Актуальні проблеми виконання законодавства про доступ до публічної інформації органами державної влади і місцевого самоврядування в Україні було обговорено під час круглого столу, організованого Комітетом з питань свободи слова та інформації.

Відкриваючи захід, голова Комітету Микола Томенко, зокрема, повідомив, що розгляд законопроекту про зміни і доповнення до чинних у цій сфері законів слід очікувати у Верховній Раді вже на початку березня поточного року. Аналізуючи проблеми, які існують сьогодні в законодавчому полі, він зазначив, що інформацією з відкритим доступом мають бути: проекти рішень місцевих рад, які слід оприлюднювати щонайменше за 20 днів до моменту їх обговорення; генеральні плани розвитку міст; дані щодо використання бюджетних коштів.

У свою чергу керівник Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України Віктор Резванюк поділився досвідом виконання Закону “Про доступ до публічної інформації” в апараті парламенту. Він, зокрема, зазначив, що відповідно до Розпорядження Голови Верховної Ради України “Про забезпечення виконання Закону України “Про доступ до публічної інформації” в апараті Верховної Ради України” Інформаційне управління визначено структурним підрозділом з питань запитів на інформацію розпорядника інформації. Інформаційне управління визначає належний структурний підрозділ, який володіє запитуваною інформацією, і відповідь на запит надається цим структурним підрозділом. На офіційному веб-сайті парламенту регулярно повідомляється про стан виконання запитів апаратом ВРУ.

При тому В. Резванюк вважає, що визначення публічної інформації варто було б уточнити, вказавши, що запит на інформацію не стосується інформації, яка ще не створена і яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення в інший спосіб (таке уточнення є у згаданому розпорядженні).

Натомість керівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Денис Іванеско звернув увагу присутніх на те, що в рейтингу аналогічних законів у світі український закон про доступ до публічної інформації посідає 8 місце, “чим можна пишатися”. Доповідач також зазначив, що було опитано понад 100 органів державної влади про стан виконання цього закону за підсумками 2012 року. З’ясувалося, що органами влади було надано 43 тис відповідей на запити (в тому числі 3,4 тис. – засобам масової інформації), виставлено для відкритого доступу 290 тис. документів, 93% від кількості запитів було опрацьовано протягом 5 днів. За словами Д. Іванеска, в Адміністрації Президента України було опрацьовано 3655 запитів.

Він також наголосив, що законом про доступ до публічної інформації “вперше було легалізовано електронну пошту як засіб спілкування державних органів з громадянами”. Характеризуючи основні положення законодавчих пропозицій уряду у цій сфері, Д. Іванеско, зокрема, сказав, що пропонується: запровадження штрафів, які накладатимуться у разі порушення закону; унеможливлення приховування інформації; відкритість генеральних планів міст; публікація декларацій про доходи високопосадовців тощо.

В дискусії також взяли участь начальник Управління забезпечення доступу до публічної інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України Роксолана Стадник, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань доступу до публічної інформації та захисту персональних даних Олександр Павліченко, начальник відділу законопроектної роботи Держкомтелерадіо Ганна Красноступ, юрист Інституту масової інформації Роман Головенко, незалежний медіа-експерт Дмитро Котляр, директор Інституту медіа права Тарас Шевченко.

Учасники круглого столу наголосили, зокрема, на тому, що під час роботи над удосконаленням чинної правової бази в галузі доступу до публічної інформації слід передбачити механізми запобігання недолікам, які були визначені під час обговорення. На думку учасників заходу, профільний парламентський комітет має здійснювати регулярний моніторинг стану виконання закону про доступ до публічної інформації, а також активніше проводити роз‘яснювальну роботу щодо особливостей доступу до інформації, яка стосується фізичної особи, задіяної в офіційному або громадському житті країни.