Руслан Редька, юрист ЮК «Юскутум»

Меншість – проти

Форма товариства з обмеженою відповідальністю передбачає об’єднання капіталів різних осіб для здійснення підприємницької діяльності. Встановлений при цьому механізм кворуму та прийняття рішення на загальних зборах учасників демонструє, що для управління товариством не обов’язкова повна згода всіх учасників для управління товариством. Втім, це загальне правило не завжди діє стосовно прийняття статуту у новій редакції або змін до статуту. Як правило, це відбувається в силу того, що деякі учасники відмовляються від підписання нової редакції статуту (змін до нього), відмовляються з’являється на збори або голосують проти затвердження нової редакції статуту (змін до нього) і, відповідно, відмовляються його підписувати, це неможливо в зв’язку із відсутністю учасника, його представника тощо.

Відповідно до чинного законодавства України статут товариства з обмеженою відповідальністю є його єдиним установчим документом, на підставі якого воно створюється та діє. Статут як установчий документ відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (надалі – Закон про реєстрацію), а також зміни до нього викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. На перший погляд процедура видається простою: проводяться загальні збори засновників (учасників), на яких приймається рішення про затвердження нової редакції статуту або змін, після цього даний документ у нотаріуса підписується засновниками (учасниками), а їх підписи посвідчуються нотаріусом.

Однак на сьогодні так склалася практика, що нотаріуси відмовляються посвідчувати, а реєстратори відмовляються приймати для реєстрації статути товариств з обмеженою відповідальністю, рішення про затвердження яких прийняте належним чином відповідно до чинного законодавства, які підписані не всіма учасниками товариства, посилаючись на ч. 5 ст. 8 Закону про реєстрацію, де визначено, що статут має бути підписаний «…засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження». Реєстратори тлумачать дану норму наступним чином: нова редакція статуту (зміни) обов’язково підписується всіма учасниками товариства або представниками цих учасників, навіть незважаючи на той факт, що не всі учасники брали участь у загальних зборах або голосували за затвердження нової редакції статуту (змін до статуту).

Не всі підписи однаково необхідні

Виникає питання, як підписати нову редакцію статуту у випадку, якщо один із учасників або не може її підписати, або відмовляється її підписувати, хто може підписати нову редакцію статуту або зміни до статуту? Вихід із цієї ситуації полягає у прийняті рішення на загальних зборах учасників про обрання уповноваженої особи учасників із наділенням її повноваженнями щодо підписання від імені учасників нової редакції статуту, змін до нього. Такою уповноваженою особою може бути один із учасників товариства, директор, голова зборів або будь-яка інша особа. Підпис уповноваженої особи на новій редакції статуту має бути нотаріально посвідчений. Однак не треба забувати, що нова редакція статуту має бути обов’язково затверджена загальними зборами учасників товариства. Загальні збори учасників товариства мають бути повноважними розглядати дане питання, тобто на них повинні бути присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Окрім того, рішення про затвердження нової редакції статуту, змін до статуту має бути прийняте простою більшістю голосів, тобто більше 50% голосів учасників, що беруть участь у загальних зборах.

На перший погляд дана позиція видається сумнівною, оскільки таким чином фактично відбувається передача прав особи на підписання статуту без її згоди і навіть проти її волі. Однак у главі 17 Цивільного кодексу України передбачена можливість передачі частини прав та обов’язків від однієї особи іншій – інститут представництва. Згідно із ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України представництво виникає, зокрема, і на підстав акта органу юридичної особи. Відповідно до положень статті 145 Цивільного кодексу України, статті 58 Закону України «Про господарські товариства» (надалі – Закон про товариства) загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідно протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю є актом органу юридичної особи – вищого органу товариства та є підставою виникнення представництва.

Слід також звернути увагу на ст.59 Закону про товариства, яка, серед іншого, до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю відносить прийняття рішення про обрання уповноваженої особи учасників для представлення інтересів учасників. Таким чином, учасники можуть і мають право приймати, незважаючи на небажання інших учасників, рішення про уповноваження будь-якої іншої особи на підписання нової редакції статуту, змін до статуту товариства. Таке рішення приймається простою більшістю голосів учасників та є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

(Повний текст статті див. у №47(803) ЮВУ)