Забагато студентів, замало знань і відсутність змін.
Юридичну освіту в Україні не реформували ще з часів СРСР. Та сьогодні це питання постає особливо гостро, адже на ньому наголошують посли G7 та Єврокомісія. Якісна підготовка юристів та правоохоронців є ключовою для зміцнення верховенства права та виконання зобов’язань щодо членства в ЄС. hromadske спільно з Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ (Коаліція РПР) з’ясовувало, що гальмує зміни і які саме покращення потрібні.
Що не так з юридичною освітою в Україні
Забагато випускників, які не можуть працевлаштуватися за фахом, — одна з ключових проблем. Інша, очевидно, вкорінена в неї — якість юридичної освіти, передусім відсутність загального бачення її розвитку.
«Ми не матимемо професійних суддів, прокурорів і адвокатів, якщо в нас не буде якісної юридичної освіти. Коли нарікаємо на правників, то наш погляд має бути відразу звернутий на неї», — наголошує Андрій Бойко, професор факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія».
А ще брак належної практики під час навчання, застарілі методички й неможливість приділити достатньо уваги кожному студенту-правнику. Вікторія Дідач, адвокаційна менеджерка Коаліції РПР, зазначає, що це може бути пов’язано, зокрема, з надмірною кількістю закладів освіти та студентів: «Протягом тривалого часу відкриття правничих програм не вимагало дотримання спеціальних вимог, а процедури акредитації та ліцензування були формальними, що не давало змоги перевіряти якість здобутої освіти».
В Україні багато випускників з юридичною освітою, але мало сильних правників, яких потребує ринок. Ілюстраторка Анастасія Сиваш
Через це експерти, роботодавці та й самі правники зауважують, що нинішній рівень юридичної освіти не відповідає сучасним вимогам ринку праці:
«На виході отримуємо дуже багато випускників із невисоким рівнем знань. Усі вони мають вищу юридичну освіту бакалаврського, магістерського рівня чи рівня доктора філософії. Їх багато, але реально сильних правників, яких потребує ринок і які потрібні Україні, дуже мало», — ділиться Іван Шемелинець, експерт аналітичного центру Фундації DEJURE.
Навіщо розмежовувати підготовку юристів та поліціянтів?
Згідно із задумом, юристи в Україні мають навчатися в закладах під управлінням МОН за спеціальністю «Право». А ось підготовка майбутніх правоохоронців має відбуватися в закладах зі спецумовами навчання, до яких належать заклади під управлінням МВС (спеціальність «Правоохоронна діяльність»).
Але вийшло так, що заклади зі специфічними умовами навчання отримали ліцензію на підготовку правників за спеціальністю «Право». А тому сьогодні заклади зі специфічними умовами навчання готують також і адвокатів, і нотаріусів. Водночас цивільні заклади у структурі МОН також почали готувати кадри за спеціальністю «Правоохоронна діяльність». Важливо, що цим закладам не притаманна підготовка фахівців для органів правопорядку через брак необхідних специфічних умов і часто нестачу відповідних фахівців та інфраструктури.
Ця проблема негативно впливає на загальний рівень правової освіти в країні. Чому так відбувається — дивіться коротку порівняльну таблицю:
Виші, що підпорядковуються МОН
Заклади зі специфічними умовами навчання, що підпорядковуються МВС
Вимоги до вступу на держзамовлення
вищі
(187–189 балів)*
нижчі
(близько 140 балів)*
Включення студентів до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДБО)
Так
Ні
Рівень якості освітніх програм
більш якісний
менш якісний
Складання ЄДКІ** для магістрів-бюджетників під час воєнного стану
Так
Ні
Автономність освітніх програм
Є
(освітні програми схвалює педагогічна рада і затверджує керівник закладу освіти; типові програми затверджує МОН)
Немає
(освітні програми затверджує МВС)
Рівень*** складання студентами ЄВІ та ЄФВВ
Вищий
Нижчий
*за спостереженнями Фундації DEJURE 2021 року
**запроваджений для цього освітнього напряму 2023 року
***за даними Фундації DEJURE
Ці дані допомагають побачити основні виклики та проблеми як на рівні правничої освіти загалом, так і на рівні особистого досвіду людей, які вирішують здобути правничий фах:
- нерівні умови для абітурієнтів;
- нерівність випускників;
- зниження загального рівня підготовки студентів;
- недостатня прозорість роботи освітніх закладів, підпорядкованих МВС, що ускладнює оцінювання та контроль їхньої ефективності;
- обмежені можливості в закладів, підпорядкованих МВС, адаптувати свої програми до потреб ринку праці.
Ми звернулися до МВС, щоб уточнити, як оцінюють якість освіти в тих ЗВО, які їм підпорядковані. За словами міністерства, випускників атестують відповідно до положень законів України «Про освіту», «Про вищу освіту» та статутів ЗВО МВС. У коментарі МВС також зазначило, що відповідність освітніх програм стандартам вищої освіти та спроможність забезпечити відповідний рівень результатів навчання встановлює Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (підпорядковується МОН) під час проведення акредитації.
Щоб визначити рівень знань і вмінь випускників закладів вищої освіти при МВС, їх атестують за допомогою поліційного квесту на навчальних полігонах, під час якого моделюють різні ситуації з роботи Нацполіції.
«Найбільша проблема в тому, що вимоги до вступників, а тепер і випускників-бюджетників за спеціальністю “Право”, в силових відомствах відрізняються від решти: так, до 2024 року майбутні магістри могли вступити до закладів МВС, Міноборони та СБУ, не складаючи ЄВІ та ЄФВВ. У 2024 році це припинили, але довгий час можливість вступу без національних вступних випробувань зберігала шлях у професію тим, хто не міг вступити за інших умов», — зазначають у МОН.
Інституційне розмежування підготовки юристів та поліціянтів на часі не тільки з огляду на покращення системи освіти України, а й тому, що це один із ключових пріоритетів, аби відповідати вимогам ЄС. Така реформа допомогла б розв’язати ще одну проблему — неспівмірне держзамовлення фахівців-правників. За даними, які надає МОН, 2024 року на підготовку юристів для силових відомств закладено 55% держзамовлення фахівців освітнього рівня «Бакалавр» спеціальності «Право».
«Виникає враження, що система МВС потребує більше правників, ніж уся країна загалом, але це не відповідає дійсності. Звертаємо увагу, що загалом по країні державне замовлення на спеціальність “Право” становить 3% від загального обсягу державного замовлення на денну форму освіти як для бакалаврів, так і для магістрів. Водночас для МВС, Мін’юсту, Мінфіну, СБУ правники займають від 22% до 49% державного замовлення на певному рівні освіти для конкретного замовника. І якщо для Мін’юсту така висока частка має логічний вигляд, то для інших державних замовників — не відповідає профілю», — коментують у пресслужбі МОН.
Підготовку юристів та поліціянтів необхідно чітко розмежувати. Ілюстраторка Анастасія Сиваш
2024 року, згідно з постановою уряду України, держзамовлення на підготовку правників-бакалаврів розпорошено між 8 замовниками: МВС, МОН, Службою безпеки, Міністерством оборони, Міністерством фінансів, Міністерством юстиції, Міністерством культури та інформаційної політики, а також Кабінетом Міністрів України.
Найбільший держзамовник серед них навіть не МОН, а МВС, що готує кадри лише для себе, органів, чию діяльність спрямовує міністр внутрішніх справ, а також Нацгвардії. У МВС пояснюють, що потребу у фахівцях визначає Нацполіція. На основі цієї інформації подають пропозиції до формування держзамовлення.
Чи не забагато правничих шкіл та студентів-юристів?
Як зазначає Вікторія Дідач, адвокаційна та проєктна менеджерка Коаліції РПР, сьогодні в Україні приблизно половина закладів вищої освіти готує фахівців у галузі права. За даними Фундації DEJURE, таких установ зараз існує 168. Для порівняння: у США теж діють майже 200 правничих освітніх закладів, близько третини з них — приватні. Та варто врахувати, що населення США станом на 2022 рік було приблизно в 9 разів більшим, ніж в Україні.
«Протягом досить тривалого часу відкриття правничої програми не потребувало від закладу дотримання якихось спеціальних вимог. Процедури акредитації та ліцензування були досить формальними, і, як наслідок, також не здійснювалася перевірка якості вже здобутої освіти студентів. Звісно, ця ситуація негативно впливає на рівень підготовки кадрів і через недостатність належної матеріальної бази, і через кількість науково-педагогічних працівників та їхньої експертності», — наголошує вона.
Коли йдеться про правничі школи, то передусім це університети, інститути й коледжі, які готують фахівців за спеціальністю 081 «Право». Таких закладів освіти різних форм власності й навіть різного підпорядкування (МОН, МВС, СБУ, Мін’юсту, ДСНС) дуже багато. Також є коледжі, які готують правників на рівні фахової та передвищої освіти.
«Кількість закладів, що готують фахівців за спеціальністю “Право”, потребує оптимізації. Наразі ми намагаємося припинити діяльність освітніх програм з права на рівні фахової передвищої освіти. Накопичення інформації щодо якості підготовки здобувачів за результатами ЄДКІ дасть змогу сформувати конкретні пропозиції щодо модернізації мережі закладів», — коментує пресслужба МОН.
Наскільки доступна юридична освіта в Україні?
Рівень вимог для здобуття юридичної освіти в Україні був доволі низьким. Скажімо, 2022-го на магістратуру з права можна було вступити за результатами магістерського комплексного тесту, відповівши правильно лише на одне запитання з п’ятдесяти: «пороговий» бал «склав/не склав» дорівнював одному балу.
Тим часом у США до вищих правничих шкіл вступають уже бакалаври після складання LSAT — іспиту, що засвідчує рівень логічного й аналітичного мислення, а також здатність сприймати складний матеріал.
«Тільки цього року встановили середній бал (150) для вступу на бакалаврські освітні програми. Лише через п’ять років ми зможемо побачити, чи це спрацювало. Довгий час наявність “порогових” балів давала змогу вступити на контрактну форму», — розповідає Андрій Бойко.
Закон України №3642-IX щодо розвитку індивідуальних освітніх траєкторій передбачає, що стандарти вищої освіти за всіма спеціальностями (включно з правничими) переглянуть. Відповідно можуть змінитися й правила приймання. Як зазначає МОН в коментарі для hromadske, оновлення стандартів планують розпочати 2025 року.
Практичний складник навчання
В Україні перед пандемією COVID-19 проводили масштабне дослідження стану юридичної освіти, зокрема опитували працедавців. Ті нарікали на якість підготовки правників, з-поміж іншого — на низький рівень саме практичної підготовки.
«Протягом трьох років від пандемії показники позитивного складання ЄФВВ були досить низькими — 47–54% випускників бакалаврських освітніх програм не складали ЄФВВ. У листопаді-грудні 2023 року вперше проводили Єдиний державний кваліфікаційний іспит. Його результати також є недостатніми», — зауважує Андрій Бойко.
У правничих закладах освіти теоретична частина досі часто базується на радянських методологіях. А в процесі навчання переважає заучування норм законодавства замість їхнього тлумачення, адже в підручниках і методологічній базі бракує аналізу документів. Та експерти зауважують, що найбільше відчувається недостатність належно сформованих практичних умінь і навичок.
«ЄДКІ був сформований із кейс-тестів. Тести та запитання ґрунтувалися на обставинах, які були викладені в певному випадку. Як підсумок, ми побачили, що студенти постали перед труднощами в розв’язанні конкретних задач. За підсумками іспиту я провів опитування серед студентів, які його складали. 30% опитаних зазначили, що їхні заклади освіти взагалі не використовують подібних методів навчання. Студенти не мають навичок розв’язання ситуативних задач: найбільше труднощів викликає надання правильної правової оцінки та застосування правових норм», — зауважує Андрій Бойко.
До прикладу, у США кейс-стаді, тобто навчання на прикладі конкретного випадку, використовують активно. Теоретичну підготовку поєднують із формуванням практичних навичок, розв’язуючи ситуації. Так здобувачі вищої освіти можуть з’ясувати фактичні обставини того чи того випадку, визначити, чи мають вони правове значення та які правові норми треба застосувати. Тобто формуються навички практичного застосування правових норм. У багатьох країнах Європи для цього використовують роботу в малих групах (5–6 осіб) — студенти аналізують і розв’язують складні кейси.
Робота в малих групах на прикладах конкретних випадків. Ілюстраторка Анастасія Сиваш
Андрій Бойко зауважує, що подібних методів навчання правників бракує в українських освітніх програмах.
Виробнича практика — пуста формальність?
Тут знову ж таки може бути корисним іноземний досвід. Скажімо, в США частину навантаження в підготовці студентів-правників беруть на себе адвокатські компанії, проте найбільше — юридичні клініки, де також працюють викладачі університетів і правники-практики. Виші можуть мати кілька юридичних клінік за відповідними напрямами. Дуже багато здобувачів вищої освіти формують навички професійної діяльності саме в юридичних клініках — це і вміння консультувати клієнтів, і представляти їхні інтереси, зокрема в судах.
У Європі практика студентів-правників у багатьох випадках досить жорстко регламентована. Наприклад, у Німеччині здобувач освіти має проходити її пів року в адвокатській компанії. За це він, згідно із законодавством, отримує від неї платню, адже активно залучається до різних видів робіт. Крім того, обов’язковим є проходження практики в суді, прокуратурі чи адвокатурі після першого кваліфікаційного іспиту — це стажування на позиції помічника судді або помічника адвоката. В інших державах проходження практики теж добре врегульоване.
«Я думаю, що ми також повинні прийти до цього й належно регламентувати проходження практики здобувачами вищої освіти принаймні в судах, прокуратурі, адвокатурі, в органах Міністерства юстиції. Щоб не лише професійне середовище відчувало етичний обов’язок підтримувати своїх майбутніх колег, але й щоб цей обов’язок безпосередньо випливав із закону», — наголошує Андрій Бойко.
Чи можуть українські правники влаштуватися в Європі чи США?
Українським випускникам працевлаштуватися поза межами своєї національної правової системи досить складно. Щоб практикувати в європейських державах чи у США, треба скласти відповідний кваліфікаційний іспит для доступу до правничої професії. В Америці це bar exam, який дає змогу потрапити в колегію адвокатів та отримати ліцензію на адвокатську діяльність у цій країні, а в Німеччині — два державні кваліфікаційні іспити. Також часто постає питання отримання громадянства.
«У Європі дуже низький рівень працевлаштованості випускників з України. У США дещо вищий, оскільки там все-таки низка випускників з України змогла закінчити магістерські програми та скласти bar exam, і частина наших випускників дійсно працює на американському правничому ринку. Але це не так багато насправді, як ми можемо уявити чи хотіли б собі це уявляти», — ділиться Андрій Бойко.
Багато студентів правничих факультетів через російське повномасштабне вторгнення наразі перебувають за кордоном, тому паралельно навчаються у двох університетах — українському й іноземному. У низці країн для здобувачів освіти з України створили можливості та умови для навчання. Вільнюський університет, наприклад, запросив українських професорів до викладання і дав можливість продовжити навчання студентам юридичних факультетів українських вишів.
То що ж робити? Потрібне комплексне бачення розвитку правничої освіти
Розробка та впровадження комплексного бачення системи правничої освіти допомогли б:
- забезпечити системний підхід до підготовки майбутніх фахівців;
- гарантувати високу якість освіти та її відповідність міжнародним стандартам, що сприяє інтеграції України до глобального освітнього простору;
- узгодити освітні програми із сучасними потребами ринку;
- підвищити довіру роботодавців до випускників юридичних факультетів.
«Комплексного бачення немає, бо немає концепції розвитку юридичної освіти. Водночас у програмі чинного уряду 2020 року записано, що має бути проведена комплексна реформа юридичної освіти. Як, у який спосіб? Не написано. У 2017 році були два законопроєкти, які намагалися регулювати це питання на законодавчому рівні, але далі реєстрації та отримання висновків справа теж не пішла, і вони були відкликані з парламенту», — зауважує Іван Шемелинець.
Робоча група працює над спільним баченням майбутньої юридичної освіти. Ілюстраторка Анастасія Сиваш
2021 року в Міністерстві юстиції за участі МОН, професійної спільноти, інших зацікавлених сторін розробили Концепцію розвитку юридичної освіти. Наразі Україна шукає шляхи, як реформувати юридичну освіту в умовах повномасштабної війни. Наприклад, зараз при Комітеті Верховної Ради України працює робоча група з питань реформування юридичної освіти, до якої входять представники як МОН, так і МВС, щоб визначити спільне бачення майбутньої юридичної освіти.
Які зміни пропонує МОН
Серед пропозицій МОН — припинити готувати юристів освітнього ступеня «Фаховий молодший бакалавр», тобто тих, хто здобуває його в коледжах, професійно-технічних училищах або закладах вищої освіти (ЗВО) із відповідною ліцензією. Як зазначає МОН у коментарі, на ринку потреби в таких фахівцях немає.
Ці й інші положення, на думку Юлії Гришиної, варто включити до Концепції розвитку вищої юридичної освіти, яку Комітет ВР з питань освіти, науки та інновацій схвалив у квітні 2021 року після низки обговорень, що тривали з листопада 2020-го. Але зараз розробляють новий законопроєкт, що мав би врегулювати всі необхідні положення — працювати над ним почали з розробки його концепції, це вимога нового Закону України «Про правотворчу діяльність».
Наприкінці червня 2024-го робоча група з питань реформування юридичної освіти, де співголовами є Юлія Гришина та Микола Стефанчук, мала б провести засідання й обговорити створення концепції такого законопроєкту. Однак вона зібралася 26 липня. Обговорювали підготовлений експертами драфт Концепції проєкту Закону України «Про вищу юридичну освіту та первинний доступ до правничої професії». За словами Юлії Гришиної, завершити цей етап роботи з документом планують цього літа, а восени — вже мати готовий законопроєкт, щоб подати його на розгляд урядові.
Що ще можна зробити, щоб покращити якість правничої освіти
- 1Скоротити кількість освітніх закладів, які готують випускників за юридичними спеціальностями (про це сьогодні досить часто говорять і експерти, і представники МОН).
- 2Готувати цивільних правників мають заклади вищої освіти, що підпорядковуються МОН або отримали від нього ліцензію.
- 3Підвищити ліцензійні умови й умови акредитації, що дають закладам освіти право видавати диплом про здобуття вищої юридичної освіти.
- 4Залучати до викладацької діяльності представників професійної спільноти, зокрема правників-практиків, аби забезпечити зв’язок між освітою та фаховим середовищем.
- 5Осучаснити навчальну та матеріально-технічну базу (наразі фахівці звертають увагу на нестачу знань у сфері міжнародного гуманітарного права, міжнародного права, прав людини або ж права ЄС).
- 6Активніше залучати професійне середовище до підготовки правників, акредитації навчальних програм і складання іспитів.
Усі ми прагнемо справедливого суду, законності та безпечних вулиць. Без професійних адвокатів, прокурорів, суддів та поліціянтів це неможливо. Отже, необхідно стежити за юридичною реформою — від цього залежить справедлива й ефективна судова система в Україні, а ще й наш вступ до ЄС.
Партнерський матеріал опубліковано на правах реклами. Над проєктом працювали: журналістка Поліна Мішакова, редакторка Анна Яблучна, дизайнерка Мирослава Мохнацька, ілюстраторка Анастасія Сиваш, розробник верстки Ігор Башинський, креативна продюсерка Анна Соха.
Спецпроєкт підготовлений Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Відповідальна та підзвітна політика в Україні» (U-RAP), що виконується Національним демократичним інститутом (НДІ), Міжнародним республіканським інститутом (МРІ) та Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES). Думки, висловлені у публікації, належать експертам і не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду Сполучених Штатів Америки.
