Захист від дискримінації осіб з інвалідністю
Ейблізм у міжнародній практиці є упередженим ставленням до осіб з інвалідністю, що характеризується системним недооцінюванням спроможностей таких людей, формуванням щодо них стереотипних уявлень і створенням умов, які фактично призводять до їх виключення або нерівного становища в суспільстві.
Згідно з законодавством України дискримінація осіб з інвалідністю є грубим порушенням принципу рівності. Це суперечить Конституції України та положенням спеціальних законів та підзаконних нормативно-правових актів, що прямо забороняють будь-які форми нерівного чи упередженого ставлення до осіб з інвалідністю.
Окрім національного права, забезпечення недискримінаційного доступу до праці закріплюється в Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Тому дотримання цих положень є важливим елементом реалізації принципів соціальної справедливості та виконання Україною міжнародних зобов’язань.
Порушення проявляється у необґрунтованому обмеженні прав і свобод людини за ознакою стану її здоров’я чи наявності інвалідності.
Упереджене ставлення може проявлятись у різних сферах життя, але особливо помітне у трудових відносинах. Так, особи з інвалідністю можуть стикатися з необґрунтованими відмовами у прийнятті на роботу під час працевлаштування. Тому дуже важливо знати про свої права та вміти їх захистити.
Правове визначення дискримінації та державні гарантії рівного ставлення
Дискримінацією вважаються не лише пряма відмова у прийнятті на роботу, а й встановлення необґрунтованих вимог для такого прийняття, створення перешкод у виконанні трудових функцій або уникнення виконання обов’язку з адаптації робочого місця.
Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам рівні конституційні права і свободи та забороняє будь-які привілеї чи обмеження за ознакою інвалідності.
Ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» надає визначення терміну «дискримінація». Це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками, зокрема інвалідності, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
У сфері праці важливе також положення ст. 2-1 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема за ознакою інвалідності, а роботодавець зобов’язаний забезпечити рівні можливості для кожного працівника.
Більше того, згідно з ст. 17 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» з урахуванням індивідуальних програм реабілітації особам з інвалідністю забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю. У разі потреби створюються спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Пільги при працевлаштуванні осіб з інвалідністю
Зверніть увагу, що Кодекс законів про працю України передбачає пільги при працевлаштуванні для осіб з інвалідністю. Основні положення:
- при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до законодавства;
- інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк;
- при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- працююча особа з інвалідністю має право відмовитися працювати в нічний час і надурочно;
- на прохання особи з інвалідністю може встановлюватись режим роботи на умовах неповного робочого дня (тижня).
А на власника (роботодавця) законодавець покладає обов’язок організовувати навчання, перекваліфікацію, працевлаштування осіб з інвалідністю, створення для них умов праці з урахуванням медичних рекомендацій.
Як протидіяти дискримінації осіб з інвалідністю у сфері праці
Особа, яка вважає, що під час працевлаштування вона зазнала обмежень через інвалідність, має право скористатися передбаченими законом способами захисту.
Ст. 22 КЗпП забороняє роботодавцю відмовляти у прийнятті на роботу з мотивів, не пов’язаних із кваліфікацією чи діловими якостями кандидата. У разі такої відмови особа має право вимагати від роботодавця письмового обґрунтування причини.
В разі порушення прав особа може подати скаргу до:
- Державної служби України з питань праці, яка уповноважена контролювати дотримання законодавства про працю;
- уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який здійснює контроль за дотриманням принципів рівності та недискримінації;
- суду, відповідно до ст. 55 Конституції України, що гарантує право на судовий захист у разі порушення прав і свобод.
Якщо ви доведете факт дискримінації, суд може зобов’язати роботодавця відновити порушені права, компенсувати моральну шкоду та поновити на посаді чи зобов’язати прийняти на роботу.
Міністерство юстиції закликає роботодавців дотримуватися законодавства та забезпечувати рівність можливостей, а громадян — активно відстоювати свої права у разі їх порушення.
Також мін’юст нагадує про можливість звернутись до юристів системи надання БПД. Вони допоможуть звернутися до суду щодо захисту прав. Отримати консультацію можна дистанційно та безпосередньо в центрі.
Дистанційно (у будні з 8:00 до 18:00 за київським часом) з мобільних чи стаціонарних телефонів у межах України: 0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні). Для дзвінків з-за кордону +38 044 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).
Офлайн можна звернутися до найближчого бюро правничої допомоги незалежно від реєстрації місця проживання. Розташування бюро та інформація про режим роботи.
