Початок читайте тут.

 Ілларія Бачило,
завідуюча сектором інформаційного права
Інституту держави і права Російської академії
наук, доктор юридичних наук, професор

Олександр Соснін,
професор кафедри управління суспільним розвитком
Національної академії державного управління
при Президентові України,
доктор політичних наук, професор, спеціально для «ЮВУ»   

Влада людей, які володіють інформацією

Скажімо, сьогодні розміщуючи в Інтернеті інформацію, її творці у більшості випадків не можуть навіть передбачити того, в якій країні користувачі отримають до неї доступ і чи не порушуватиме вона місцеве законодавство. Подібні питання, що стосуються доступності Інтернету й інших глобальних систем комунікації, стало одним із ключових у розумінні проблем безпеки суспільно-політичного розвитку майже у всіх країнах світу. Дискусія щодо контролю за всесвітнім павутинням – питання принципу, а не фактичного виконання, однак головним є те, що у сьогоднішньому суспільстві неприпустимо, щоб повноваження над таким глобальним ресурсом, як інформація знаходилися в руках однієї держави. Це стало суперечити принципам самого Інтернету – відкритого і незалежного.

Проблеми облаштування демократичних засад в інформаційних відносинах, підпорядкування їх інноваційному розвитку для нас, безумовно, не нові, але стають вкрай актуальними, особливо в умовах криз і соціальних потрясінь, які переживає сучасний світ. Підставою для їх термінового вирішення є те, що інформація, зокрема, є невіддільною за своєю природою та онтологією в житті суспільства. Пізнання людиною навколишнього світу і самої себе відбувається, як відомо, внаслідок сприйняття об’єктивної реальності і розуміння своєї ролі в житті глобального світу, аж до постановки завдань щодо розкриття понять і змісту його складових. Інформація та знання дедалі більше ставатимуть найважливішим ресурсом і капіталом, визначаючи не тільки прогрес високотехнологічних сегментів економіки й культури, але й характер трансформації впливу на суспільний розвиток різних політичних структур і інститутів. Зокрема, на формування в суспільстві певно нової класократії (від лат. сlassis – розряд), теоретичні концепції і практичні дії якої підпорядковано виділенню в суспільстві нової великої соціальної групи (класу) інформократії (від лат. іnformation – ознайомлення, роз’яснення) і обґрунтуванню їх авангардної, ведучої, панівної ролі щодо інших груп громадян і держави в цілому. Влада людей, які володіють інформацією, фактично повною мірою починає сьогодні відчутно давати про себе знати.

Засоби і технології комп’ютерної доби

Розвиваючи інформатику як науку і технологію, ми маємо дедалі більше гостро відчувати потребу гармонійної побудови засад громадянського і інформаційного суспільства, що зобов’язує владу – всю систему державного управління передбачати знання процесів їх розвитку, а також можливості впливу на ситуацію інформаційної диктатури з боку інших держав. Виконуючи економічні та соціально-політичні функції регулятора, держава має адекватно реагувати на величезну сукупність різноманітних взаємовідносин в інформаційній сфері: постійно, розвивати і удосконалювати право, яке стрімко змінюється під впливом розвитку технологій. Ми маємо бачити, зокрема, як відбувається юридична адаптація до стрімкого розвитку технологій. Використання в сфері діяльності юридичної науки таких її атрибутів, про які донедавна взагалі не було чути, як-то: електронні документи, електронний підпис, електронні послуги, цифрова аудіо-, відеотехніка, мультимедійні пристрої й інші новації, потреба в яких з боку влади і громадян з’являється майже кожен день.

Назва процесу, який ми за звичкою називаємо науково-технічною революцією (НТР), у певному розумінні умовна щодо розвитку ІКТ і ТЗКС, оскільки революція згідно з сучасним наукознавством має початок і кінець у зміні парадигм розвитку, а те, що відбувається сьогодні в інформаційній сфері, кінця не має. Це послідовність революцій – комп’ютерна, інформаційна, мікроелектронна, нанотехнологічна, гуманітарна тощо. Ми бачимо тут якісний стрибок у всій системі практичного перетворення світу сучасним людством, і за таких умов органічне «адсорбування» впливу новітніх технологій у повсякденне життя традиційна мораль суспільства не витримує. Всі висновки та оцінки філософів і політологів лише пов’язано з аналізом надскладної ситуації, в якій органічно переплетено морально філософські, соціологічні та інші аспекти присутності людини в світі. Навіть постановка проблеми щодо морально-соціологічної визначеності науково-технічного прогресу виходить за межі загально прийнятних суспільством оцінок. Йдеться не про звичайне співставлення наукових знань як головного чинника прогресу з моральними оцінками, а про те, що моральні, соціологічні та антропологічні параметри й оцінки необхідно досліджувати з погляду на проблеми розвитку засобів і технологій комп’ютерної доби.

Торуючи дорогу у майбутнє

Неузгодженість концепцій розвитку суспільства, затягування суспільством вирішення проблем інноваційного розвитку, особливо на стадії технологічного оновлення, загрожує нації виродженням. Реальність такої перспективи бачиш, коли встановлюваний глобальний уніформізм формує жорстку вертикаль системи влади, тотальний контроль за поведінкою людини за допомогою засобів ІКТ, яких ніколи ще й не існувало. Він зростає і підвищує, зокрема, залежність свободи людей від наявності грошей, пригнічує їх гідність. Фактично це стає вищою формою рабства і, як наслідок, формою масового поневолення людини Мамоною – богом багатства, жадібності, користолюбства, грубої чуттєвої насолоди тощо. Сьогодні не тільки окремі люди, а й великі прошарки суспільства постають перед дилемою: або бути конформними, або виключеними, і одночасно усвідомлюють, що людство, як це вже неодноразово відбувалося, стало свідком невдалого нав’язування стандартів життя, культури, демократії… Так само невдалими виявляються спроби окремих країн революційно «переплигнути» природні етапи свого еволюційного розвитку, хоча історія не знає позитивних прикладів «стрибкоподібного» переходу, скажімо, від феодалізму до стійкого, соціально-орієнтованого суспільства, минаючи основні стадії розвитку.

Перспектива повернення з рабства раціоналістичної логіки до свободи духу нації і її громадян надходить із ноосфери, із розумінням потреби в новому соціальному устрої, заснованого на духовній свободі і вільних правах громадян на інформацію, достойне життя тощо, тобто того, що віддзеркалюється в процесах облаштування засад громадянського суспільства. Втілення ноосферних цінностей громадянського суспільства в стратегію глобального розвитку людського суспільства, хоча й детерміновано об’єктивно, вимагає сприяння людського розуму у всіх сферах наукового пошуку, який знищує фіксовану межу в сучасному розвиткові знань про природу, про явища в соціальному житті людини і суспільства. І тут без усвідомлення людиною відповідальності за життя, не тільки борючись за своє біологічне або культурологічне виживання, але й за збереження видової різноманітності всього органічного світу планети, соціальний прогрес неможливий. Надзвичайно важливим тут є орієнтація суспільства на дослідження вчених, які поєднують технологічні прогнози, технологічний практицизм із прискіпливою роботою соціологів, психологів, філософів, торуючи дорогу своєму народові у майбутнє.

Проблеми ї примирення або протистояння

Саме для цього потрібна концептуальна розробка засад інноваційного розвитку держави, пов’язаних із функціонуванням структур громадянського та інформаційного суспільства. Зрозуміло, що це винятково складна соціально-економічна система, яка, до того ж, розвивається в умовах глобальних трансформацій. Безумовно, що першочерговою вимогою до таких розробок є їх системна повнота, тобто, включення до них всіх складових процесу побудови інформаційного і громадянського суспільств. Вони, розвиваючись, багато в чому будуть визначати якість всіх майбутніх проектів, ефективність їх реалізації і функціонування.. Відзначимо, що сьогодні невиконання цих вимог найчастіше обумовлено не відсутністю наукового знання, об’єктивної необхідності або необхідної технології, а невмінням і небажанням управлінської еліти з інженерною обов’язковістю виконувати найважливіші умови працездатності соціуму знижує ефективність і прогресивність реформ, і стає дедалі більше небезпечним. У свою чергу, невиконання вимоги системної повноти в управлінні системною трансформацією травмує і карає соціум все більш масово і глибоко.

Ми вважаємо, що, скажімо, вживання в законах і урядових постановах такого базового поняття, як «концепція», само по собі має системно і всебічно показувати зміст майбутніх планів. Вони як погляд, розроблений на основі системної і якісної повноти, на сутність, цілі (мету), характер і можливості майбутньої діяльності, віддзеркалюють не тільки погляди влади на наукові і технолого-конструктивні уявлення, але й визначають межу їх діяльності при впровадженні технологій (структура, організація, управління, духовна атмосфера, інші умови).

Визначаючи громадянське суспільство як «стан суспільства, при якому всі його інституції в сукупності і взаємодії здатні забезпечити саморегуляцію і синергетику розвитку, співвідносячись з умовами конкретного історичного періоду розвитку в оточенні інших геополітичних утворень планети (держав)», важливо усвідомлювати, що якщо один з найпоширеніших варіантів трактування громадянського суспільства пов’язано з діяльністю недержавних громадських організацій, а другий, включає в структуру громадянського суспільства взаємодію держави з бізнесом і «третьою силою», без точного її визначення, в підсумку створюють тривіальну модель, в якій «держава», під якою вбачається система влади, залишається за межами громадянського суспільства. Як наслідок, виникають складні проблеми їх примирення або протистояння, можливо навіть протиборства влади із громадськими об’єднаннями.

Взаємозв’язок інституцій громадянськогота інформаційного суспільства

Спробуємо унаявити складні зв’язки складових громадянського суспільства із факторами інформатизації сучасної країни та реакцією останньої на можливість змін правових норм у процесі розбудови засад інноваційного.

 Зв’язок інституцій громадянського суспільства з факторами інформатизації й об’єктами правового забезпечення цього зв’язку

Виявлений взаємозв’язок інституцій громадянського і інформаційного суспільства (зрозуміло, що у реальності їх значно більше), напрямів їхньої діяльності і значимість інформатизації суспільства, а також вплив права на процеси їх розбудови потребує, безумовно, більш глибоких досліджень. Вони дозволять отримати більш якісну картину щодо формування і значимості інститутів громадянського і інформаційного суспільства, які народжуються синхронно.

Питання розвитку інформаційного національного простору

Можна з упевненістю сказати, що дослідження становлення таких інститутів, як: виховання особистості як індивіда, як члена суспільства; вибір органів влади й інших форм демократії; справедливість і законність; контроль над діяльністю органів влади – поки що розосереджено по різних наукових напрямках, однак формування засад для подальших інвестицій у людський розвиток, формування суспільної свідомості, суспільної думки, добродійності і милосердя, авторитету, престижу ідеї служіння Батьківщині, інформування населення і зворотний зв’язок, захист безпеки громадянина через боротьбу з корупцією, правопорушеннями і злочинними діями, підвищить відповідальність громадян за своє життя і життя країни в цілому тощо. Вирішення названих проблем лежить у площині наукової і практичної діяльності соціологів, політологів, політиків, правознавців, різних дослідницьких інститутів, можливо, спеціальних суспільних установ, яких вимагає розвиток громадянського суспільства.

Державної і суспільної уваги вимагає і проблема поглибленого вивчення питань розвитку інформаційного національного простору як суспільного інформаційно-комунікаційного середовища. З огляду на те, що воно, безумовно, належить суспільству і дедалі більше набуває для людини і суспільства еволюційного значення, це виключно важлива проблема. Відносини, що виникають в інформаційній сфері суспільства на сучасному етапі розвитку, об’єктивно потребують розвитку методів правового регулювання – інформаційного права. Це, зокрема, відображено в цьогорічній декларації за підсумками зустрічі лідерів розвинених країн світу в Довілі. У ній відзначено те, що на сучасному етапі суспільно-політичного розвитку країн світу робота із інформацією та знаннями всюди вимагають змін і залучення до управління ними фахово підготовлених свідомих громадян, які самі по собі об’єктивно стають стратегічним ресурсом країн, умовою розвитку людини, народів та держав, обумовлюють спроможність націй і людства взагалі до інноваційної діяльності і, як наслідок, до позитивного суспільно-політичного розвитку громадянського і інформаційного суспільств.

Погляд у майбутнє

В основі вирішення названих проблем забезпечення виконання таких умов, безумовно, лежить низка питань, що вимагають більш чіткої методології із закріпленням правової підтримки щодо порядку відносин всіх акторов діяльності в суспільстві. Уявляється, що такий підхід повинен передбачати і відповідь на запитання про те, як зв’язати інституції (структури) громадянського суспільства з інститутами інформаційного (напрямами і формами діяльності), з одного боку, і забезпечити кожного громадянина суспільства визначеними повною мірою – конституційно, правами й обов’язками в інформаційній сфері. Саме тут, безумовно, формуються засади політико-правової моделі організації майбутнього нашого суспільства. Названа проблематика умов інноваційного розвитку пострадянських країн, які обрали шлях модернізації суспільно-політичного життя, має віддзеркалюватися в усіх концептуальних документах, починаючи від стратегії національної безпеки і вибору пріоритетів розвитку націй. Ми маємо всі підстави вибудувати економіку своїх країн як інформаційну, тобто виробляти наукові знання як ресурс власного розвитку. Наші суспільства вже зрозуміли, що проблеми роз