Про відмінність загального строку на апеляційне оскарження від преклюзивного

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, який не задовольнив клопотання відповідача у справі про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, й навів таке обґрунтування.

Статтею 354 ЦПК України передбачено загальний строк апеляційного оскарження судових рішень, а також, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених у ній випадках, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Цей строк є преклюзивним (присічним).

Саме цією нормою права керувався суд апеляційної інстанції, зазначивши, що наведених законом виключних випадків для відкриття апеляційного провадження у справі немає.

Установлено, що апеляційну скаргу на рішення районного суду від 18 травня 2018 року відповідач подав 8 листопада 2019 року, тобто більше ніж через рік, одночасно з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому в указаному клопотанні не йдеться про  те, що відповідачу не було повідомлено про дату судового засідання, а лише зазначено, що йому не була направлена копія рішення суду, про яке він дізнався 8 жовтня 2019 року.

У зв’язку з цим Верховний Суд зауважив, що посилання у касаційній скарзі на інше, а саме на те, що відповідач не отримав повістки на засідання суду, в якому було ухвалено рішення, є суперечливим і не відповідає матеріалам справи, оскільки в ній міститься його розписка про отримання повістки в судове засідання на 18 травня 2018 року, в якому було ухвалено рішення суду і в якому був присутнім його представник.

Крім того, іншою нормою права, а саме ч. 5 ст. 130 ЦПК України, передбачено, що вручення повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Отже, правових підстав вважати, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи, немає, а тому виключні випадки, передбачені ч. 2 ст. 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду також відсутні.

При цьому Верховний Суд зазначив, що вирішувати інші доводи касаційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження немає законних підстав, оскільки ці доводи перевіряються для дотримання тридцятиденного строку на оскарження, а не присічного річного строку.

Постанова Верховного Суду від 2 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц (провадження № 61-23310св19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/91366705.