Однією з найбільших проблем для розвитку бізнесу і зокрема залучення інвестицій в Україну є громіздка і дорога процедура підключення до електромереж. Попри те, що в нещодавньому рейтингу Doing Business Україні вдалося піднятися на кілька сходинок у розділі «Легкість підключення до електромереж», позиції країни все одно відлякують багатьох потенційних інвесторів. Та й місцевим підприємцям таке підключення дається нелегко, що почасти відтерміновує плани розвитку виробничих потужностей.

Підключення до електромереж і вартість такого підключення розглядаються потенційними інвесторами як один з основних чинників інвестпривабливості, адже від доступу до електроенергії часто залежить і окупність проекту.

У зв’язку з прийняттям Україною зобов’язань щодо впровадження Третього енергетичного пакету ЄС, Верховна Рада схвалила закон «Про ринок електричної енергії», більшість положень якого набрали чинності 11 червня 2017 року.

Підключення до електромереж регулюється ст. 21 цього закону. Дана стаття закону набирає чинності через 9 місяців після опублікування закону (тобто – в березні 2018 року). Також для імплементації норм закону необхідно прийняти низку підзаконних нормативних актів, що покладено на державний регулятор – Нацкомісію, що здійснює держрегулювання в сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ).

Однак, чи все так райдужно, як передбачається новим законом? Чи стане зручніше і швидше підключатися до електромереж після запуску нових процедур, спеціально для Mind проаналізував старший юрист практики нерухомості та будівництва міжнародної юридичної фірми INTEGRITES Дмитро Кисельов.

Ст. 21 закону «Про ринок електроенергії» встановлює, що оператор не має права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до систем передачі або системам розподілу за умови дотримання замовником кодексу системи передачі і кодексу системи розподілу. Такі кодекси повинні бути затверджені регулятором. У цілому, НКРЕКУ повинен прийняти понад сотню підзаконних актів. Для координації роботи з впровадження таких актів при Кабінеті міністрів було створено координаційний центр з впровадження нового ринку електроенергії, але все одно залишається незрозумілим, чи встигне НКРЕКУ вчасно.

Також закон визначає, що порядок приєднання до електричних мереж повинен бути прозорим, забезпечувати ефективне і недискримінаційне приєднання до систем. Але на практиці все зводиться до необхідності звертатися до монополістів ринку – обленерго, і в кожному конкретному випадку домовлятися про приєднання.

Законом встановлюється два види приєднання – стандартне і нестандартне.

Стандартне приєднання – це приєднання електроустановки замовника до діючих мереж оператора системи розподілу на відстані, яка не перевищує 300 м по прямій лінії від місця забезпечення потужності до місця приєднання і яке диференціюється за ступенем потужності:

• Перший рівень – до 16 кВт включно;
• Другий рівень – від 16 кВт до 50 кВт включно.

Відповідно, якщо потужність більше вищевказаних порогів, або інші параметри (відстань до точки приєднання) не відповідають наведеним вище, то таке приєднання вважається нестандартним.

У 2017 році НКРЕКУ вже були прийняті правила визначення вартості нестандартного підключення до електромереж. Формула розрахунку стала більш прозорою і зрозумілою, але вартість підключення зросла.

Вартість підключення визначається для 1 кВтгод. для кожного з обленерго на кожний наступний рік. За основу для формули розрахунку підключення береться вартість активів обленерго. Згідно з методикою НКРЕКУ, вартість нестандартного приєднання розраховувалася виходячи з вартості заміщення активів обленерго. Така вартість розраховувалася виходячи з оцінки 11 обленерго, яка була проведена за методикою Фонду держмайна України, а решта отримали середньоарифметичне значення вартості своїх активів.

Як результат такої методики, для 11 оцінених обленерго вартість нестандартного підключення варіюється від 3000 гривень до 9500 гривень за 1 кВтгод., а для всіх інших встановлена ​​єдина вартість 6126 гривень.

Слід зазначити, що закон «Про ринок електроенергії» для нестандартного підключення дає можливість здешевити вартість підключення за рахунок вибору проектної організації (поза обленерго), для проектування такого приєднання. Однак розміри здешевлення становитимуть незначні суми від загальної вартості підключення.

У такому випадку, замовник на основі отриманих технічних умов на нестандартне підключення забезпечує розробку та узгодження з оператором та іншими зацікавленими сторонами проектної документації на будівництво електричних мереж лінійної частини приєднання і здійснює заходи щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об’єктів електроенергетики. А оператор забезпечує виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт з будівництва електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (до точки приєднання), в тому числі електричних мереж лінійної частини приєднання, а також здійснює первинне підключення об’єкта замовника.

Технічні умови на підключення видаються замовнику безкоштовно і повинні містити наступні положення:

– вимоги з проектування електричних мереж внутрішнього електрозабезпечення установок замовника (в межах земельної ділянки замовника), безпеки електроспоживання та обладнання вузла обліку електричної енергії;

– вимоги щодо проектування та будівництва електричних мереж лінійного приєднання;

– вимоги щодо проектування та будівництва, реконструкції та/або технічного переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення установок замовника (до точки приєднання).

Плата за приєднання повинна бути недискримінаційною і прозорою, а також публікуватися у відкритому доступі.

З одного боку, такі положення закону дійсно спрощують розуміння вартості підключення, адже кожен потенційний споживач зможе заздалегідь прорахувати суми необхідних вкладень (з точністю 90-95%). Однак, залишається питання правильності та обґрунтованості висунутих вимог оператора щодо зовнішнього енергозабезпечення (до точки приєднання).

Законом не визначено такі вимоги, тому обленерго так само матимуть можливість висунути вимоги до замовника щодо будівництва будь-якої нової підстанції, в зв’язку з тим, що до існуючих немає можливості приєднання. І така нова підстанція буде знаходиться в місці, яке визначить оператор (і часто так, як це буде зручно оператору). Тобто закон не прибирає ризики замовника, що для того, щоб підключитися до електромереж, йому доведеться прокладати кілометри кабелю до підстанції, яка знаходитиметься в іншому кінці міста або за багато кілометрів від об’єкта замовника. Тим самим істотно здорожує весь проект будівництва або розвитку.

На сьогодні почасти бувають випадки, коли замовнику виставляються вимоги з підключення, які дорівнюють або навіть перевищують вартість самого будівництва. І цей негатив не прибирається новим законом.

Для залучення інвестицій у реальний сектор економіки Україні необхідно прагнути до мінімізації впливу окремих гравців ринку на вартість підключення, виробити єдині правила підключення, а також виробляти системні зміни в сфері підключення. Адже основною проблемою високої вартості підключення до електрозабезпечення є аж ніяк не відсутність чітких механізмів підрахунку такого підключення, а системна проблема хаотичної забудови територій, відсутність генеральних планів та планів зонування, згідно з якими з’явиться чітке розуміння майбутнього розвитку територій та відповідної інфраструктури.

Дмитро Кисельов, старший юрист практики нерухомості та будівництва INTEGRITES