з цього приводу. Але вони спростовуються тим фактом, що Комісія діяла суворо в рамках виборчого закону, і географічні межі округів у переважній своїй більшості під час засідання були  визначені одноголосно.

Аналізуючи перебіг виборчого процесу, гострою проблемою сьогодення можна назвати тенденцію до зміни виборцями місця голосування з одного округу на інший. Цей нездоровий феномен масової міграції набув найбільш виразного поширення у кількох виборчих округах. Явище носить явно маніпулятивний характер.

Говорячи про практику підрахунку голосів і передачі даних щодо голосування у вигляді протоколів виборчими комісіями різних рівнів, хочу зазначити, що це доволі непростий і, певною мірою, навіть архаїчний механізм, який через об’єктивні складнощі розтягується в часі. Але я переконаний, що належним чином організований екзіт-пол дасть об’єктивну картину в режимі он-лайн, яка не буде суттєво відрізнятися від даних ЦВК по загальнодержавному округу. Інша річ “мажоритарні” округи, де екзит-полів практично не планується, і виникає найбільше проблем з різноманітними порушеннями виборчого законодавства. Тому, на моє переконання, фокусом уваги мають бути вибори саме в цих округах.