Невідкладне вирішення на законодавчому рівні проблем захисту прав кредиторів і вкладників банків на сьогодні є досить актуальним. Але в законодавстві України закладена концепція пріоритетності захисту прав боржника, що провокує безвідповідальність у виконанні боржниками своїх зобов’язань та ставить права кредиторів і вкладників у залежність від сумлінності позичальника. Високі кредитні ризики, обумовлені таким станом справ, зрозуміло, не стимулюють банки до розширеного кредитування населення та істотно стримують процеси довгострокового фінансування.

Незахищеність прав кредиторів

На думку експертів, фінансово-економічна криза продемонструвала системну незахищеність прав кредиторів в Україні та виявила численні прогалини в банківському законодавстві. Галузь потребує прийняття закону, який би надав банківському сектору чіткі гарантії повернення наданих у кредит коштів, що, в свою чергу, знизить ризики роботи вітчизняної фінансової системи та всієї економіки й тим самим підвищить інвестиційну привабливість країни. В цьому переконані учасники круглого столу, що пройшов у Києві і де йшлося про захист прав кредиторів і стягування простроченої заборгованості.

Водночас у парламенті нині перебуває ціла низка законопроектів, якими пропонується суттєво звузити права банків у поверненні кредитних коштів. Так, законопроекти № 5039 і № 7002 скасовують можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, № 4382 — надає можливість позичальникам, фінансовий стан яких погіршився, змінювати кредитні умови договорів в судовому порядку, а законопроект № 5434 взагалі надає право фізособам-позичальникам викупляти в колекторських компаній свій борг за ціною, яку останні заплатили банку, тощо.

Подальше зволікання влади із прийняттям заходів щодо захисту прав кредиторів створює загрозу економічній безпеці країни, оскільки негативно позначається на забезпеченні системної стабільності і потреб економіки, умовах подальшого кредитування фізичних і юридичних осіб та перспективах відновлення  економічного розвитку.

На переконання аналітиків, позитивно вплинути на рівень доступності кредитних ресурсів та збільшення  обсягу інвестицій в економіку країни може лише створення дієвих механізмів гарантування прав кредиторів. Зокрема, прийняття змін, передбачених у законопроекті «Про внесення змін до деяких законів України (щодо захисту прав кредиторів та споживачів фінансових послуг)», реєстр. № 7351, який розроблявся НБУ за участю банків з метою законодавчого посилення прав кредиторів. Данний законопроект спрямований на усунення основних прогалин чинного законодавства, які створюють підгрунтя для невиконання несумлінними боржниками своїх зобов’язань, навіть за умови їх достатньої фінансової спроможності, що ставить їх у привілейоване становище, порівняно з добросовісними позичальниками.

Вищезазначений законопроект передбачає, зокрема, удосконалення процедури банкрутства (заборона схеми визнання банкрутом фізичної особи-підприємця за його особистими зобов’язаннями; посилення прав заставних кредиторів, надання їм можливості контролювати процедуру розпорядження майном банкрута, яке є предметом застави). Також проект дасть змогу вдосконалити механізм звернення стягнення на майно боржника, зокрема, усунути існуючу законодавчу колізію між законом про заставу (яким передбачено звернення стягнення на заставлене майно у т.ч. на підставі виконавчого напису нотаріуса) та законом про забезпечення вимог кредиторів (норми якого не вказують на виконавчий напис нотаріуса як на правову підставу для звернення стягнення на рухоме майно боржника). Крім того, прийняття законопроекту дозволить спростити продаж банком права вимоги за кредитними договорами, а також посилити відповідальність позичальників за шахрайство з кредитними ресурсами й незаконні дії щодо заставного майна тощо.

Здійснення державою дієвих кроків, спрямованих на посилення прав кредиторів і забезпечення балансу інтересів банків та позичальників, є необхідною умовою для стабільного й ефективного розвитку фінансової системи та економіки України, формування сприятливого інвестиційного клімату в державі. Владні органи повинні керуватися державними інтересами та утримуватись від рішень, які зменшують рівень відповідальності позичальників і заохочують їх до спроб ухилитися від виконання своїх кредитних зобов’язань.

Відшкодування за законом

Про такий досвід роботи з клієнтами розповідав голова правління банку «Фінанси та кредит» В. Хливнюк. На його думку, це — не просто непоодинокий приклад формату сучасних взаємин частини позичальників та банківських установ, а унаочнення системної незахищеності прав кредиторів в Україні. На переконання банкіра сьогодні значна частина неплатників не обслуговує позики не тому, що не може, а тому, що не хоче. Неповернення кредитів стало своєрідним видом бізнесу, до якого залучається не лише значна частина несумлінних позичальників, але й чимало представників судової гілки влади, силових структур, органів місцевої влади тощо. Така ситуація речей створює суттєві ризики дестабілізації роботи вітчизняної банківської та всієї фінансової системи, знижує інвестиційну привабливість держави, перешкоджає динамічному виходу української економіки з кризи, прирікаючи її на тривалу стагнацію.

Зазначимо, що існування проблеми незахищеності прав кредиторів в Україні визнається не лише в середині держави, але й на міжнародному рівні. Зокрема, як зазначав керівник міжнародної фінансової групи ВТБ А. Костін, — «ризики настільки великі, що це об’єктивно не сприяє розвитку банківського сектора».

Держава у вирішенні питання негативно класифікованої кредитної заборгованості поки що не відзначилася реальними особливими досягненнями. Водночас у травні поточного року спостерігалася певна активізація дій.  Зокрема, в листі НБУ до банків зазначалося, що Президент України має намір провести нараду з банкірами щодо розробки заходів з подолання великого обсягу проблемної заборгованості банківської системи. У зв’язку з цим Нацбанк просив фінустанови надіслати інформацію щодо суддів, якими прийняті неправосудні, на думку очільників кредитно-фінансових установ, рішення. 

Крім того, є інформація, що НБУ за ініціативи банків підготував проект змін до низки законодавчих актів, спрямованих на захист прав кредиторів, який планується подати до парламенту через Кабмін. Документ, серед іншого, пропонує позбавити позичальників права розпоряджатися предметом застави у випадку неплатежів за кредитом більше двох місяців, дозволити судам за заявою банку приймати рішення про виселення людей із квартир, які перебувають у заставі, скасувати необхідність отримання згоди органів опіки на реалізацію застави. Також передбачається заборона на популярну схему визнання банкротом фізичних осіб-підприємців за його особистими зобов’язаннями. У разі набуття чинності цим законом власники та керівники компаній-боржників, а також їх родичі, не зможуть створювати нові компанії. Крім того, боржники не зможуть здійснювати розрахункові операції до сплати кредиту, а банкротство компаній не позбавить банки прав на їх заставне майно.

Умисне ухилення від боргів

Одна з ключових проблем у контексті захисту прав кредиторів в Україні — сприяння на законодавчому рівні неплатникам за кредитами. Сьогодні лобіюють закони, передусім, ті, хто заборгував. Прикриваючись дідусями та бабусями, приймаються такі закони, які дають право затягувати або ж взагалі не повертати кредити великим боржникам. Також відомий факт, коли ухвалюються непрофесійні закони, що за своєю суттю суперечать один одному. У зв’язку із цим виникають так звані законодавчі щілини, завдяки  яким будь-яка людина, що уважно вивчає законодавчу базу, може ухилитись від відповідальності.

Законодавець, виходячи, зрозуміло, з політичних міркувань, ухвалював і ухвалює рішення в основному в інтересах позичальників (який сам і є позичальником задля розвитку власного позадержавного бізнесу), що суттєво зменшує рівень відповідальності фізосіб і бізнесу у виконанні кредитних зобов’язань, підштовхуючи до спроб ухилитися від них. А самі рішення Верховної Ради фактично створюють атмосферу згоди влади на правову сваволю з боку багатьох позичальників, переконані учасники дисусії.

Як  зазначають з цього приводу банкіри, адекватні закони хоча  й приймаються, але часто це відбувається вже запізно, в результаті чого вони стають застарілими й не зовсім вирішують назрілі проблеми. На їхню думку, українське законодавство на сьогодні потребує ряд змін. Зокрема, потрібно вдосконалювати процедуру банкротства (Закон України «Про відновлення боржникам або визнання його банкротом»).

Фінустановами пропонується чітко вказати в Цивільному кодексі можливість поступки прав вимоги кредитором після отримання рішення та стягнення заборгованості на користь кредитора.  Аналогічний порядок бажано було б зазначити і в Господарському процесуальному кодексі. Пропонується також запровадити кримінальну відповідальність за надання неправдивої інформації в суді та посилити кримінальну відповідальність за фіктивне банкротство, а саме замінити штрафні санкції на ув’язнення від трьох до п’яти років.

Судова реформа як захист прав кредиторів

Водночас певний оптимізм у банківському середовищі викликає ймовірна інтенсифікація у процесі реформування судової системи України, яка на сьогодні де-факто стала чи не головним інструментарієм ухилення позичальниками від своїх кредитних зобов’язань. Вітчизняні суди часто-густо продовжують приймати рішення, які суперечать не лише здоровій логіці, законодавству, але й уже усталеній судовій практиці вищих судових інстанцій. Як приклад можна пригадати конфлікт між ВТБ Банком та донецьким ТОВ «Централь», де позичальник у судовому порядку прагнув довести незаконність видачі кредиту з огляду на те, що він надавався в іноземній валюті. Зрештою ця справа була вирішена на користь фінустанови, але для цього знадобилося рішення Вищого господарського суду з наступним підтвердженням його суддями палати Верховного Суду. Однак існують і протилежні приклади, де, незважаючи на рішення ВСУ, районними судами столиці ухвалюються рішення, що повністю розбігаються із логікою та існуючими законами.

На думку юристів, у випадку розірвання кредитного договору в дію може вступити принцип двосторонньої реституції, тобто сторони повинні повернути один одному те, що надали за договором. Позичальник гасить кредит, але оскільки «єдиною платіжною одиницею» є гривня, всі зобов’язання виконуються в національній валюті за курсом НБУ на дату укладання договору. З урахуванням же судової практики, можлива й розстрочка у виплатах, що робить такий варіант ще більш привабливим для позичальника.

Банкіри ж вважають, що несумлінним позичальникам, які взяли кредит на кілька десятків мільйонів доларів, легше віддати як хабар судді значну частину позики й отримати необхідне рішення, аби не повертати банку всі гроші. Нинішня влада ніби й має намір посилити боротьбу з корупцією, про що багато заявляєтья, однак на практиці виходить, що слів більше, аніж власне роботи.

Максим ІЛЛЮК

Теги: