«Суд присяжних складається з дванадцяти осіб, 
що визначають, у якої зі сторін процесу
більш красномовний адвокат»
Поширена серед суддів думка

На тлі останніх гучних судових процесів почастішали заяви з боку влади про необхідність докорінних змін у нашій судовій системі. Згадали нарешті і про присяжних, які відповідно до статті 124 Конституції України є проявом принципу безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя.

Втіленням цих змін має стати новий Кримінальний процесуальний кодекс України, проект якого вже готується для передачі на експертизу до Венеціанської комісії. Однією з принципових новел нового КПК має стати введення в Україні суду присяжних. Отже, чи повернуться присяжні в Україну після відсутності, що тривала майже 100 років?

Сергій ТЕНЬКОВ

ПРИСЯЖНІ В УКРАЇНІ: НОВЕ, ДОБРЕ ЗАБУТЕ СТАРЕ…

Для України історія суду присяжних, у традиційному розумінні цього поняття, починається з 1864 року. Це була однією з найбільш відомих реформ, які проводив російський царат, аби модернізувати неспокійну імперію. На той час присяжні засідателі обиралися з місцевих обивателів усіх станів, що перебували в російському підданстві, віком від 25 до 70 років і не менше 2 років проживали в даній місцевості. Не підлягали внесенню до списків присяжних: особи духовного звання, ченці, військові, вчителі народних шкіл, особи, які перебувають на службі в приватних осіб. І ніяких жінок! Списки розглядалися губернатором, який мав право викреслити небажаних йому осіб.

Тогочасний суд присяжних став яскравим явищем не лише судової практики, а й усього суспільного життя імперії. Вперше в історії царату суд вийшов з-під контролю влади. Найбільш яскравим прикладом цього стали політичні судові процеси. Виправдувальні вироки В.Засулич, численним робітникам-страйкарям, селянам, які повставали проти гноблення і несправедливості. Присяжні стали на заваді спробам влади розпочати антисимітську компанію за допомогою низки сфальсифікованих справ про так звані «ритуальні вбивства», найбільш відомі з яких справа Бейліса і справа Модебадзе (грузинський варіант справи Бейліса).

Цікаво дізнатися про склад присяжних, наприклад, у справі Бейліса, що розглядалася київським окружним судом. На суд чинився шалений тиск як з боку влади, так і чорносотенних організацій, що сповідували антисиметизм. Вердикт про невинуватість Бейліса, єврея за національністю, обвинуваченого у ритуальному вбивстві, винесли семеро селян, два міщанина, три дрібних чиновника. Серед них два поштарі і контролер київського трамваю.

Не менш цікаво прослідкувати подальшу долю деяких інших підозрюваних за цією справою. Декого, вже у 1919 році, знайшли та без суду і слідства розстріляли київські чекісти. Інших запроторили до концтабору за «Сприяння царському уряду в інсценуванні справи Бейліса “. Суд присяжних, як форму судочинства, було скасовано одним з перших декретів радянської влади…

Зрозуміло, що тогочасні присяжні розглядали не лише політичні справи. Судили звичайних «побутових» вбивць, шахраїв, розпусників, хабарників. Виступ адвоката з яскравою промовою на захист підсудного грав тут неабияку роль. Цей час прийнято називати «золотим віком» адвокатури. Яскрава, з чудовими метафорами та гіперболами, насичена художніми образами промова вправного захисника справляла величезне враження на присяжних – простих селян і міщан, подекуди взагалі неписьменних. Зрозуміло, що сухі й нудні, протокольні реалії справи, докази обвинувачення мали часто-густо менший ефект або взагалі ніякого… Справа про отруєння підлітка-гімназиста, об’єкта розспустних дій набагато старшої за віком гувернантки-іноземки, (з промови популярного адвоката К.Хартуларі): «Вона передала йому історію свого розтрощеного життя, пристрасне серце хлопчика відповіло співчуттям…». Підробка заповіту багатія-торговця. (адвокат К.Арсеньєв): «Вас запрошують своїм вироком довести, що перед вашим судом усі рівні – сильні й слабкі, багаті й бідні. Перед вами, дійсно, усі рівні, але тільки в ім’я справедливості…». За наведеними справами присяжні усіх виправдали. Нічого не вдієш, у всякому випадку обійшлося без пліток й пересудів, на кшталт «Усіх купили!», «Знаємо, як і де такі справи вирішуються!» тощо.

Чомусь пригадався один з наших, вже сучасних, прокурорів, які усі свої промови державного обвинувачення починає з фрази «Злочини такого ґатунку приховують у собі величезну суспільну небезпеку…» і це незалежно від того, кого судять – від дрібного злодюжки і аж до злісного хулігана, від неповнолітньої дівчинки і аж до бабусі. Дійсно, не Спасович і, навіть, не Карабчевский. А доведеться такому виступати перед присяжними? З іншого боку, наші сучасні співвітчизники – люди, здебільшого, помірковані й адекватні, за останні роки багато чого бачили і чули. Мають зрозуміти для чого їх покликали до суду і що їм, у як присяжним, належить вирішити.

А ЩО В СУСІДІВ?

Суд присяжних у Росії поступово запроваджувався з 1993 року, з 2010 він діє по всій території РФ. Проблеми, приблизно, ті ж самі. Як свідчать російські фахівці та преса, виправдувальні вироки, в окремих випадках, виносяться присяжними під впливом емоцій, хоча доведеність самого факту вчинення злочину ними не заперечується. Наприклад, громадянина, якого звинувачували у хабарництві, виправдано, оскільки у нього хвора дружина, яка потребує лікування; хоча перед цим присяжні погодилися з тим, що факт отримання хабара доведений.

З іншого боку, у резонансній справі присяжні виправдали осіб, звинувачених у вбивстві відомої журналістки. Родичі загиблої ніякого галасу з цього приводу не вчиняли, а заявили пресі, що з вердиктом присяжних погоджуються.
Відповідно до КПК РФ , якщо присяжним при обговоренні вердикту протягом трьох годин не вдалося досягти одностайності, рішення приймається голосуванням. Якщо при обговоренні питання голоси розділяються порівну, питання вважається вирішеним на користь обвинуваченого.

Обвинувальний вердикт вважається прийнятим, якщо за позитивні відповіді на питання про доведеність події злочину, діяння підсудного і його винності проголосувало більшість присяжних засідателів.

7 замість 12

За проектом нового КПК, що готується до розгляду, суд присяжних поки що передбачається лише для злочинів, за які встановлене покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає розпорядження секретарю судового засідання про виклик присяжних у кількості семи осіб, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних.

Громадяни, які внесені до списку присяжних і можуть бути викликані до суду як присяжні, визначаються згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.

Письмовий виклик має бути вручений присяжному під розписку не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання. У виклику зазначаються день, час і місце проведення судового засідання, права та обов’язки присяжного, перелік вимог до присяжних, а також підстави для увільнення їх від виконання обов’язків, припис про явку, а також обов’язок присяжного (чи іншої особи, яка одержала виклик для передачі його присяжному) невідкладно повідомити суд про причини неможливості явки.

На підставі письмового виклику роботодавець зобов’язаний звільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов’язків зі здійснення правосуддя.

Нарадою суду присяжних керує головуючий, який послідовно ставить на обговорення питання, передбачені відповідною нормою КПК, проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів.

Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім.

Ніхто із складу суду присяжних не має права утримуватися від голосування, за винятком випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. У цьому разі голос того, хто утримався, додається до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для обвинуваченого. При виникненні розбіжностей про те, яке рішення для обвинуваченого є більш сприятливим, питання вирішується голосуванням.

Подобається усе, крім завузької, на мій погляд, можливості для застосування суду присяжних лише у справах, що можуть закінчитись довічним позбавленням волі. Відверто кажучи, сучасним каталізатором для активізації розмов про започаткування суду присяжних стали резонансні справи, за якими обвинувачуються відомі політики. Засуджені вони, здебільшого, за економічні та посадові злочини, тобто явно не є кандидатами для розгляду судом присяжних у запропонованому варіанті. То може варто юрисдикцію присяжних розширити, аби уникнути проблем у майбутньому? З іншого боку, чи є гарантія, що можливий вердикт семі присяжних сподобається усім політичним силам і партіям? Такої гарантії, на мій погляд, в Україні немає, але підстав для критики суду і суддів явно поменшає.

Суд присяжних підтримує зацікавленість суспільства в ефективності судочинства, особливо за умов низького рейтингу судової влади серед населення. Фахівці впевнені, що такий суд підвищить рівень загальної правової культури, загострить почуття поваги до права і до держави в цілому.

Є ВАРІАНТИ?

У Німеччині, Греції,Ісландії, Італії, Австрії та багатьох інших країнах діє «континентальна» або європейська модель суду – присяжні приймають рішення разом з професійними суддями, причому присяжних більше, ніж суддів. Така форма судочинства в нас вже була – радянський суд складався з професійного судді (головуючого) і двох народних засідателів. Усі питання мали вирішувати спільно, більшістю голосів. Один голос судді проти двох. Ну той що? Правда, система була іншою, інші люди, інше суспільство… Чи вирішить просте збільшення кількості суддів сучасні проблеми нашого правосуддя?

Слово за Венеціанською комісію ЄС, куди мають передати проект нового КПК України.

Теги: