Кримінальні справи проти колишніх міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та першого заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука демонструють вибірковість і несправедливість правосуддя в Україні.
Про це йдеться у попередній доповіді Данського Гельсінського Комітету з прав людини щодо судових процесів, текст якої має у своєму розпорядженні УНІАН.
Як зазначається у доповіді, спокійна передача влади від одного уряду до іншого є важливим елементом функціонуючої демократії, однак кримінальне переслідування стількох членів колишнього уряду є настільки рідкісним навіть для цієї частини світу, що чинна влада повинна розуміти і приймати міжнародний скептицизм щодо її мотивів. Також у документі наголошується особлива актуальність того, що, як вважається, чинна влада має доволі погану репутацію щодо боротьби з корупцією та може мати очевидну зацікавленість в усуненні провідних політичних опонентів від участі у наступних виборах.
«Якщо метою цих розслідувань є досягнення політичних цілей шляхом судового переслідування однієї особи за дії, щодо яких не переслідуються інші особи, що означає нерівне ставлення до всіх за законом, тоді правосуддя є вибірковим і несправедливим. Звинувачення, висунуті проти колишніх міністрів, виглядають надуманими і, скоріш за все, призведуть до політичної, а не кримінальної відповідальності, якщо взагалі чимось завершаться», – йдеться у документі.
При цьому, Данський Гельсінський Комітет з прав людини зауважує, що вибіркове правосуддя і зловживання системою кримінального правосуддя є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини, а також не відповідає міжнародним зобов’язанням країни щодо забезпечення поваги до принципів верховенства права.
Проаналізувавши правові аспекти кримінального переслідування Ю.Луценка та Є.Корнійчука, автори доповіді дійшли, зокрема, таких висновків: «Обмеження у пересуванні обвинувачуваного не повинні застосовуватись владою просто тому, що це зручно для слідчих, коли обвинувачувані знаходяться поблизу… В Україні широко розповсюджене застосування досудового ув’язнення, що можна побачити на прикладі Ю.Луценка і Є.Корнійчука, жоден з яких, скоріше за все, не був би затриманий у країні з іншою правовою традицією… У жодному із випадків, що вивчався, судом не було представлено індивідуальних підстав для застосування арешту, а також його подовження».
У доповіді також міститься низка критичних зауважень щодо загального стану української судової системи.
Як зазначається у документі, одним з вирішальних факторів у такій ситуації стало призначення внаслідок судової реформи влітку 2010 нового складу Вищої ради юстиції, який є відкрито упередженим на користь представництва Президента України та афільованих до нього партій, а також членство у ній генерального прокурора, двох його заступників і голови Служби безпеки України тощо.
Крім того, у Данському Гельсінському Комітеті висловили здивування з приводу заяви генерального прокурора Віктора Пшонки про те, що він вважає себе членом команди Президента і виконуватиме його накази. “Від нього очікувалось, що він висловить свою відданість закону, та буде незалежним від політичного життя”, – вважають правозахисники.
На основі вищенаведених спостережень в рамках моніторингу справ проти Є.Корнійчука та Ю.Луценка Данський Гельсінський Комітет з прав людини дійшов висновку про недоцільність припинення правового моніторингу України. При цьому у доповіді зазначається, що завданням даного моніторингу цих кримінальних справ не є встановлення винуватості чи невинуватості обвинувачуваних.
Доповідь датована 28 квітня 2011 року.
Теги:
