Богдан ФУТЕЙ

З прийняттям нової Конституції Україна зробила перехід у сфері гарантій прав людини, та і загалом у правовій галузі, до демократичної системи, що базується на верховенстві права і повазі до закону. Однак, як свідчить досвід інших демократичних країн, єдиного шляху захисту і здійснення прав громадян, необхідних для збереження демократії, не існує. Слід також зазначити, що Конституція України чітко не виписує методу гарантування певних прав та процедур, тож багато з них залежать від майбутніх законів, які визначать ці деталі. У такий спосіб Конституція залишила декілька ключових питань відкритими для дискусії під час підготовки цих законів. Серед таких питань є роль суду присяжних в Україні.

Забезпечення безсторонності

Конституція Сполучених Штатів Америки гарантує суд присяжних у всіх кримінальних справах. Верховний Суд Сполучених Штатів визначив право на суд присяжних як “основоположне в американській системі правосуддя” та як найважливіший елемент шостої поправки до Конституції США, яка стосується права на суд присяжних у кримінальних справах та сьомої, що стосується права на суд присяжних у цивільних справах (Sullivan v. Louisiana, 113 S. Ct. 2078, 2080 (1993). Суд присяжних, що складається з громадян, які обираються сторонами у справі, є невід’ємною частиною судової системи у Сполучених Штатах. Під час судового розгляду присяжні визначають факти по справі та визначають чи ці факти свідчать на користь позивача, чи обвинуваченого. На час прийняття Конституції Сполучених Штатів суд присяжних складався з дванадцяти членів. Така кількість не є вимогою Конституції, оскільки Верховний Суд дозволив судити обвинуваченого у тяжких злочинах в суді штату судом, що складається з шести присяжних (Williams v. Florida, 399 U.S. 78 (1970).

Оскільки доля підсудного у судовій системі Сполучених Штатів багато в чому залежить від рішення суду присяжних, який складається з пересічних громадян, то вирішальне значення має забезпечення безсторонності суду присяжних. Ця безсторонність гарантується двома вимогами щодо формування суду присяжних. По-перше, суд присяжних повинен обиратися з представницької вибірки громадськості. Однак наявність того факту, що вибірка присяжних не є пропорційно представлена різними групами населення (чи то жінки, чи афро¬американці), не є достатньою підставою для демонстрування порушення цієї вимоги. Сторона, що подає протест, повинна також довести факт маніпулювання присяжними, задля того, щоб відсторонити цей конкретний склад суду присяжних.

Другою вимогою є те, що присяжні мають бути безсторонні та повинні ухвалити рішення не лише на підставі доказів, представлених на судовому розгляді. Таким чином, якщо хтось з присяжних був схильний піддатися тиску або впливу (наприклад хабар), це є порушенням права обвинуваченого на безсторонній розгляд справи судом присяжних. А отже, якщо подібне трапляється, суддя має провести слухання з метою визначення, чи є суд присяжних неупередженим, чи ні. Іншими обставинами, що загрожують безсторонності, є приватне спілкування з присяжним, факт, що місце проведення судового процесу було “бомбардовано” інформцією про судовий розгляд, чи випадок, коли присяжні володіють інформацією щодо істотних фактів справи ще до початку процесу.

Говорити правду

НЗ метою запобігання цим обставинам, суди першої інстанції у Сполучених Штатах використовують досудову процедуру, відому як voir dire (з давньофранцузької – говорити правду – допит судом присяжного чи свідка на предмет з’ясування його безсторонності чи неупередженості), протягом якої сторони та суддя можуть ставити майбутнім присяжним запитання стосовно їхньої можливої зацікавленості у результаті справі та можливих упереджень. У випадку, якщо кандидат у присяжні має якісь переконання щодо сутності справи, він чи вона можуть бути належним чином звільнені від обов’язку присяжного. Якщо сторона відхиляє кандидатуру присяжного на цій підставі, це називається “відводом за конкретною підставою”. Але не кожна точка зору (переконання), сформована перед судовим розглядом справи, може дискваліфікувати присяжного. Суддя повинен визначити, чи характер такої думки (переконання) є таким, що перешкоджає безсторонності присяжного (Reynolds и. United States, 98 U.S. 145 (1879).

Крім того, на судових розглядах кримінальних справ процес voir dire є дещо ускладненим, оскільки як сторона обвинувачення, так і сторона захисту можуть звільняти від обов’язків певну кількість присяжних без зазначення будь-якої причини свого рішення. Такі відхилення кандидатур присяжних відомі як “відводи без зазначення причини”. Але якщо може бути доведено, що обвинувачення використовує відводи без зазначення причини для виключення певної расової групи, то такі дії вважатимуться порушенням Конституції США (Swain v, Alabama, 380 U.S. 202 (1965).

Досвід континентальної Європи і колишнього СРСР

У кримінальних справах у континентальній Європі прості громадяни використовуються не лише для визначення фактів. Серйозні судові розгляди включають поєднання професійних суддів та нефахівців, що займають місце суддів (непрофесійних суддів) при розгляді справи. Ці непрофесійні судді, на додаток до того, що вони встановлюють питання факту у справі, також тлумачать закон. У Німеччині, наприклад, місця суддів у суді під час розгляду кримінальної справи займатимуть один професійний суддя та два непрофесійних. Більш серйозні злочини вимагатимуть присутності трьох професійних суддів та двох непрофесійних. Під час судових розглядів кримінальних справ у Франції використовуються три професійні судді та дев’ять непрофесійних. Один з професійних суддів працює як головуючий та відіграє найактивнішу роль серед інших. У той же час менш серйозні судові справи розглядає один професійний суддя.

Відразу після того, як обидві сторони завершили подання доказів у своїх відповідних справах, присяжні у Сполучених Штатах обдумують вердикт без присутності судді У кримінальних справах на федеральному рівні вердикт вини вимагає одностайності присяжних. Кірм того, на цьому етапі у кримінальному процесі суд присяжних лише вирішує питання вини; винесення вироку є окремою процедурою. У континентальній Європі судді обдумують вердикт і голос кожного непрофесійного судді є такої ж сили, як і голос професйного. Одностайність не вимагається, і вердикт щодо вини включає судове рішення у справі.

Подібним чином у колишньому Радянському Союзі, за традицією соціалістичного права, судові розгляди у кримінальних справах провадилися судом у складі трьох суддів, один з яких був професійним суддею, а два інші – непрофесійними суддями (народні засідателі); всі разом вони вирішували питання права та фактів. Професійний суддя зазвичай був головуючим суддею і, таким чином, відігравав головну роль у провадженні судової справи, але він чи вона також могли делегувати свої повноваження одному із засідателів. Для винесення вироку була потрібна більшість голосів, а не одностайність. Перед проведенням голосування професійний суддя інформував засідателів щодо правової норми, що мала була бути застосована. Однак, як правило, професійний суддя голосував останнім з метою уникнення “можливого впливу” на народних засідателів. Таким чином, теоретично така соціалістична опитувальна” система перекликалася з занепокоєннями в США щодо впливу суддів на присяжних.

Присяжні і народні засідателі

Конституція України поєднує існування присяжних та засідателів у системі правосуддя. Це може бути наслідком компромісу між різними фракціями парламенту, який потребувався для прийняття Конституції. Ця двозначність також може свідчити про невизначеність щодо остаточної ролі суду присяжних в українській правовій системі. Наприклад, стаття 124 вказує, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних, не даючи визначення цим термінам. Незрозуміло, чи Конституція передбачає існування “народних засідателів” і “присяжних” окремо, чи як взаємозамінювані суб’єкти. Стаття 127 відображає цей сумнів, зазначаючи, що правосуддя здійснюється професійними суддями та у визначених законом випадках – народними засідателями та присяжними. Знову ж таки, Конституція не визначає цих термінів. Відокремлюючи суддю від суду присяжних, автори, очевидно, бачили роль присяжних такою, якою вона є у Сполучених Штатах Америки. Тобто завдання присяжних полягає у встановленні фактів справи та визначення відповідальності (винності) підсудного, не роблячи при цьому жодних інших правових висновків. З іншого боку, називаючи в цій статті суддів професійними, розробники, очевидно, мали на увазі, що присяжні та засідателі є непрофесійними суддями, як це є у системі континентального права.

Наступне свідчення саме такого значення терміна “суд присяжних” можна знайти у статті 129, яка встановлює, що “с удочинство здійснюється суддею особисто, колегією суддів чи судом присяжних”. Таким чином, викладене в такий спосіб положення видається таким, що дозволяє судочинству бути проведеним безпосередньо “судом присяжних” без керівництва судді. У цьому випадку розробники не мали намір визначити, що суд присяжних складається лише з непрофесійних суддів, які здійснюють судочинство. Це положення мало б сенс лише у тому випадку, якщо розробники визначили термін “суд присяжних” як такий суд, що містить принаймні одного професійного суддю серед декількох присяжних. Більше того, слід зазначити, що ця стаття не передбачає участі народних засідателів.

Без подальшої деталізації

Незважаючи на чітко виписані обов’язки суду присяжних в Україні, сама згадка про запровадження суду присяжних без подальшої деталізації викликає Інші питання. Наприклад, Конституція не деталізує, чи має особа право на суд присяжних у цивільних та кримінальних справах, чи лише у кримінальних справах. У Сполучених Штатах Америки ця проблема вирішується Біллем про права – першими десятьма поправками до Конституції США. Як було зазначено вище, Шоста поправка до Конституції США гарантує право на суд присяжних у всіх кримінальних справах. Сьома поправка зберігає право на суд присяжних у позовах, що стосуються загального (цивільного) права, коли “сума позову перевищує двадцять доларів”. Двдацять доларів важили набагато більше у 1791 році, коли ця поправка була ратифікована, тим не менше, ця сума ніколи не була збільшена.

Далі слід зазначити, що професійний суддя має бути громадянином України (стаття 127), тоді як Конституція України дозволяє “народу” брати участь у суді присяжних (стаття 124). Тим не менше, присяжні чи народні засідателі обиратимуться з числа зареєстрованих виборців, які повинні бути громадянами України. Ця система подібна до системи Сполучених Штатів Америки. Відповідно до законодавства США громадянство є необхідною умовою для виконання обов’язків присяжного засідателя у федеральному судочинстві.

Питання щодо чисельності та одностайності

На додаток, Конституція України нічого не говорить про чисельність присяжних у суді присяжних та кількість голосів, необхідних для прийняття рішення. У той час, коли Конституція Сполучених Штатів Америки також не зазначає точну кількість присяжних, Сполучені Штати керуються практикою системи загального права у встановленні чисельності членів суду присяжних. Верховний Суд встановив, що суд присяжних, у розумінні загального права, включає всі необхідні елементи, визнані Сполученими Штатами та Великобританією на час прийняття Конституції. Ці елементи включали суд присяжних з 12 осіб, (Thompson v. Utah, 170 U.S. 343 (1898) які повинні були дійти одностайного висновку (Andres И. United States, 333 U.S. 740 (1948). Тим не менше, Суд пізніше переглянув ці стандарти, визначивши, що кількість суддів (12) була “історичною випадковістю” (Williams, 399 U.S. 78.). Хоча ця кількість була чітко встановлена при ратифікації Шостої поправки до Конституції США, Суд вирішив, що ця кількість не вимагалася загальним правом та не була наміром авторів Конституції.

Замість того Суд зосередив увагу на проблемі, чи впливає чисельність суду присяжних на досягнення мети, задля якої суд присяжних, власне і був сформований, – а саме запобігання порушенням прав, встановлення справедливої процедури встановлення фактів та забезпечення ухвалення неупередженого рішення. Суд визначив, що суд присяжних, який складається з шести членів, задовільняє ці вимоги. Таким чином Суд дозволив зменшити чисельність присяжних у цивільних справах.

Переглянувши вимогу щодо одностайності, Верховний Суд дійшов висновку, що історія та прецеденти вимагали одностайного рішення у федеральних кримінальних справах, але не у справах на рівні штату (Apodaca v. Oregon, 406 U.S. 404 (1972). Попри ці зміни Сполучені Штати принаймні мали базис, на якому вони могли розвивати свою систему суду присяжних. Україна, з іншого боку, не має розвиненої історично обумовленої концепції формування системи суду присяжних.

Можливість законодавчого обмежання

Нарешті, залишаючи визначення деталей за майбутніми законодавчими актами, розробники поставили право на суд присяжних під загрозу процесу “видирання”. Себто, з одного боку, Конституція має на меті забезпечити право на суд присяжних, проте, з іншого, наступні законодавчі акти можуть різко обмежити це право. Верховна Рада України простою більшістю може прийнята законодавчий акт, який обмежить право на суд присяжних. У такий спосіб Верховна Рада має можливість обійти проблему конституційної більшості у дві третини голосів, необхідних для зміни Конституції.

На додаток, залишаючи визначення деталей забезпечення права на суд присяжних майбутнім законодавчим актам, автори зменшили вагу цих положень порівняно з їх можливою вагою як частини Конституції України. Зрозуміло, що ця Конституція, як і конституції інших демократичних країн, є результатом компромісу і може й не приділяти уваги всім можливим ситуаціям, які можуть виникнути. Наприклад, положення Конституції Сполучених Штатів Америки пояснюються у більш ніж 500 томах судових справ. Тим не менше, розробники законодавчих актів з проблеми системи суду присяжних мають бути свідомими тієї важкої ноші, яка на них покладена. У той час, коли жоден з коментаторів не наважується нав’язувати свої погляди на питання суду присяжних українському загалу, автори мусять розуміти усі наслідки (як позитивні, так і негативні) системи суду присяжних, що існує в інших демократичних країнах.

Характер судочинства

Конституція України, гарантуючи існування суду присяжних, цим самим підняла декілька питань, які мають бути вирішені майбутнім законодавством. Одне з цих питань – це характер судочинства. Судочинство в континентальній Європі, наприклад, наслідує такзвану “опитувальну” систему інквізиції, при якій суддя відіграє активну роль у процесі судочинства. У кримінальних справах суддя розпочинає процес, зачитуючи обвинувачення, чи навіть узагальнюючи свідчення. Далі суддя викликає та опитує свідків у справі. Судочинство у Сполучених Штатах відбувається за змагальною системою, коли сторони відіграють активну роль у поданні своїх доказів. Суддя є набагато більш пасивним у цій системі: він головним чином реагує на протести сторін та відповідає на письмові чи усні запити. Що стосується свідчень, то суддям штатів у кримінальних справах забороняється це робити, а федеральні судді, як правило, також утримуються від таких коментарів. Свідки, як правило, викликаються сторонами, і в той час, коли судді можуть ставити питання свідкам однієї чи іншої сторони, вони здебільшого уникають цього. Причина, через яку судді в Сполучених Шатах відіграють таку пасивну роль, полягає в намаганні уникнути надмірного впливу на присяжних.

Безсторонній суд присяжних є найважливішим чинником забезпечення прав особи та обмеження державної влади, шляхом дозволу пересічним громадянам – таким же, як і відповідач – вирішувати його долю. Таким чином, якщо Україна поєднує так звану “опитувальну” систему із системою суду присяжних, яка є аналогічною до системи Сполучених Штатів Америки, існує великий ризик, що активна роль судді може поставити під загрозу безсторонність присяжних (що суперечить правам обвинуваченого та принципові рівності сторін перед судом та справедливого судового процесу). Якщо Україна наслідуватиме змагальну систему, то судову буде необхідна зрозуміла система процедурних і доказових правил для справедливого забезпечення прав обвинувачених, справедливості судового процесу, а також безсторонності суду присяжних. Таким чином, важливість майбутнього законодавства, знову ж таки, не повинна недооцінюватися.

Теги: